4. Вплив етанолу на водно-електролітний обмін.

Вплив етанолу на водно-електролітний обмін полягає, перш за все, в його діуретичній та магній-уретичній дії. Етиловий спирт є антагоністом(інгібітором секреції) антидіуретичного гормону (ADH, вазопрессину), тому хронічна алкоголізація неминуче супроводжується поліурією. Це є однією з причин порушення водно-електролітного балансу (ВЕБ) у хворих на хронічний алкоголізм. Принагідно слід зазначити , що згадана властивість етанолу дозволяє використовувати його з лікувальною метою у хворих із синдромом неадекватної секреції АДГ (SIADH).

Дефіцит Mg⁺⁺ в організмі хворого на алкоголізм спричиняється магнійуретичною дією етанолу (внаслідок порушення реабсорбції Mg⁺⁺ в канальцях ) і набутим синдромом мальабсорбції.

Іонізований Mg⁺⁺ в організмі є :

1. Кофактором понад 300 ферментів , серед яких більшість ферментів гліколізу (гексокіназа, фосфоглюкоізомераза, фосфофруктокіназа, енолаза та ін.), деякі ферменти циклу Кребса та пентозофосфатного шунта (ізоцитрат ДГ, альфа-КГДГ, глюкозо-6-фосфатДГ, 6-фосфоглюконатДГ та ін.), а також Na⁺/K⁺ - АТФаза-фермент, що виконує роль Na⁺/K⁺ - насоса.

Дефіцит Mg⁺⁺ призводить до зниження активності цих ферментних систем, наслідком чого є: - порушення аеробного і анаеробного метаболізму глюкози; - порушення роботи Na⁺/K⁺-насоса. Це призводить до зменшення внутрішньоклітинної концентрації K⁺ і вторинного дефіциту K⁺ в організмі, а також до зниження величини трансмембранного потенціалу спокою і підвищення збудливості клітин.

2. Регулятором збудливості клітинної мембрани. При цьому Mg⁺⁺ відіграє роль функціонального антагоніста іонів Са⁺⁺. Суть цього антагонізму полягає в стаціонарному блокуванні іонами Mg⁺⁺ кальцієвих каналів (серед них і Са⁺⁺-каналів, асоційованих з NMDA-рецепторами глютамату). Таким чином , Mg⁺⁺ є фізіологічним антагоністом NMDA-рецепторів глютамату. за умов дефіциту Mg⁺⁺ , коли блокада Са⁺⁺-каналів є недостатньою , доклітинний рух іонів Са⁺⁺ ніколи цілковито не припиняється. В цьому криється потенційна небезпека гіперактивація нейронів. Як відомо, серед клінічних ознак Mg⁺⁺ -дефіциту важливе місце посідають різноманітні психічні порушення (зокрема, делірій ний синдром).

5. Механізми патогенезу гострих алкогольних психозів.

Біохімічні основи патогенезу ГАП на сьогодні до кінця ще не з’ясовані . Попри це, накопичені численними дослідженнями дані дозволяють виокремити ті чинники, що відіграють ключову роль у розвитку цієї патології. До них належать глютамат-залежний та кінуреніновий механізми , недостатність холінергічної та ГАМК-ергічної медіації, клітинний енергодефіцит (ензиматичний гіпоергоз) та ендогенна інтоксикація (ЕІ)(мал..1.9.).

Метаболічною передумовою індукції глютамат-залежного механізму патогенезу ГАП є притаманний хворим на хронічний алкоголізм комбінований гіповітаміноз В₁, В₂, В₆, а також дефіцит Mg⁺⁺.

Рис.1.9. основні чинники патогенезу гострих алкогольних психозів.

Головними чинниками , що запускають цей механізм , є:

1. Низька активність альфа-КГДГ, зумовлена дефіцитом її основних коензимів – тіаміну і рибофлавіну. Наслідком цього є блокування реакції окислювальної декарбоксиляції альфа-КГ до сукциніл-К_оА в циклі Кребса. Це призводить до накопичення надмірної кількості альфа-КГ , який може перетворюватися на глютамат за допомогою фермента ГДГ. Ця реакція є першою ланкою шунта Робертса (ГАМК-шунта), який дозволяє обійти альфа-КГ-дегідрогеназну реакцію циклу Кребса, уникаючи таким чином повної блокади магістрального шляху енергообміну клітини. Разом із тим , ця реакція створює передумови для гіперпродукції глютамату в нейронах.

2. Низька активність ГДК, зумовлена дефіцитом її основного коензиму – піридоксину. Наслідком цього є блокування реакції декарбоксиляції глютамату до ГАМК у шунті Робертса. Це призводить до накопичення надлишку глютамату на тлі відносного дефіциту ГАМК у нейронах. Порівняно зі здоровими людьми, рівень глютамату в крові хворих на хронічний алкоголізм в абстинентному періоді підвищується в 1,5 рази, а в стані делірію – в 3,5 рази. Рівень ГАМК у крові на тлі абстиненції та делірію знижується в 2,5 рази. У лікворі хворих даної категорії рівень глютамату в стані абстиненції перевищує норму в 1,3 рази, а рівень ГАМК є нижчим за норму в 2 рази.

3. Гіперактивність NMDA-рецепторів глютамату внаслідок недостатності блокування асоційованих з ними Са⁺⁺-каналів іонами Mg⁺⁺.

Ще одним наслідком притаманного хворим на хронічний алкоголізм комбінованого гіповітамінозу В₂ та В₆ є індукція кінуренінового механізму патогенезу ГАП. Безпосередньою причиною цього є низька активність ключових ферментів кінуренінового шляху метаболізму триптофану, зумовлена дефіцитом їх основного коензиму – піридоксину. Це призводить до накопичення в нейронах надмірної кількості кінуренінів – сполук, що належать до ендогенних конвульсантів, оскільки за своєю структурою подібні до збудливих амінокислот.

Метаболічною передумовою виникнення клітинного енергодефіцит(ензиматичного гіпоергоз) є притаманний хворим на хронічний алкоголізм комбінований гіповітаміноз В₁,В₂ та РР(мал..1.10).