2. Патогенетичний підхід до інтенсивної терапії тяжких форм гострих алкогольних психозів.

Запропонований нами підхід до інтенсивної терапії ГАП не є чимось принципово новим. Він ґрунтується на аналізі численних літературних джерел, а також на результатах власних досліджень. В основі цього підходу лежить проста думка про те , що всі терапевтичні заходи, які ми проводимо у хворих на ГАП, мають бути обґрунтовані патогенетично, себто скеровані на ліквідацію головних чинників патогенезу даного захворювання. Виходячи з цього, основними напрямками інтенсивної терапії ГАП є корекція холінергічної та ГАМК-ергічної недостатності, блокування глютамат-залежного та кінуренінового механізмів патогенезу ГАП, корекція клітинного енергодефіциту , а також боротьба з ендогенною інтоксикацією (мал..1.9). Розгляньмо кожен із цих напрямків докладніше.

Як відомо, головною причиною холінергічної недостатності у хворих на ГАП є дефіцит синтезу ацетатного компоненту медіатора ацетилхоліну, зумовлений низькою активністю ПДГ. Отже, корекція недостатності холінергічної медіації досягається шляхом ре активації ПДГ. З цією метою застосовують тіамін, ліпоєву кислоту , актовегін, ніацин.

Головною причиною ГАМК-ергічної недостатності у хворих даної категорії є дефіцит синтезу ГАМК, зумовлений низькою активністю фермента ГДК. Корекція недостатності ГАМК-ергічної медіації досягається шляхом ре активації ГДК (за допомогою піридоксину й рибофлавіну), а також застосуванням агоністів ГАМК-А рецепторів (ГОМК, бензодіазепіни, барбітурати).

Головними чинниками індукції глютамат-залежного механізму патогенезу ГАП є накопичення надлишку глютамату на тлі відносного дефіциту ГАМК у нейронах (внаслідок низької активності ферментів альфа-КГДГ і ГДК), а також гіперактивації NMDA-рецепторів глютамату (внаслідок дефіциту магнію). Отже, блокування цього механізму досягається шляхом ре активації ферментів альфа-КГДГ (за допомогою тіаміну, ніацину, ліпоєвої кислоти й актовегіну) і ГДК (за допомогою піридоксину і рибофлавіну), а також застосуванням антагоністів NMDA-рецепторів глютамату (іони магнію).

Головними чинниками індукції кінуренінового механізму патогенезу ГАП є накопичення в нейронах надмірної кількості ендогенних конвульсантів – кінуренінів (внаслідок низької активності ключових ферментів кінуренінового шляху метаболізму триптофану – КУ та КУ –Т). Блокування цього механізму досягається шляхом ре активації ферментів КУ і КУ-Т ( за допомогою ніацину і пірідоксину), а також застосуванням агоністів пуринових (аденозинових) рецепторів (рибок син).

Головними причинами клітинного енергодефіциту(ензиматичного гіпоергозу) у хворих на ГАП є дефіцит ацетил-КоА, низька активність NAD- і FMN(FAD)-залежних ферментів, а також порушення аеробного метаболізму глюкози в нейронах. Отже, корекція гіпоергозу досягається шляхом ре активації NAD- і FMN(FAD)-залежних ферментів, а також ТК. З цією метою застосовують тіамін, рибофлавін, піридоксин, ніацину, ліпоєву кислоту й актовегін.

Для боротьби з ендогенною інтоксикацією застосовують інфузійну та антиоксидантну терапію(ізотонічні сольові розчини , аскорбінова кислота, тіосульфат натрію.

Усі перераховані терапевтичні заходи можна об’єднати в три структурні блоки , з яких має складатися будь-яка схема інтенсивної терапії ГАП:

1. Фармакологічна корекція синдрому психомоторного збудження.

2. Детоксикація і корекція порушень водно-електролітного балансу.

3. Корекція порушень церебрального метаболізму.