5.2. Управління заінтересованими сторонами

Середовище проекту, включаючи і заінтересованість зайнятих в ньому сторін, вважається чинником ризику, але за відповідної взаємодії із заінтересованими сторонами, останні можуть надати проекту значну допомогу.

До заінтересованих сторін належать:

1. Учасники проекту.

2. Зовнішні заінтересовані сторони.

Ефективну стратегію управління взаємовідносинами сторін можна вибрати на основі SWOT-аналізу: кожна сторона має певні можливості і небезпеки, необхідно оцінити їх вплив на проект. Керівнику проекта слід приділять увагу щодо витоку інформації про події, що відбуваються в системі «проект».

5.3. Створення проектної команди

Створення кваліфікованої команди – один із основних обов’язків проект-менеджера. У матричних структурах спеціалістів підбивають за допомогою співбесід проект-менеджера і керівника функціональних відділів фірми.

Різниця між поняттями: підсистема управління проектом і командою полягає в тому, що команда це не тільки набір фахівців, але ще й набір особистостей.

Розрізняють форми побудови команди:

1. Матрична, коли команду добирають із спеціалістів функціональних відділів на тимчасовій контрактній основі.

2. Проектна – передбачає створення окремого підрозділу фірми, який займається включно проектами. Недолік проектної побудови команди – невпевненість членів, що вони будуть приймати участь у наступних проектах. Це викликає нервозність у стосунках.

Існує 2 варіанти розвитку подій:

1. Оцінюється нове замовлення на великий проект, яке буде доручення тому ж самому проект-менеджеру. Члени команди на стадії завершення проекту намагаються підвищити продуктивність, стверджуючи необхідність своєї присутності в команді нового проекту.

2. Нового проекту не передбачається. Продуктивність праці на стадії завершення проекту різко зменшується – учасники стурбовані пошуком нового місця роботи. Недолік матричної побудови – відсутність принципу «єдиноначальності» (члени не можуть вирішити, кому вони підпорядковані).

Створення команди має етапи:

1. Формування.

2. «Притирання» учасників.

3. Нормальне функціонування.

4. Реорганізація (з причин: зміни обсягів робіт, видів робіт, запрошення нових членів та ін.).

5. Реформування.

Тема 6. Управління якістю проекта

6.1. Концепція управління якістю проекта.

6.2. Система норм і стандартів.

6.3. Управління забезпеченням якості проекту.

6.1. Концепція управління якістю проекта

Управління якістю проекту ґрунтується на принципах:

- якість – невід’ємна властивість проекту загалом, а не самостійна функція управління;

- якість оцінює споживач, а не виробник;

- відповідальність за якість повинна бути адресною;

- усі виконавці робіт повинні мати відповідну кваліфікацію;

- необхідно мати дозволи і ліцензії на виконання конкретних робіт по проекту;

- доцільно контролювати процес, а не результат.

Найчастіше застосовують метод системного управління якістю (TQM – Total Quality Management), відповідно до цього методу встановлюю єдину схему розробки та впроваджують систему управління якістю проекту на його експлуатаційній фазі, яка передбачає комплекс дій: наради, атестація і навчання персоналу, контроль виконання розробок. Потрібно постійно працювати над удосконалення 3-ьох складових: якості продукції, якості організації процесів, рівня кваліфікації персоналу.