3. Питання походження української мови.

Юрія Шевельова —українська мова поступово починає виділятися з праслов'янської у VII ст., період з VII до ХІ ст. є періодом протоукраїнської мови. Після розпаду праслов'янської мови у «східних слов'ян» сформувалося п'ять діалектів, два з них — києво-поліський та галицько-подільський — утворили українську мову. О. Шахматов — українська мова виникає після розпаду давньоруської мови у XIV ст., що було пов'язане з поділом Русі на окремі князівства. Півтора́к- головні фонетичні особливості українську, білоруську та російську мови, у ХІІ–ХІІІ століттях в основному вже склалися. Усі три мови виникли внаслідок перегрупування шістьох давньоруських діалектних масивів у нові ареали.. Вчений доводить, що Київська Русь формувалася як рання українська держава. Її державотворчим і об’єднавчим етносом стали південні русини, тобто праукраїнці. Інші конц. -Погодінська ідея -населення Київської Русі пришло із-за Карпат після татаро-монгольської навали. до 1240 Тут жили росіяни . Потім відігнали їх на північ. українці не етнічні представники своїх земель а походять з різних племен. - теорія братніх народів- в період Київської Русі функціонували три братні народи а після зникнення Київської Русі почали відокремлюватися мовні особливості білоруської української і російської мов. - гіпотеза окремого розвитку кожної з мови- українська мова відокремилася і розвинулася з прото- Української мови. Це найбільше реальна концепція.

4. Дослідники історії української мови та їхні праці.

Ю́рій Шевельо́в — українсько-американський славіст-мовознавець німецького походженння; Автор мовознавчих праць: «Нарис сучасної української мови» (1951), «Передісторія слов'янської мови: історична фонологія загальнослов'янської мови» (1965), «Історична фонологія української мови» (1979).

Григо́рій Півтора́к -український мовознавець, доктор філологічних наук. Автор понад 250 праць з історії та діалектології східнослов’янських мов, етногенезу східних слов’ян. Обґрунтував цілісну теорію походження української, білоруської та російської мов. Укладач і редактор словників. «Етимологічного словника української мови» (видається з 1982), Укладач і редактор академічного «Білорусько-українського словника» (2006).

Потебня́ Олекса́ндр — видатний український мовознавець, («Думка і мова» (1862), «Мова і народність» (1895).

Житецький Павло- «Нарис історії української мови в 17 в» (1914), «Нарис звукової історії малоруського наріччя» (1876), «Нарис літературної історії малоруського наріччя в XVII ст.» (1889)

Кри́мський Агата́нгел[2] Юхи́мович- автор праць: «Українська граматика» (у 2-х т., 1907–1908), «Нариси з історії української мови» (1922, у співавторстві з О. Шахматовим) ,«Редактор першого тому «Академічного словника» (1924)..

Максимович опублікував низку статей про класифікацію слов'янських мов (1838, 1845 і 1850),.Був автором праці «рос. История древней русской словесности» (1839 р.).

5. Концептуальні положення періодизації історії української мови ю. Шевельова.

Історію української мови Шевельов поділив на шість періодів:

• протоукраїнський — VII-ХІ ст.,

• давньоукраїнський — ХІ-XIV ст.,

• ранньосередньоукраїнський — XV—XVI ст.,

• середньоукраїнський — середина XVI — перші роки XVIII ст.,

• пізньосередньоукраїнський — XVIII ст.,

сучасний — від останніх років XVIII ст. до сьогодні^[3].

концепція вченого-мовознавця, славіста, доктора філософії академіка Юрія Шевельова — українська мова безпосередньо виділилася з праслов'янської мови. Після розпаду праслов'янської мови у «східних слов'ян» сформувалося п'ять діалектів, два з них — києво-поліський та галицько-подільський — утворили українську мову.