- •1. Символіка українців
- •2. Національні символи
- •3. З чого починається любов до отчого краю?..
- •4. Український вінок — краса й оберіг
- •5. Хліб на столі
- •6. Яйце-райце
- •7. Український рушник
- •8. Калина
- •9. «Барвінок на вінок, а полин на віник»
- •10. Мальви
- •11. Маки
- •12. Лелеки
- •13. Добрі людські сусіди
- •14. Рідна земля
- •Рідна хата
- •17. Козак Мамай
- •18. Коляда
- •19. Гнат похвалює дівчат
- •20. Веснянки
- •21. Великдень
- •23. Ясне-красне Купайло
- •24. Українське весілля
- •25. Пісня — душа народу
- •24. Українське весілля
- •25. Пісня — душа народу
- •27. Рідна мова
- •28. Любімо рідну мову
- •29. Народний скарб
- •30. ПЛекаймо мову!
- •31. Наймогутніший оберіг нашого народу
- •32. Рідна мова
- •33. Слово і народ
- •34. Початок української держави
- •35. Три брати — засновники Києва
- •36. Смерть князя Олега
- •37. Князь Святослав Хоробрий
- •38. Володимир
- •39. Ярослав
- •42. Запорозькі козаки
- •43. Запорозьке козацтво
- •44. Запорозький військовий орден
- •47. Творець української державності
- •48. Іван Богун
- •49. Пилип Орлик
- •50. Сумнозвісна угодаі
- •51. Найцінніший спадок
- •Гетьман Іван Мазепа
- •Наша гірка давнина
- •54. Роксолана
- •56• Феномен Петра Могили
- •57. Славні побратими
- •58. Коліївщина
- •61. Живи, Україно!
- •62. Країна смутку і краси
- •63. Пісне наша вічна
- •64. Диво велике
- •66. Краєвиди Києва
- •68. Легендарний Дніпро
- •Священна ріка
- •Історія Львова
- •71. Харків
- •72. Одеса — «південна Пальміра»
- •73. Багатство Карпат
- •74. Мати
- •Сповідь над колискою
- •Найдорожча людина
- •77. Материні очі
- •78. Маруся Чурай
- •79. Григорій Сковорода
- •80. Іван Котляревський
- •81. Шевченко й сучасність
- •82. Остап Вересай
- •83. Буденний Панас Мирний
- •84. Наша Леся
- •Леся Українка
- •Богдан Лепкий
- •87. Чарівниця співу
- •88. Катерина Білокур
- •89. Мистецтво Марії Приймаченко
- •Казимир Малевич
- •Польова царівна
- •92. Орлині води
- •93. Смерековий ліс
- •94. Усе потроху дозріває
- •96. Райський степ
- •Лебединий шлях
- •Безіменні квіти
- •100. Предковічний ліс на Волині
- •1. Символіка українців 2
33. Слово і народ
Слово — це не значок, не символ. Це вогонь, це сорочка духу народу. Вона, досконало-вишукана й коштовно-прекрасна, невтомно шита з покоління в покоління і турботливо передавана з роду в рід для найвищого, повного довершення, що йому не буде кінця.
Вона вся з гомону полів, лісів і морів отчої землі, мережана сходом і заходом сонця, гаптована сяйвом місяця зірок і переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. Кожна її ниточка вимочена в Дунаї, у криницях і струмках людської звитяги. Вона з блиску козацької шаблі й нево- льницького човна, що чалить у бурях на тихі води, — вся з шляхетного лицарства, що йому ніщо найстрашніші муки й тортури. Вона, як напнуті паруси волі, зіткана з останнього поклику воїнів і борців за волю, честь і незалежність. Вона з першого радісного щебету немовлят і тяжких похоронних плачів, так часто палена спекою, бита градом і дощем, але завжди повна осіннього достигання. Вона з колискової молодої матері над первістком, уся вона з шелесту дерева життя, з тучі й грому, як з води і роси, — така українська мова.
Горіли хроніки, храми і святі книги,'а слово вийшло нетлінним з вогню, як заповіт. (За Б. Харчуком, 180 слів)
НАША ІСТОРІЯ
34. Початок української держави
Над Дніпром, на правім його березі, лежить місто Київ. Звідси взяла свій початок наша держава.
Київ — найстаріше й найкраще українське місто. Коли саме воно засноване, того напевно не знаємо, але знаємо, що побудоване воно українцями ще перед тим, як вони прийняли християнську віру. Але ми не знаємо, коли саме це було, бо перед прийняттям християнської віри в нас мало хто вмів писати й читати, і тому ніхто й не записав, коли засновано Київ. Знаємо лише, що про Київ і українську державу згадують у своїх книжках давні греки, бо грецькі купці заїздили за товарами аж до Києва. А що греки були письменні, то все докладно записували: де були і що бачили.
Вони саме й зазначили з восьмого століття по Христі, що тоді були в Києві, на Україні. Як же це було давно! Уже закінчується двадцяте століття. Отже, від восьмого до двадцятого минуло дванадцять століть, цебто тисяча двісті літ!
Отже, більше ніж тисячу років тому стояв уже Київ, а коли було місто, то мусила бути й держава, бо місто без держави, а держава без міста не можуть існувати. (А. ІІотоцький, 176 слів) 22
35. Три брати — засновники Києва
Поляни жили в ті часи окремо... І було три брати: один на ймення Кий, а другий — Щек, а третій — Хорив, і сестра їхня — Либідь. Кий сидів на горі, де нині узвіз Боричів, Щек — на горі, яка зветься Щекави- цею, а Хорив — на третій горі, прозваній Хоривицею. Збудували вони городок на честь свого старшого брата і нарекли його Києвом. А навколо городка був ліс і пуща велика, і ловили там звірів. Були ті мужі мудрими й тямущими, і називалися вони полянами, від них у Києві є поляни й донині.
Дехто каже, що Кий був перевізником, бо нібит^Ь тоді біля Києва був перевіз з тієї сторони Дніпра, тому й казали: «На перевіз на Київ». -
Проте якби Кий був перевізником, то не хоДив би до Царгорода; а цей Кий княжив у роді своєму. Коли ходив він до царя, то великі почесті віддав йому той цар, до якого він приходив. Коли ж Кий повертався, прибув на Дунай і уподобав місце, і збудував малий городок, і хотів осісти в ньому з родом своїм, та не дали йому навколишні мешканці. Отож і донині називають придунайці те городище Києвець. (За «Повістю минулих літ», 180 слів)
