14. Зміна праслов’янських *tort, *tolt, *tert, *telt у слов'янських мовах. Причини їх різних рефлексів.

У сполученнях типу *tort літера t є схематичним позначенням будь-якого приголосного. Якщо сполучення *or, *ol, *еr,*е1 у середині слова стояло перед наступним голосним, то при складоподілі воно розривалося і тому не суперечило дії закону відкритого складу. Якщо після плавного стояв j, то таке сполучення закономірно давало r’, l’. У позиції перед наступним приголосним склад був закритим. Частина закритих складів праслов' янської мови у середині слова відкривалася шляхом опускання кінцевого приголосного, але сонанти *r, *l ніколи з вимови не зникали, тому ця зміна була складнішою і одержала назву "перестановки плавних". У мові південних слов'ян (болгарська, сербсько-хорватська, словенська), а також здавна близьких до них 2 західнослов'янських — словацькій і чеській — довгота зосереджувалася на голосному, тому закономірно змінилося o>а, e> ѣ (e). Склад у цій групі мов відкривався шляхом метатези. У мовах східних і західних слов'ян довгота зосереджувалася не на голосному, а на сонорному 'r, "l, тому стадія складотворчості є досить закономірною: *tort>*to-rt. Поступово втрачаючи складотворчість сонорного, склад відкривався шляхом розвитку після сонорного нового голосного, подібного до попереднього: *to-rt>*to-r^ot>*to-rot. Подальша доля цих сполук була різною: у східних слов'ян утворилися так звані повноголосні сполучення *torot, *tolot, *teret, *telet, a y західних діалектах давній голосний, який стояв перед сонорним, поступово ослаблював свою артикуляцію і зникав: *to-rot>*t^orot>*trot.

15. Перехід [е] в [о] після шиплячих та[j]. Порушення закономірності цього процесу.

Голосний [e], як етимологічний, так i секундарний з [ь], у позиції після шиплячих і [j], що споконвічно були м’якими, в давньоруській мові перед твердим приголосним незалежно від наголосу лабіалізувався, перейшовши в [o]. Перехід [е] в [o] y такій позиції зумовлений асимілятивним впливом на нього наступного твердого приголосного, що в давньоруській мові вимовлявся з більшою чи меншою мірою лабіалізації. Написання о на місці літери е писемні пам’ятки зрідка засвідчують після шиплячих з другої половини XI ст. 3 ХП ст. такі написання трапляються значно частіше, a в наступному столітті вони ще більш поширені. Перехід етимологічного [e] в [o] y названих фонетичних умовах відбувся, принаймні в частині давньоруських говорів, ще до середини XI ст., а пізніше цей процес охопив і секундарний [е] з [ь]. Писемні пам’ятки давньоукр. мови наслідки процесу зміни [e] в [o] після шиплячих та [j] фіксують з найдавніших часів: чорнымъ (Р., гр., 1393, 4.9), геому (e. Луцьк.‚ XIV, 34), чотыри (Рус., гр., 1499, 63). Процес переходу [е] в [o] після шиплячих та [j] відбувався ще до депалаталізації в Пд давньоруських говорах напівпом’якшених приголосних перед голосними переднього ряду [e] та [i], наслідки якого успадкувала укр. мова. Про це свідчить те, що в укр. мові перед твердими приголосними, які внаслідок депалаталізації розвинулись у цій позиції з напівпом’якшених, зміна [e] в [o] після шиплячих не відбувається, наприклад: шестеро, четверо, шести, женити, хоча шостий (‹-щестьш), чотири («-четыри), жонатий. Зміна [е] в [о] після шиплячих та [j] перед здавна твердим приголосним в укр. мові зберігається незалежно від наголосу. 3акономірність переходу [e] в [о] після шиплячих та [j] в укр. мові може порушуватися впливом аналогії. Так, наприклад, у формах шептати, чесати, шепчу, чешу подібних звук [е] не лабіалізувався під впливом інших форм цих же слів (шепчет, чешеш), хоч умови для його лабіалізації є. Навпаки, в таких формах, як щоці, у пшоні, на чолі умов для зміни [е] в [o] немає, але під впливом форм щока, пшоно, чоло вона відбулася. Існують також окремі відхилення від загальної закономірності переходу [е] в [о] після шиплячих та [j] в деяких Пд-Зх діалектах укр. мови, наприклад: вчера, ше'стий. Можливо, що цей процес y таких говорах теж загальмувався аналогійним впливом, a також живими контактами з сусідніми діалектами Зх-слов’янських мов. Голосний [e] 3 [ь] в окремих словах змінився в [o] в позиції після [л]: льнъ, сльза -›- льон, сльоза. Така зміна зумовлена пом’якшенням напівпалатального [л’] у зв’язку з утратою після нього [ь]. Під впливом форм типу льон, льону розвинувся [o] й з етимологічного [e]. Зміна [e] в [o] після [л'] припадає на час після занепаду зредукованих, але ще до депалаталізації приголосних перед [е].