УДК 811.161.2(079.1) ББК 81.2Укр-922 3-41

Редактор Оксана Давидова

Літературне редагування Інші Атаманюк, Людмили Олійник Дизайнер обкладинки Віталій Нехай

Збірник диктантів для ДПА з української мови. 9 клас / уклад. 3-41 О. Білецька. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2015. — 64 с.

ІЗВИ 978-966-07-2741-0

У збірнику запропоновано тексти 100 диктантів для проведення ДПА з української мови в 9 класі. <

Для вчителів української мовй та літератури, учнів 9 класів загаль­ноосвітніх навчальних закладів та їхніх батьків.

УДК 811.161.2(079.1) ББК 81.2Укр-922

Навчальне видання

Г8ВК 978-966-07-2741 -0

БІЛЕЦЬКА Олена Іванівна Збірник диктантів для ДПА з української мови 9 клас

© Білецька О., укладання, 2015

СИМВОЛІКА УКРАЇНЦІВ

1. Символіка українців

Навколо нас є безліч символів. Найдавніша символіка пов'язана з могутніми силами природи. Давні племена проголошували себе синами Сонця, ріки чи якоїсь тварини. Зображення цих покровителів ставали символами роду.

Символами певної країни можуть бути й природні об'єкти. Так, сим­волом Єгипту є ріка Ніл, Вірменії — гора Арарат, Японії — вулкан Фудзіяма.

Для українців найвизначнішим національним символом є Дніпро - Славутич. Він оспіваний у численних піснях, думах^ легендах.

Серед рослинних символів України відзначимо калину, чорнобривці, тополю, вербу. Промовистими для серця кожного українця є слова «ко­зак», «кобзар», «чумак», «хлібороб».

Пам'ятки архітектури теж можуть бути символами. Одразу пригаду­ємо єгипетські піраміди, Велику китайську стіну, Ейфелеву вежу. Для українців національними архітектурними символами є Софійський собор, Золоті ворота, Києво-Печерська лавра.

Національними символами також можуть виступати легендарні чи реальні історичні постаті. Одразу в пам'яті спливають імена першокнязів Кия, Щека, Хорива та сестри їхньої Либеді, князів Володимира Великого, Ярослава Мудрого. Пригадуємо ми й славних козацьких отаманів: Байду - Вишневецького, Богдана Хмельницького, Івана Мазепу.

А хіба можна оминути увагою наших духовних провідників: Григо­рія Сковороду, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка?!

Без цих постатей не було б національної пам'яті українського наро­ду. Вони — наші світочі, наша гордість. (З Інтернет-джерел, 180 слів)

2. Національні символи

«Людина хороша, коли на себе схожа», — говорять у народі. Кожна нація намагається виявити себе і свою суть у національних символах. Гербом України є тризуб, а прапор складають два кольори: жовтий і си­ній. Який же зміст, яка історія в цих символах?

Зображення тризуба з'явилося дуже давно: його розрізняють ще на монетах київських князів. Ось лише деякі версії походження цього знака: скіфський або візантійський скіпетр, корона, голуб Святого Духа, якір, лук і стріла, шолом, сокира.

У Київській Русі тризуб зображали, вносячи в його форму націона­льні елементи, але зберігаючи незмінною основу.

Яке минуле українського прапора? Синій і жовтий кольори ми ба­чимо на знаменах українських козаків, у козацькому й гайдамацькому одязі.

Краю, де зародилась хліборобська цивілізація, притаманні саме сині й жовті фарби. Золотаві хлібні лани і блакитне над ними небо, синя дніп­ровська або морська вода і жовтий пісок — все це зроду-звіку складало краєвид України. Око українця милували жовті квіти горицвіту й соняш­ника, голубі пелюстки цикорію, барвінку й волошки. Жовте уособлює вогонь, а синє — холод, це два полюси буття, два кінці осі, навколо якої буття обертається. (За В. Супруненком, 173 слова)

3. З чого починається любов до отчого краю?..

Звідки й коли приходить любов до рідної землі?

Біліє розквітла гречка, де-не-де підсинена волошками та ще зжовтіла від суріпки, а над нею зрідка прокочується бджолиний звук.

Ген по згірку причаївся темно-зелений гайок, а самий верх згірка ві­льний од дерев, там, либонь, щось було засіяно, а тепер скошено. Стерня ясна, свіжа, немов ще чистішою здається вона від синього неба, що при­хилилось до неї.

Соняшники — мов кулі жовтого вогню, він висить на стеблах над городиною, їхнім полум'ям просякнуто зараз повітря, вони повертають людські голови до себе й примушують думати про них. Соняшники го­рять на -подвір'ях, за огорожами, вони повиходили до дороги, й тут рос­туть на вільному місці, й, дивлячись на них, хочеш усміхнутись, ловиш себе на тому, що зласкавів і здобрів безпричинно.

Ти любиш тут кожен соняшник, тобі все воно дороге, рідне, тобі во­но наймиліше, — звідки й коли прийшла до тебе ця любов і залишилась у тобі вогнеликим соняшником? /

Звідки ця любов, ця ніжність, ця несамовитість? Коли, здається, ви­риваючи на грядці чорнобривець, вириваєш не квітку, а власне серце з грудей, та й так і несеш його, закривавлене, в руці... (За Є. Гуцалом, 177 слів)