
- •Розділ 1. Теорія множин.
- •1. Основні означення теорії множин.
- •2. Дії над множинами.
- •3. Алгебра множин.
- •Розділ 2. Вектори, відношення, відображення.
- •1. Вектори і прямий добуток множин.
- •2. Відношення.
- •Відображення.
- •4. Функції.
- •5. Перетворення.
- •6. Сукупність підстановок множини м: s(м).
- •7. Алгебраїчні операції та системи.
- •Розділ 3. Алгебра логіки.
- •1. Висловлення.
- •2. Основні логічні операції.
- •3. Основні закони алгебри логіки.
- •4. Логічна функція.
- •5. Бульові функції.
- •Розділ 4. Диз’юнктивні та кон’юнктивні нормальні форми.
- •1. Диз’юнктивні нормальні форми.
- •1) Елементарний добуток
- •2) Диз`юнкція різних елементарних добутків відносно
- •3) Тотожна хибність.
- •2. Досконала диз’юнктивна нормальна форма. (дднф)
- •3. Скорочена днф.
- •1. Імпліканта.
- •2. Скорочена днф.
- •4. Мінімізація логічних функцій методом Квайна.
- •5. Кон’юнктивні нормальні форми.
- •6. Мінімізація логічних функцій за допомогою таблиць Вейча.
- •7. Мінімізація неповністю визначених логічних функцій.
- •Розділ 5. Теорія графів.
- •1. Основні поняття.
- •2. Способи задання графів.
- •3. Маршрути, ланцюги, цикли.
- •4. Ейлерів граф.
- •5. Дерево.
- •Чотирикутники
- •6. Транспортні мережі.
- •1. Поняття алгоритму.
- •2.Основні вимоги до алгоритмів.
- •3. Властивості алгоритмів.
- •4. Машина Тьюринга.
5. Кон’юнктивні нормальні форми.
Логічна сума кількох різних змінних, взятих із запереченнями або без них називається елементарною сумою (елементарною диз’юнкцією).
Наприклад:
(Основні висловлення і їх заперечення є одночасно і елементарними добутками і елементарними сумами.)
Елементарна сума дорівнює нулю в єдиному випадку: коли змінним із запереченням присвоєна одиниця, а змінним без заперечення – нуль.
Елементарна
сума
хибна на наборі 101.
Для кожного набору значень змінних існує одна і лише одна їх елементарна сума, що дорівнює 0.
Конституентою
нуля
відносно основних висловлень
називається «повна» елементарна сума
відносно
(тобто елементарна сума, яка містить
усі букви
)
Загальний
вигляд конституенти нуля:
,
де
Для двох змінних можна утворити чотири конституенти нуля:
-
набори
конституенти нуля
N0
N1
N2
N3
0
0
1
1
0
1
0
1
Кожна
конституента нуля
хибна тільки на одному наборі.
Кількість конституент нуля визначається формулою 2n:
якщо n=2, то N=22=4 конституенти;
якщо n=3, то N=23=8 конституент.
Якщо на якомусь наборі конституента нуля хибна, то на всіх інших вона істинна.
Кон’юнктивною
нормальною формою
відносно основних висловлень
називається формула кожного з трьох
типів:
-
елементарна сума відносно
;
-
кон’юнкція різних елементарних сум відносно
;
-
тотожна істинність І (коли все скоротиться).
Приклад:
КНФ
Щоб подати формулу в КНФ треба:
-
звести дану формулу до попередньої форми Р;
-
якщо формула Р містить диз’юнкції добутків, то застосовують ІІ дистрибутивний закон:
і зводять формулу до добутку диз’юнкцій висловлень та їх заперечень;
-
якщо є неелементарні або однакові суми, то виконують послідовні скорочення:
-
повторні доданки викреслюють:
-
викреслюють доданки типу
(закон виключеного третього).
КНФ називається досконалою, якщо всі її множники є конституентами нуля.
Якщо
елементарна сума неповна, тобто містить
дві (з чотирьох), то приєднуємо до неї
два тотожно хибні доданки
і застосовуємо ІІ дистрибутивний закон.
6. Мінімізація логічних функцій за допомогою таблиць Вейча.
Цифрові апарати для опису своєї роботи використовують логічні функції від п змінних F=F(x1, x2, …, xn). При цьому змінна хі може виявлятись більше одного разу. Тому число літер в запису логічної функції більше кількості змінних цієї функції. На практиці ставиться задача зменшення числа літер до мінімального значення – це задача мінімізації логічних функцій.
Універсальним методом мінімізації логічних функцій є метод Квайна, який придатний для функцій будь-якого числа змінних. Він зручний для реалізації в ЕОМ в алгоритмічній формі.
На практиці ставиться задача мінімізації функцій вручну для невеликого числа змінних. З цією метою були розроблені методи мінімізації логічних функцій у вигляді таблиць, які називають картами, діаграмами, таблицями.
Метод таблиць Вейча застосовується для функцій, які містять не більше п’яти змінних. В цьому випадку мінімізація здійснюється для функцій записаних в ДДНФ або ДКНФ.
Таблиця Вейча являє собою розкреслений прямокутник, який містить 2п клітинки, в які заносяться:
-
1, якщо мінімізується функція, подана в ДДНФ;
-
0, якщо мінімізується функція, подана в ДКНФ.
Якщо функція подана в ДНФ (або КНФ), то її слід попередньо перетворити в ДДНФ (або ДКНФ).
Спочатку
виконують розмітку таблиці: змінні хі
розміщують
так по сторонах прямокутника, що кожна,
взята окремо, змінна хі
накривала
2п-1
клітинку (якщо п=3,
то 23-1=4
клітинки). Для трьох змінних таблиця
містить 23=8
клітинок. Разом змінні хі
і
повинні
накривати 2п
клітинок (всі). Це можливо тоді, коли
знаходяться на одному боці прямокутника.
В кожній клітинці отримується логічний
добуток п-змінних
– конституенти одиниці. Число конституент
одиниці дорівнює числу клітинок у
таблиці. Важливою властивістю конституент
одиниці є те, що ті з них, які стоять по
краям рядків і стовпців відрізняються
знаком заперечення в одній змінній. Це
дозволяє здійснювати мінімізацію
безпосередньо за таблицею.
Приклади . Знайти мінімальну ДНФ функції:
-
1
1
1
1
1
1
-
1
1
1
1
1
1