- •Історія української мови
- •Джерела вивчення історії української мови. Найважливіші пам’ятки української мови, стан їх вивчення.
- •Питання походження української мови.
- •Дослідники історії української мови та їхні праці.
- •Концептуальні положення періодизації історії української мови ю. Шевельова.
- •Періодизація історії української мови. Походження термінів Україна, український.
- •Специфічні ознаки української мови.
- •Ознаки, що об’єднують українську мову з іншими східнослов’янськими.
- •Монофтонгізація дифтонгів у праслов’янській мові. Історія звука *ĕ.
- •Палаталізація приголосних у фонологічній системі української мови. Наслідки пом’якшення приголосних у сполученні з *j в українській мові.
- •Позиційні умови виникнення першої, другої і третьої палаталізації приголосних. Наслідки цих фонетичних змін в сучасній українській мові.
- •Хронологізація, причини і наслідки розвитку повноголосся.
- •Виникнення та еволюція носових голосних *ę,*ǫ.Причина їх деназалізації.
- •Зміна праслов’янських *tort, *tolt, *tert, *telt у слов'янських мовах. Причини їх різних рефлексів.
- •Перехід [е] в [о] після шиплячих та[j]. Порушення закономірності цього процесу.
- •Умови переходу початкового *jе в *о.
- •Історичні чергування голосних та приголосних фонем у сучасній українській мові.
- •Історія зредукованих фонем, час, причини та наслідки їх занепаду.
- •Система голосних фонем після втрати зредукованих.
- •Чергування голосних [е], [о] з нулем звука. Етимологічні, секундарні та вставні [е], [о].
- •Історія зредукованих у позиціях перед та після сонорних плавних. Друге повноголосся.
- •Наслідки занепаду зредукованих у консонантизмі.
- •Історія губних приголосних фонем. Зміни, пов’язані з занепадом зредукованих.
- •Протетичні голосні в історії української мови.
- •Протетичні приголосні в історії української мови.
- •Хронологія, причини та шляхи переходу [о],[е] в [і].
- •Вокалізація фонем /л/,/в/ внаслідок занепаду зредукованих.
- •Походження голосних фонем в українській мові.
- •Історія шиплячих приголосних в українській мові..
- •Асиміляція та дисиміляція приголосних внаслідок занепаду зредукованих.
- •Розвиток українського “ікавізму”.
- •Розвиток граматичних категорій іменника в українській мові.
- •Процес формування системи відмінкових закінчень іменників колишніх *ā, *jā, *ǐ, *er, *ū основ. Основні чинники витворення сучасної і відміни іменників.
- •Процес формування системи відмінкових закінчень іменників колишніх *ǒ, *jǒ, * ǐ, *en, *es, *ŭ основ. Основні чинники витворення сучасної іі відміни іменників.
- •Процес формування системи відмінкових закінчень іменників колишніх ǐ, *er, *ū основ. Основні чинники витворення сучасної ііі відміни іменників.
- •Процес формування системи відмінкових закінчень колишніх *en, *ęt основ.Основні чинники витворення сучасної іVвідміни іменників.
- •Історія особових і зворотного займенників.
- •Історія вказівних займенників.
- •Історія означальних займенників.
- •Виникнення предметно-особового займенника. Історія його словозміни.
- •Історія заперечних і неозначених займенників.
- •Історія питальних і відносних займенників.
- •Походження, розряди за значенням та особливості словотвору прикметників.
- •Історія коротких прикметникових форм. Творення повних прикметників.
- •Формування системи відмінкових закінчень повних прикметників.
- •Історія розвитку ступенів порівняння прикметника.
- •Історія простих кількісних числівників.
- •Історія складних і складених кількісних числівників.
- •Історія дієслівних категорій в українській мові.
- •Структура дієслівних основ інфінітива та теперішнього часу.
- •Історіянеособових (іменних) формдієслова – інфінітиватасупіна.
- •Розвиток парадигми теперішнього часу дієслова.
- •Походження та розвиток системи майбутнього часу дієслова.
- •Особливості творення форм аориста та імперфекта. Час, причини та наслідки їх втрати.
- •Розвиток парадигми перфекта та плюсквамперфекта.
- •Історія розвитку категорії виду українського дієслова.
- •Історія наказового способу дієслова.
- •Історія умовного способу дієслова.
- •Історія активних дієприкметників української мови.
- •Історія пасивних дієприкметників української мови.
- •Давальний самостійний відокремлений зворот. Способи вираження, функції, розвиток.
- •Історія становлення дієприслівникових форм.
- •Способи вираження головних членів речення в історії української мови.
- •Способи вираження другорядних членів речення в історії української мови.
- •Подвійні відмінки та розвиток орудного предикативного.
- •Типи односкладних речень в історії української мови.
- •Основні типи номінативних речень, історія їх формування.
- •Типи складних речень в історії української мови.
Палаталізація приголосних у фонологічній системі української мови. Наслідки пом’якшення приголосних у сполученні з *j в українській мові.
Перша палаталізація - задньоязикові постійно тверді *g, *k, *ch не могли пом'якшуватися, а тому, попадаючи у позицію перед голосним переднього ряду є, ь, юс малий, и, які вимагали обов'язкового пом'якшення, вони змінилися на dž>ž, č, š. У результаті цього процесу в праслов'янській мові з'явилися нові приголосні ž, č, š. Друга палаталізація задньоязикових приголосних - це процес зміни твердих задньоязикових приголосних *k, *g, *ch на свистячі [c], [z] [s] перед голосними переднього ряду дифтонгічного походження в процесі словозміни. Третя палаталізація задньоязикових приголосних - це процес зміни задньоязикових приголосних *k, *g, *ch на свистячі [c], [z] [s] після голосних переднього ряду и, ь, юс малий та складотворчого р у процесі словотворення. Передньоязикові сонорні r, l, n, під впливом j спочатку пом'якшувалися і зміщували свою артикуляцію до середньоязикового, потім повністю асимілювали j, перетворившись на довгі м'які.
Позиційні умови виникнення першої, другої і третьої палаталізації приголосних. Наслідки цих фонетичних змін в сучасній українській мові.
Задньоязикові постійно тверді *g, *k, *ch не могли пом'якшуватися, а тому, попадаючи у позицію перед голосним переднього ряду є, ь, юс малий, и, які вимагали обов'язкового пом'якшення, вони змінилися на dž>ž, č, š. Першу палаталізацію широко представлено в сучасній українській літературній мові у вигляді чергувань задньоязикові – шиплячі. Дія другої палаталізації задньоязикових *k, *g, *ch на свистячі [c], [z] [s] була обумовлена тим, що після монофтонгізації дифтонгів *oi, *аі, *еі, що починалися на голосний, змінилася позиція для задньоязикових приголосних: вони знову потрапили в положення перед голосними переднього ряду [i], [м]. У результаті дії палаталізацій задньоязикових у мовах слов'ян з'явилося чергування приголосних: г-ж-з, к-ч-ц, х-ш-с, але вони не однаковою мірою представлені в усіх слов'янських мовах. Третя палаталізація задньоязикових приголосних - це процес зміни задньоязикових приголосних *k, *g, *ch на свистячі [c], [z] [s] після голосних переднього ряду и, ь, юс малий та складотворчого р у процесі словотворення. У результаті дії палаталізацій задньоязикових у мовах слов'ян з'явилося чергування приголосних: г-ж-з, к-ч-ц, х-ш-с,
Хронологізація, причини і наслідки розвитку повноголосся.
Повноголосся — характерна для східнослов'янських мов наявність сполучень -оро-, -оло-, -ере-, -еле- у позиції між приголосними на місці старослов'янських ра, ла, ръ, лъ. Вперше термін «повноголосся» вжив український мовознавецьМихайло Максимович1880 року в праці «Исследование о полноголосии
Виникнення та еволюція носових голосних *ę,*ǫ.Причина їх деназалізації.
Носові голосні успадковані від спільнослов янської доби, вони втратили носовий призвук і змінилися в е та а. Еволюція е в а викликана тим, що цей носовий в більшості слов янських мов був голосним відкритим і на останньому етапі зближувався з передньорядним а. Таким чином він у процесі деназалізації міг однаково змінюватись як в а, так і в е.