- •Розділ 1. Теорія множин.
- •1. Основні означення теорії множин.
- •2. Дії над множинами.
- •3. Алгебра множин.
- •Розділ 2. Вектори, відношення, відображення.
- •1. Вектори і прямий добуток множин.
- •2. Відношення.
- •Відображення.
- •4. Функції.
- •5. Перетворення.
- •6. Сукупність підстановок множини м: s(м).
- •7. Алгебраїчні операції та системи.
- •Розділ 3. Алгебра логіки.
- •1. Висловлення.
- •2. Основні логічні операції.
- •3. Основні закони алгебри логіки.
- •4. Логічна функція.
- •5. Бульові функції.
- •Розділ 4. Диз’юнктивні та кон’юнктивні нормальні форми.
- •1. Диз’юнктивні нормальні форми.
- •1) Елементарний добуток
- •2) Диз`юнкція різних елементарних добутків відносно
- •3) Тотожна хибність.
- •2. Досконала диз’юнктивна нормальна форма. (дднф)
- •3. Скорочена днф.
- •1. Імпліканта.
- •2. Скорочена днф.
- •4. Мінімізація логічних функцій методом Квайна.
- •5. Кон’юнктивні нормальні форми.
- •6. Мінімізація логічних функцій за допомогою таблиць Вейча.
- •7. Мінімізація неповністю визначених логічних функцій.
- •Розділ 5. Теорія графів.
- •1. Основні поняття.
- •2. Способи задання графів.
- •3. Маршрути, ланцюги, цикли.
- •4. Ейлерів граф.
- •5. Дерево.
- •Чотирикутники
- •6. Транспортні мережі.
- •1. Поняття алгоритму.
- •2.Основні вимоги до алгоритмів.
- •3. Властивості алгоритмів.
- •4. Машина Тьюринга.
2. Відношення.
Поняття “відношення” поширене як в математиці так і за її межами.
Так, наприклад, говорять про родинні відносини між певними людьми, про відносини між людьми на роботі. В математиці говорять про відношення подільності чисел, паралельності та перпендикулярності прямих на площині, подібності фігур і т.д.
Основну ідею поняття “відношення” можна розглянути на таких прикладах:
А={3;5;8}, В={1;4;11}
Побудуємо множини правильних висловлень:
М1={“3:1”, ”5:1”, ”8:1”, ”8:4”}
М2={“3>1”, ”5>1”, ”8>1”, ”5>4”, ”8>4”}
Кожний елемент з множини М1 є висловлення про відношення подільності, а кожний елемент з множини М2 є висловлення про відношення “більше”.
Кожне з висловлень множини М1 можна замінити відповідною парою (а; b), в якій аА, bВ, тоді матимемо множину таких пар: ={(3;1), (8;1), (5;1), (8;4)}, яка є підмножиною прямого добутку множин А і В: (А×В). Отже, замість множини , яка характеризує відношення подільності в множинах А і В, можна розглядати множину відповідних пар.
Відношення “більше” в множинах А і В можна зобразити відповідною множиною пар (а;b), в яких перша компонента аА більша другої компоненти bМ, тобто є підмножиною прямого добутку множин А і В:
={(3;1), (5;1), (8;1), (5;4), (8;4)}.
Бінарним відношенням, визначеним у множинах А і В називається кожна підмножина прямого добутку множин А і В.
Позначають: α, β, γ,…Ρ, Μ, Ν…
Якщо А=В, то кажуть, що бінарне відношення визначене у множині А.
Відношення полягають у тому, що деяким елементам множини А поставлені у відповідність елементи множини В. Множина А називається множиною відправлення (визначення), а множина В - множиною прибуття (значень).
Під об’ємом відношення α розуміють склад тих пар, які входять в α.
Якщо елементи а і b пари (а;в) перебувають у відношенні α, то позначають так : (а;в)α або а α в.
В утворенні пар бінарного відношення можуть брати участь не всі елементи множин А і В.
Способи задання відношень.
-
переліком всіх своїх елементів;
-
характеристичною властивістю:
-
графічно (множиною точок на площині): А={1;2;3;4;5}, В={а; b;с;d}
А В |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
a |
|
|
|
|
|
|
b |
|
|
|
|
|
|
c |
|
|
|
|
|
|
d |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
-
с
1
a
трілковий:
2 b
3
c 4
d 5
5)табличний:
B\A |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
a |
× |
|
× |
|
|
b |
|
|
× |
|
× |
c |
|
|
× |
× |
|
d |
|
|
|
|
× |
Множина всіх bВ, які відповідають елементу а, називаються образом а в В при відповідності Р. Множина всіх а А, яким відповідають елементи bВ називаються
прообразом b в А.
Відношенням оберненим до Р ( РА×В) називається відношення Р-1, що є підмножиною прямого добутку В×А і складається з тих і тільки тих пар (b;а), для яких (а;b)Р.
Позначають: Р-1, α –1 : (b;а)Р (а; b)Р
Приклад: А={3;4;6;7}, В={2;3;4}. Задати Р-1, де Р –відношення подільності.
Р={(3;3), (4;4), (4;2), (6;2), (6;3)}, Р-1= {(3;3), (4;4), (2;4), (2;6), (3;6)}
З означення випливає, що обернене до відношення Р-1 буде відношення Р: (Р -1)-1 = Р
Щоб дістати стрілкове відношення Р-1, треба стрілки відношення Р поміняти на протилежні.
Композицією відношень називається послідовне застосування двох відношень.
Композиція відношень - це операція з трьома множинами Χ, Υ, Ζ на яких визначені дві відповідності Р і Q: (Х;Y;Р) і (Y;Z;Q), де РX×Y, QY×Z
Композицію позначають Р ο Q, при цьому композицію відношень записують:
(X, Z, P ο Q), P ο Q X × Z.
Властивості відношень.
1) рефлексивність: аА; а R а (елемент а знаходиться у відношенні R сам до себе).
Якщо властивість рефлексивності не виконується, то відношення називається антирефлексивним: аА; .
2) симетричність:а, вА, а R в в R а
Якщо властивість симетричності не виконується, то відношення називається антисиметричним:
Асиметричне відношення:
3) транзитивність:а, в, с А, а R b і b R с а R с.
Якщо властивість транзитивності не виконується, то відношення називається антитранзитивним: а, в, с А, а R b і b R с .
4) властивість повноти:а, b А, а ≠ b, то а R b або b R а.
Відношення називається еквівалентним, якщо одноразово виконуються властивості рефлексивності, симетричності і транзитивності. Еквівалентність розбиває множину на підмножини.
Відношення строгого порядку, якщо воно асиметричне і транзитивне одночасно.
Відношення нестрогого порядку, якщо воно асиметричне, транзитивне і рефлексивне.