35. Процес формування системи відмінкових закінчень іменників колишніх ǐ, *er, *ū основ. Основні чинники витворення сучасної ііі відміни іменників.

у Сум це імен ж.р. на мякий пригол та слово мати. У давньоруській це імен жін. р. основи на -ĭ-, *ер, на *–й- з суфіксом цих основ був –ъв-. При відмінюванні. – кров – крьвавє Основні чинники витворення сучасної ІІІ відміни іменників: - граматична категорія роду (жіночий); - перерозподіл родів; - уніфікація відмінкових закінчень; - виникнення, розвиток і подальше формування категорії істот/неістот; - взаємозмішування основ: - із втратою двоїни – протиставлення категорії однини множині. Однина. Називний і знахідний. у давньоруській: → закін -ь; з основами на пригол→закін –и, -ь. У староукраїнській: нульова флексія, (занепад –ь). Родовий, давальний, місцевий і кличний . у давньоруській: флексія -и. У староукраїнській: в род. відм. флексія -и (зрідка графічно -ы); Флексія -і (-ѣ) часто — з 2ї пол XVII ст. У дав. відм. флексія -и. Пам’ятки XVII ст. -і (-ѣ). в місц. відмінку Флексії -и або -ы та –ѣ. кличний відм. вживаються дуже рідко. В українських пам’ятках XVI—XVII ст. зак. –и та нове зак. -е. Орудний відмін. у давньоруській: зак. -ью (-ию). У Староукраїнській: флексія -ью, рідше -ію (-ию), пізніше -у (-ю). Множина. У називному, кличному і знахідному. з основи на -ĭ- закін. –и. з основами на –а зак.- -і( -ѣ). У староукраїнській: флексія -и. Родовий відмінок. у давньоруській: закін. -ьи (-ии), з основ на приголосний — закін. –ь. В староукраїнській: флексії -ей ( -ьи) та -ий; флексія –ей є літературною нормою. Давальний, орудний і місцевий. в даньоруській: флексії -ьмъ,-ьми; -ьхъ. В староукраїнській: XV ст. зак. дав. відм. -ем ( -ьмъ); у XVI—XVII ст. флексія -ам. До XVI ст. флексія орудн. відм.— -ми (-ьми). У XVI—XVII ст. флексія -ами (-ями). У місц. відм. флексія -ех (-ьхъ), флексія -ах (-ях) з XVI ст. Двоїна. у давньоруській: зак. –и, Р.в. –ью(-ию), -оу, Д.в. –ьма, З.в = Н, О.в =Д, М.в =Р. К.в = Н.

36. Процес формування системи відмінкових закінчень колишніх *en, *ęt основ.Основні чинники витворення сучасної іVвідміни іменників.

У СУМ це імен із закін -а (-я) і суфіксами -ат- (-ят-), -ен- у відмінках. належать до старих типів відмінювання на приголосні: -n- (имя, племя) і -t- (теля, осля). У групу ім. -n- осн. входили ім. чол. та сер.роду. Вони х-зувалися суфіксом –ен-, що зберігся в непрямих відмінках і до наших часів. У Н. в. одн. ім. чол. роду -n- осн. мали форму на –ы (<*-on->*-en-) чи на –ень (в останньому випадку старіші форми Н. в. витіснилися формами З.в.): камы, поломы, дьнь, олень, корень, кремень, ремень та ін.; ім. сер. роду закінчувались на –іа (<ѧ<*en): иміа, племіа, сѣмія, тѣміа та ін. У Н.в.-З.в. одн. ім. сер.роду відповідно до староруського –іа був -ѧ. Іменники -t- осн. виступають виключно як іменники сер.роду. Вони звичайно означають назви малих істот. Цей клас іменників х-зується суфіксом –іат- (<-ѧт-<*-ent), а в Н. в. однини закінчувався на –іа (-ѧ<*-ent): теліа, осліа, іагніа,отрочіа, козліа та ін. У часи існування носових голосних у мові східних слов*ян в усіх відмінкових формах відповідно до іа був ѧ. Основні чинники витворення сучасної ІV відміни іменників: - граматична категорія роду (середній із суфіксальними ознаками –ат-, -іат-, -ен-); - перерозподіл родів; - уніфікація відмінкових закінчень; - виникнення, розвиток і подальше формування категорії істот/неістот; - взаємозмішування основ: - із втратою двоїни – протиставлення категорії однини множині.