Змістовий модуль 5

НІМЕЦЬКА КЛАСИЧНА ФІЛОСОФІЯ
Цілі навчання
Студент повинен знати:	Студент повинен вміти:
за яких умов виникла німецька класична філософія;	аналізувати явища пов’язані з джерелами класичної німецької ідеалістичної діалектики;
принципову відмінність німецької кл. філософії від філософі Нового Часу.	показати розвиток ідей пов’язаних з діалектикою німецької класичної філософії;
основні положення гуманістичної філософії молодого Маркса.	пояснити відмініть між матеріалізмом Фейєрбаха і молодого Маркса.

Методичні поради по вивченню змістового модуля

Тема модуля включає проблеми важливі для розуміння становлення і розвитку німецької класичної філософії. Під німецькою класичною філософією розуміють культуру Німеччини кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст., що підняла на недосяжний рівень теоретичний спосіб філософствування. Які ж загальні риси німецької класичної філософії можна виокремити, на які варто звернути увагу:

1. Вона вирішує одну загальну проблему – проблему граничних пізнавальних можливостей людини, що в процесі вирішення стає проблемою тотожності мислення і буття.

2. Був знайдений і проведений єдиний принцип рішення цієї проблеми – принцип діяльності – активності суб’єкта пізнання, що створював у навколишній реальності свій об’єкт.

3. Суб’єкт розглядається (за традицією, що походить ще від Декарта) як носій активності, об’єкт – як та частина реальності, на яку спрямовано свою увагу суб’єкт.

4. Принцип активності і пізнавальної самостійності суб’єкта витікає з ідеї саморозвитку як результату такого розв’язання суперечностей всередині суб’єкта чи об’єкта, що призводить до нової активності.

Суперечність розглядається не тільки як логічний, а й як гносеологічний і онтологічний феномени. Це означає, що суперечність є не помилкою в розміркуванні, а загальним джерелом розвитку буття, а також умовою пізнання цього буття. Вищого розвитку таке розуміння досягає в системі Гегеля. Для нього суперечність – це збіг логічного, онтологічного і гносеологічного начал – збіг логіки, діалектики і теорії пізнання.

5.Абсолют у вченнях мислителів німецької класичної філософії розуміється як розгортання якогось логічного процесу у світі, що можна побачити за зовнішньою, емпіричною реальністю. Таким чином, у німецькій філософській класиці в цілому відбуваються деперсоналізація і пантеїзація Бога – тут знову можна побачити продовження традиції філософії Нового Часу.

Тема 5. Німецька класична філософія

1. Соціально-політичні та теоретичні передумови формування німецької класичної філософії.

2. Дуалізм, апріоризм та агностицизм І.Канта. Діалектика Канта, поняття “річ у собі”.

3. Суб’єктивно-ідеалістична філософія І. Г.Фіхте.

4. Трансцедентальний ідеалізм Ф.В.Шеллінга.

5. Система абсолютного ідеалізма Т.Ф.В.Гегеля.

6. Антропологічний матеріалізм Л.Фейербаха.

Питання для самостійного опрацювання

1. Які характерні риси притаманні основним типам емпіризму і раціоналізму?

2. У чому історичне значення раціоналістичної методології? Що таке дедукція?

3. Відзначте особливості німецької класичної філософії.

4. Назвіть характерні риси філософії Канта.

5. Прокоментуйте категоричний імператив Канта.

6. У чому унікальність філософської системи Гегеля та особливості його раціоналізму?

7. У чому полягає сутність філософії марксизму?

Поняття, зміст яких необхідно запам’ятати:

Агностицизм, антиномії, апріоризм, апостеріорне, атрибут, дедукція, дуалізм, істина, індукція, емпіризм, категоричний імператив, механіцизм, річ – в - собі, розсудок, розум, сенсуалізм, субстанція , суб’єктивність, трансцедентальний