Neonat_s_positсii_sim_licarya_2007

Основні патологічні стани

поверхні ліктів, колін, а також на стопах, кістках, сідницях, п’ятах, підошвах, потилиці після мінімального тертя шкіри. Симптом Нікольського (відшарування рогового шару після тертя) негативний, капсула пузиря щільна. Слизові оболонки ушкоджуються рідко, але пухирі можутьвиникнутибілярота.Зміниволоссяабонігтівнемає.Післярозкриття пухирця загоювання ерозії відбувається без рубців та атрофії, але може залишитись невелика пігментація. Це варіант Кернера.

При варіанті Даулінга – Мейєра до цієї симптоматики додаються дистрофія нігтів та гіперкератоз долоні.

При варіанті Вебера – Коккайна простого БЕ пухирці утворюються переважно літом, лише на кістках і стопах.

При всіх варіантах загальний стан дитини не змінений. Дизембріогенетичні стигми та пороки розвитку внутрішніх органів відсутні. Перебіг неважкий. З віком настає значне покращення стану дитини.

2. Гіперпластичний дистрофічний БЕ виявляється в перші дні життя. Ерозії після розкриття пухирців загоюються з утворенням рубців, подекуди келоїдного характеру, з атрофією шкіри, а потім епідермальних кист. У 80 % випадків змінені нігті, вони тонкі, дистрофічні. На слизовій порожнині рота можуть бути пухирці. На долонях і стопах відмічається гіпергідроз. Потирання здорової шкіри може супроводжуватися відшаруванням епідермісу від дерми (хибний синдром Нікольського). Загальний стан і фізичний розвиток не порушені. Перебіг хвороби доброякісний, із загостренням у літній період, а також під впливом надлишкового тепла.

Лікування:

обов'язкова госпіталізація у лікувальний заклад;

раціональний догляд за дитиною (застосування м'якої льняної та бавовняної білизни, запобігання переохолодженню та перегріванню);

термонейтральні ванни з відварами череди, ромашки, дубової кори, калію перманганату, цинку сульфату;

пухирці можна розтинати голкою. Поверхню ерозії змазують 1–2%-ними водними розчинами анілінових барвників або

0,25–0,5%-ним розчином нітрату срібла. Після змазування кладуть геліоміцинову або токоферолові мазі 1–2%-ної концентрації.

3. Ichthyosis congenita tarda – форма вродженої іхтіозіоформної еритродермії з пізнім початком, коли в період новонародженості відмічають тільки сухість шкіри і ледь помітне лущення на фоні еритродермії або без неї, і тільки через деякий час може розвинутись гіперкератоз.

81

Розділ 4

4.1.3. Набуті захворювання шкіри

Пелюшковийдерматит– запальні процеси шкіри в місцях, які підлягають подразненню сечею та калом або грубими пелюшками. Це сідниці, нижня частина живота, статеві органи, ділянки за вухами, у шийних, пахових ямках. Подразнення можуть виявлятися у вигляді помірного почервоніння шкіри або яскравого почервоніння з ерозіями та явища мокнуття, гіперемії внаслідок численних ерозій і виразок.

Профілактика:

не допускати тривалого перебування дитини в пелюшках, памперсах;

щоденні гігієнічні ванни;

щоденні повітряні ванни.

Лікування:

після ванни змазувати шкіру дитячим кремом;

за наявності виразок змазувати розчинами анілінових барвників або мазями «Бепантен», «Десятин»;

клінічний ефект має також ультрафіолетове опромінювання. Пітниця. Розвиток цього стану обумовлений гіперфункцією пото-

вих залоз, розширенням їхнього гирла, а також кровоносних судин навколо них. У дитини спостерігається велика кількість дрібних червоних вузликів на шиї, внизу живота, у природних складках шкіри. Інколи спостерігаються білуваті пухирці. Загальний стан, сон, апетит, поведінка дитини не порушені.

Сальний іхтіоз – стан шкіри, в основі якого лежить посилене виділення секрету сальних залоз. Після зникнення фізіологічної еритеми спостерігається значне фізіологічне лущення шкіри. Дитина наче покрита щільною кіркою.

Лікування:

 теплі ванни, після яких кірки відстають і шкіра набуває нормального вигляду.

Адіпонекроз – стан шкіри, в основі якого лежить осередковий некроз підшкірної клітковини. Визначаються добре відмежовані щільні вузли, інфільтрати розміром 1–5 см у діаметрі у підшкірному жировому шарі сідниць, спини, плечей, кінцівок. Шкіра над інфільтратами не змінена або трохи ціанотична, фіолетово-червоного кольору, пізніше стає блідою. Дуже рідко у центрі буває пом’якшення з виділенням невеликої кількості білої крихковидної маси. Загальний стан дитини не порушений. Інфільтрати зникають самостійно, без лікування, через декілька тижнів. При розповсюдженому процесі можна призначити вітамін Е та теплові процедури.

82

Основні патологічні стани

Склеродерма – тістоподібна форма набряку в області стегон, литкових м’язів, лобка, геніталій. Шкіра в області набряку напружена, бліда, іноді з ціанотичним відтінком, холодна на дотик, не збирається у складку. У місті надавлювання залишається заглибина. Загальний стан дитини тяжкий, вона мало рухається, апетит знижений, тенденція гіпотермії, брадикардії, брадипное.

Основна причина виникнення цього стану – охолодження дитини.

Лікування:

ретельне зігрівання дитини;

обережний масаж;

призначення вітаміну Е (15 мг/кг внутрішньо).

Склерема – дифузне ураження підшкірної жирової клітковини. Частіше розвивається у передчасно народжених дітей, проявляється розширеним ущільненням шкіри і підшкірної жирової клітковини з кам’янистимтипом,принатисканнінадділянкамиураженнязаглибина не залишається. Шкіра бліда й віскоподібна, обличчя набуває виразу маски, суглоби важко рухаються.

Основна причина виникнення цього стану – охолодження дитини.

Лікування:

ретельне зігрівання дитини;

обережний масаж;

призначення вітаміну Е (15 мг/кг внутрішньо).

Себорейний дерматит виникає на 1–2-й тиждень життя. У розвитку цього стану встановлено роль дріжджоподібного гриба Pityrosporum ovale. Захворювання характеризується утворенням жирних жовтих лусочок на еритематозному тлі з незначним свербінням. Найчастіше висипання розташовані на обличчі, волосяній частині голови, в ділянці промежини. Лусочки на голові нагадують картопляні чіпси. Дитина неспокійна, з’являються зригування, частішає дефекація.

За тяжкої форми велика кількість лусочок на голові нагадує чепчик немовляти, ураження шкіри розповсюджується на ⅔площі у вигляді гіперемії, інфільтрації, лущення. У природних складках – мацерація, мокнуття, утворення тріщин. Загальний стан дитини порушений,дитинаабов’яла,абодратівлива,зростаннямаситілавідсутнє, спостерігаються диспепсичні явища, анемія.

Лікування:

при природному вигодовуванні – дієта матері (виключити продукти промислового виробництва, облігатні алергени), призначити дитині ферменти, пробіотики;

83

Розділ 4

основа лікування дітей – дезинфікуючі та кератопластичні засоби: 1–2%-на танінова мазь, 1%-на індометацинова, 2%-на іхтіолова, 2%-на левамізолова, 3%-на вісмутова мазі. Мокріння змазують 1%-ним розчином анілінових барвників, 0,25%-ним розчином цинку сульфату, відварами ромашки, кореня алтею;

можна застосовувати препарати кетоконазолу (крем або шампунь), а також шампуні з 1%-ним чи 2,5%-ним селену сульфідом і пропіленгліколем, які мають протигрибкову активність;

дитину купають щодня.

4.1.4. Інфекційні захворювання шкіри

Везикулопустульоз – це запалення потових залоз. Захворювання розпочинається на шкірі сідниць, стегон, природних складок, голови. З’являються малі, поверхнево розташовані пухирці розміром до декількох міліметрів, спочатку із прозорим, а потім з мутним вмістом. Перебіг доброякісний. Пухирці лопаються через 2–3 дні з моменту появи, після цього маленькі ерозії покриваються сухими кірками.

Лікування при невеликій кількості пустул:

ретельний догляд за дитиною та корекція харчування при необхідності;

видалення гнійників стерильним матеріалом, змоченим у 70%- ному спирті, повідон-йодіну;

гігієнічні ванни (з урахуванням стану пупкової рани) із застосуванням дезинфікуючих засобів (розчин калію перманганату 1:10000, чистотіл, ромашка);

місцеве застосування 1–2%-них спиртових розчинів анілінових барвників або бріліантового зеленого;

ультрафіолетове опромінення.

Госпіталізуйте дитину:

при значній кількості елементів;

при температурній реакції та змінах в аналізах крові;

призначте антибіотики (цефалоспорини І покоління або β-лак- тамні антибіотики).

Пухирчатка новонароджених. Доброякісна форма – на фоні ерите-

матозних плям з’являються пухирці розміром до 0,5–1 см в діаметрі, які наповнені серозно-гнійним вмістом. Навколо пухирця – коло гіперемії. Локалізуються у нижній частині живота, біля пупка, на кінцівках, у природних складках. Симптом Нікольського негативний. Після розкриття пухирців з’являються ерозії. Стан дитини середньої тяжкості, знижений апетит, в’ялість, субфебрильна температура.

84

Основні патологічні стани

Злоякісна форма – на шкірі велика кількість пухирів зазвичай великих розмірів, до 2–3 см. У динаміці шкіра між окремими пухирцями може злущуватися. Стан дитини дуже тяжкий, виражені симптоми інтоксикації. У крові підвищена кількість лейкоцитів.

Заходи:

проколювання пухирців та обробка спиртовими розчинами анілінових барвників;

показані термінова госпіталізація та призначення антибіотиків.

Ексфоліативний дерматит Риттера розпочинається наприкінці

1-го – початку 2-го тижня з появи гіперемії, мокнуття шкіри та утворення тріщин в області пупка, пахових складок, навколо рота. Протягом декількох годин еритема розповсюджується на шкіру живота, тулуба, кінцівок. Потім з’являються пухирі, які злущуються та утворюють великі ерозії. Симптом Нікольського позитивний. Стан дитини дуже тяжкий, вона відмовляється від їжі, виражені симптоми інтоксикації, фебрильна температура.

Заходи:

по можливості термінова госпіталізація;

використовувати стерильні негрубі пелюшки;

контролювати температуру тіла;

призначити антибактеріальну терапію (цефалоспорини ІІ покоління або β-лактамні антибіотикі);

контролювати діурез дитини;

ретельно доглядати за шкірою. Якщо дозволяє стан дитини, то 1–2 рази на день її купають у кип’яченій воді, температура якої 35–36 °C, з додаванням настоїв ромашки, чистотілу, череди;

вогнища неураженої шкіри змазувати 1–2%-ними водними розчинами анілінових барвників, а на уражені ділянки накладати компреси зі стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду з додаванням 0,1%-ного розчину срібла азотнокислого, змазувати 0,5%-ним розчином калію перманганату;

при мокнуттях застосовувати присипку з 5%-ної окиси цинку з тальком;

повітря знезаражувати бактерицидною лампою;

пом'якшуючі креми з 0,1% вітаміну А застосовувати при підси-

ханні уражених вогнищ.

Псевдофурункульоз Фігнера – підшкірні вузли розміром декілька міліметрів темно-червоного кольору, які локалізуються на шкірі волосяної частини голови, задньої поверхні шиї, спини, сідниць.

85

Розділ 4

У центрі вузла з’являється гнійний вміст. Підвищується температура, з’являються симптоми інтоксикації, збільшуються регіональні лімфатичні вузли. У крові знижується кількість еритроцитів, гемоглобіну, підвищується кількість лейкоцитів.

Заходи:

термінова госпіталізація дитини;

обов'язкова консультація хірурга.

Мастит новонароджених – тяжке захворювання на фоні фізіологічного загрубіння грудних залоз. Клінічно проявляється збільшенням однієї грудної залози, її інфільтрацією, гіперемією. Пальпація супроводжується болем – дитина плаче, стає збудливою. Гіперемія поступово посилюється,із’являєтьсяфлуктуація.Стандитинипогіршується.Вона в’яло смокче, підвищується температура тіла, наявні симптоми інтоксикації. При надавлюванні із залози з’являється гнійний вміст. Захворювання небезпечно метастатичними гнійно-септичними ускладненнями.

Заходи:

консультація хірурга;

термінова госпіталізація дитини;

призначення антибіотиків (цефалоспорини ІІ–ІІІ покоління

внутрішньом’язово).

Некротична флегмона новонароджених. Захворювання розпо-

чинається з появи на невеликій частині шкіри червоної плями, щільної на дотик. Початкова стадія характеризується швидким, протягом декількох годин, збільшенням ділянки ураження, яка набуває великих розмірів. Темпи зростання ураження підшкірної жирової клітковини (гнійне розплавлення) випереджають швидкість змін шкіри. Альтернативно-некротична стадія виникає через добу або півтори доби з початку захворювання, колір шкіри набуває темно-синюшного відтінку, у центрі виникає пом’якшення. На стадії відторгнення шкіра над ураженою ділянкою відшаровується, утворюються рани, некротизовані тканини відторгуються через норицю. На цій стадії виражена інтоксикація. Характерні: гіпертермія,блювота,диспепсичніявища,виникненняметастатичних вогнищ інфекції. Стадія репарації характеризується розвитком грануляцій, епітелізацією раневої поверхні з наступним утворенням рубців.

Заходи:

термінова госпіталізація дитини;

призначення антибіотикотерапії (цефалоспорини ІІ–ІІІ покоління внутрішньом’язово).

86

Основні патологічні стани

Стрептодермії – первинні ураження, частіше локалізуються на шкіри обличчя або в області пупка та швидко розповсюджуються на інші частини шкіри. Захворювання починається з фебрильної температури, остуди, появи локальної гіперемії на шкірі, інфільтрації шкіри та підшкірної жирової клітковини. Краї гіперемії нерівні, фестончаті, відмежовуючий валик відсутній. Може бути «біла» шкіра, при якій гіперемія відсутня, уражена ділянка бліда, інколи виникають пухирці, підшкірні абсцеси, некрози. Перебіг захворювання тяжкий, стан дитини швидко погіршується, з’являються диспепсичні явища.

Заходи:

термінова госпіталізація дитини;

призначення антибіотиків (цефалоспорини ІІ–ІІІ покоління

внутрішньом’язово).

Пароніхії – інфекційні захворювання нігтьових валиків. З’являються гіперемія та набряк пухирців з наступним розвитком ерозій. Можливий регіонарний лімфаденіт.

Заходи:

 ванни з перманганатом калію.

4.1.5. Інші ураження шкіри

Вірус простого герпесу – поява пухирців на шкірі, очах та слизовошкіряних оболонках.

Заходи:

госпіталізація;

консультація окуліста та довготривале спостереження, оскільки можуть розвинутися хоріоретиніт, катаракта та ретинопатія;

консультація невролога.

Кандидозні ураження:

кандидозний стоматит – наявність білого нальоту на слизовій оболонці щік та язика, який не вдається видалити шляхом простого зіскобу;

еритематозний висип в перианальній області;

периферичні частки шкіри у вигляді витончених бугорків.

Заходи:

локалізовані ураження порожнини рота обробляти 0,5–1 мл суспензії ністатину (100000 ОД/мл) після годівлі протягом 7–10 днів;

ураження шкіри обробляти 10%-ною маззю ністатину протягом тижня.

87

Розділ 4

4.2. Кон’юнктивіти у новонароджених

4.2.1. Гонококова офтальмія

Клінічні ознаки:

кон'юнктивіт з хемозом;

гнійний ексудат та набряк повік, що починається з 1–4-го дня після народження;

частіше двобічне ураження;

можуть мати місце затемнення або перфорація рогівки чи панофтальмит;

можуть бути риніт, інфекційні захворювання аноректальної області;

у кожного немовляти необхідно зробити фарбування ексудату з очей за Грамом.

Лікування:

мазь (1%-ну тетрациклінову або еритроміцинову) можна прикладати спочатку щогодини протягом 6 годин, а потім 4 рази на день протягом 14 днів;

цефотаксим – 100 мг/кг на добу – внутрішньовенно або внутрішньом’язово у два прийоми. Для дітей без жовтяниці альтернативною схемою може бути 1 раз на день 125 мг внутрішньом’язово (від 25 до 50 мг/кг на добу для немовлят з низькою масою тіла);

тривалість лікування – 7 днів.

4.2.2. Хламідійний кон’юнктивіт

Хламідійний кон’юнктивіт – найбільш поширена патологія очей.

Клінічні прояви:

з'являється на 5–14-ту добу після народження;

запалення може бути мінімальним, а може мати місце тяжке кон'юнктивальне запалення з гнійними жовтими виділеннями

та набряком повік.

Заходи:

оцінити загальний стан дитини для виключення патології легенів;

обробка очей та закладання мазі (див. алгоритм спостереження «Класифікуйте та лікуйте немовля з кон'юнктивітом»);

системна терапія еритроміцином – 10 мг/кг кожні 6–8 годин перорально протягом 14 днів.

88

Основні патологічні стани

4.2.3. Інші бактеріальні запальні ураження

Клінічні прояви:

інфекція проявляється на першому тижні життя;

ознаки запалення кон’юнктиви;

нежить;

системні ускладнення бувають рідко, але можливі, тому потрібно взяти до уваги їхню ймовірну появу.

Заходи:

промивання фізіологічним розчином;

сульфацетамід (10%-на очна мазь) – 1 см мазі у кожне око тричі на день протягом 7 днів;

у дітей з групи високого перинатального ризику або у випадках важкого кон’юнктивіту госпіталізувати дитину для виключення системного захворювання.

4.2.4. Інфекції, викликані вірусом простого герпесу

Клінічні прояви:

проявляється у вигляді кон’юнктивіту у віці 2 днів – 2 тижнів як локалізована форма інфекції або як симптом генералізованої фор-

ми захворювання.

Заходи:

ретельне обстеження дитини для виключення системного захворювання;

госпіталізація дитини у лікувальний заклад.

4.2.5. Правила обробки очей

 щоб дитина відкрила очі для оцінки зіниць, її кладуть на спину, підколихуючи вгору-вниз;

 очі обробляють одночасно двома окремими стерильними кульками, змоченими у розчині калію перманганату (1:8000), від зовнішнього кута до перенісся.

4.2.6. Правила закладання мазі

очистити повіку та оточуючі тканини стерильною ваткою, змоченою у стерильній воді;

ніжно відкрити повіки немовляти та ввести смужку антибіотикової мазі у кожний кон’юнктивальній мішок;

89

Розділ 4

прикласти від 1 до 2 смужок мазі на нижній мішок;

обережно маніпулюйте з повіками, щоб забезпечити розповсюдження введеного препарату;

через 1 хвилину витерти зайву мазь з оточуючої шкіри та повік стерильною ваткою;

не промивати очі після цієї процедури.

4.3. Захворювання органів дихання у новонароджених

4.3.1. Анатомо-фізіологічні особливості органів дихання

Таблиця. Анатомо-фізіологічні особливості дихальної системи, які сприяють розвитку фізіологічних та патолоічних станів у новонароджених

Частота дихання у новонароджених від 30 до 60 вд/хв, без приступів апное, але під час сну паузи можуть тривати 3–5 сек. і дихання може бути нерегулярним. Дихання аритмічне, поверхневе, превалює діафрагмальний тип дихання.

90