3. Учасники проекту

У відповідності до міжнародної термінології розрізняють:

1. Замовник.

2. Підрядник (генеральний підрядник, субпідрядник).

3. Інвестор.

4. Проектувальник.

5. Постачальник.

6. Консультант.

7. Керівник (проект-менеджер).

8. Проектна команда.

Тема 2. Доінвестиційна фаза проекту

2.1. Розробка концепції проекту.

2.2. Оцінка життєздатності проекту.

2.3. Технічне завдання (ТЗ), техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) проекту.

2.4. Розробка маркетингової стратегії.

2.1. Розробка концепції проекту

Джерелом виникнення проекту є ідея. Ідея – форма відображення в думках явищ об’єктивної реальності з усвідомленням цілі, з проекцією їх подальшого використання. До таких явищ відносяться:

1. Незадоволений попит на ринку на товар.

2. Новація.

3. Соціальні потреби.

4. Політичні і економічні ініціативи уряду.

Новація – винахід, доведений до стадії комерційного використання у вигляді продукту або технологічного процесу. Маркетингові дослідження ринку є основним джерелом інформації при розробці бізнес-планів. Такі дослідження містять етапи:

1. Сегментування ринку.

2. Визначення потенціалу ринку і його частки, що може належати системі «проект».

3. Відстань до ринків постачання збуту.

4. Канали розподілу.

5. Витрати на просування товару.

6. Позиціонування товару.

7. Дослідження конкурентів.

Бізнес-план повинен містити розділи:

1. Ввідна частина (назва і адреса фірми, засновники, ціль проекту і його вартість, потреба у фінансах).

2. Аналіз справ у галузі.

3. Зміст проекту.

4. Аналіз ринку (потенційні споживачі, конкуренти, розмір ринку і його частка).

5. План маркетингу (цінова політика, канали розподілу, план заходів про просування елемента збуду, прогноз з новацій).

6. Виробничий план (виробничий процес, переміщення, обладнання, джерела: сировини, матеріалів, робочої сили, підрядники і субпідрядники).

7. Організаційний план і управління персоналом (форма власності, відомості про: партнерів і власників проекту, керівників; організаційну структуру).

8. Ступінь ризику (слабкі сторони проекту, ймовірність появи нових технологій, альтернативні стратегії).

9. Фінансовий план (прибуток, рух ФП, балансовий план, точка беззбитковості).

10. Додатки (копії: контрактів, ліцензій, документів із яких взяті першопочаткові відомості; прейскуранти постачальників).

2.2. Оцінка життєздатності проекту

Життєздатність проекту оцінюють шляхом порівняння його варіантів щодо вартості, термінів реалізації та прибутковості.

Життєздатність об'єкта післяінвестиційного управління (ОПУ) оцінюють при обґрунтуванні інвестицій на основі: номенклатури продукції, потужності ОПУ, основних технологічних рішень, забезпеченості ресурсами, місця розташування, основних будівельних рішень, оцінки впливу на навколишнє середовище, оцінки кадрів, соціального розвитку.

Життєздатність ОПУ аналізують і оцінюють в 2 етапи:

1. Із альтернативних варіантів вибирають найкращий (по відповідному критерію).

2. Щодо вибраного варіанту аналізують методи фінансування та структуру інвестицій.

Кожен варіант проекту має підлягати видам аналізу:

1. Технічному.

2. Фінансовому.

3. Екологічному.

4. Організаційному.

5. Соціальному.

Міжнародна практика оцінки ефективності інвестицій базується на оцінці вартості грошей у часі і містить показники:

1. Приведений дохід (Present Value)

,

де: P_t – грошові надходження за період;

r – норма дисконту;

t – період розрахунку;

n – кількість років.

2. Чистий приведений дохід (Net Present Value)

NРV ,

де: - інвестиції (витрати, зроблені за період)

Якщо NРV>0, то проект вважається ефективним.

3. Індекс рентабельності інвестицій (Profitability Index)

:

Якщо NРV>0, то і - проект ефективний.

4. Термін окупності (Payback Period)

Де: P_t – щорічний середній дохід.