71. Харків

Місто Харків стоїть при злитті трьох річок: Харкова, Лопані та Уди. На території сучасного Харкова ці невеликі річки сходяться і вливаються до Сіверського Дінця. На думку вчених, у~ сімнадцятому столітті на цьому місці було збудовано фортецю для захисту України від татарських нападів.

Одна з версій назви міста така. За переказом, хутір заснував козак Харитон, якого називали зменшеним ім'ям Харко. Поселенцям, звісно, доводилося вести вперту боротьбу з нападниками. Кажуть, якось упав на полі бою і Харко. Пограбований хутір запустів, але згодом на цьому місці знову з'явилися люди. Новий хутір зберіг стару назву. Люди, безсумнів­но, не забули імені першого поселенця сотника Харка.

Харків — друге за розмірами та кількістю населення місто нашої держави. Із січня 1920 по червень 1934 рр. — столиця УРСР. Харків став місцем відродження української культури, хоча пізніше центр її розвитку перемістився до Києва.

У XIX ст. Харків розвивався передусім як важливий промисловий, торговельний та транспортний вузол. Сьогодні Харків — друге за зна­ченням місто України, що поступається лише столиці — Києву.

Історичний центр міста розташований на пагорбі, що має назву Уні­верситетська гірка. Серцем міста є ансамбль площі Свободи — однієї з найбільших площ у світі. (З Інтернет-джерел, 180 слів)

72. Одеса — «південна Пальміра»

Більш ніж два століття тому на Чорноморському узбережжі серед пустельних та диких степів, незадовго до цього повернених Росії Туреч­чиною, розпочало своє існування невеличке поселення Коцюбієве, яке пізніше татари і турки назвали Хаджибеєм. 14 вересня 1789 року його було завойовано російськими військами разом із чорноморськими коза­ками під керівництвом Хосе де.Рібаса. Імператриця Катерина II видала указ про побудову на нових землях морського порту, який мав з'єднати Росію з європейськими державами. Нове місто отримало назву Одеса на честь грецької колонії Одесос. Тоді вважали, що ця колонія колись була в цьомурайоні.

Значною мірою успіхом та швидкістю зростання місто завдячує і своїм «батькам-засновникам»: герцогу де Рішельє (відомому також як Дюк), Олександру Ланжерону, Михайлу Воронцову. Місту судилося пе­ретворитися на перлину краю, на «південну Пальміру». Морське торгове місто стало бурхливо розвиватися, швидко зростало його населення.

Два століття минуло з того часу. Сьогодні Одеса — великий порт, визначний промисловий, науковий та культурний центр України. За чи­сельністю населення Одеса є третім у країні містом після Києва та Харко­ва. Історичний центр Одеси з 2009 року занесений до списку об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Одеса — яскраве, самобутнє місто. (З Ін- тернет-джереЛу 177 слів)

73. Багатство Карпат

Пісенні, мальовничі й чарівні Карпати, або, як кажуть у народі, — Верховина. Тут, у мальовничих закутках, починаються чисті та бистрі потоки й річки: Черемош, Прут, Бистриця. А від гір, укритих могутніми лісами, далі, аж ген далі, поза Дністер, зеленими килимами простяглися родючі поля. Цей край носить ім'я Івана Франка — великого Каменяра, велета духу народного, борця за його кращу долю, автора знаменитого «Вічного революціонера».

Земле Прикарпатська, історія твоя, сповнена драматизму, дійшла до нас зі стародавніх переказів та пісень, писемних джерел. Тут, над самим Дністром, розкинувся стародавній Галич. Він пам'ятає ті далекі часи кня­зювання Івана Васильовича, Ярослава Осмомисла, Романа Мстиславича та Данила Галицького. Тоді у битвах з ворогами народ відстояв єдність рідної землі — Галицько-Волинського князівства, зміцнив його могут­ність. Адже Галицька брама колись була південно-західною брамою, во­рітьми Київської Русі.

Під впливом Івана Франка, Михайла Навлика, інших прогресивних діячів на Прикарпатті виросли і сформувались письменники нового на­пряму: Наталя Кобринська, Василь Стефаник, Лесь Мартович, Марко Черемшина та інші.

їдуть сюди, на ці благодатні землі, туристи і восени, і влітку, і взим­ку, знайомляться з чудовим краєм, милуються квітучою Івано- Франківщиною. (За С. Пуиликом, 177 слів.)

НАЙДОРОЖЧА ЛЮДИНА