Neonat_s_positсii_sim_licarya_2007

Розділ 7

Диспансеризація новонароджених у роботі сімейного лікаря

Перші тижні в житті дитини є найскладнішими, оскільки в цей період здійснюється пристосування організму до позаутробного існування, відбуваються докорінні зміни функції життєво важливих систем (дихальної, серцево-судинної, травної, сечової тощо), що потребує значного напруження компенсаторно-пристосувальних механізмів організму новонародженого і нерідко супроводжується їхнім порушенням. Саме в цей відповідальний період життя формуються перші ознаки інвалідності. Важливу роль у забезпеченні якості надання допомоги новонародженим є їхнє медичне обслуговування на дільниці, при цьому значно зростає роль сімейного лікаря і патронажної медичної сестри. Перспективним напрямом роботи сімейного лікаря зі зниження захворюваності та інвалідизації є зменшення зовнішніх чинників ризику, проведення сані- тарно-освітньої роботи та виховання здорового способу життя в сім’ї.

Диспансеризація становить основний зміст роботи сімейного лікаря. Він, знаючи всі медичні і соціальні фактори сім’ї, може формувати групи ризику перинатальної патології серед вагітних, брати участь у веденні пологів, разом із сім’єю забирати новонародженого з пологових відділень і здійснювати наступний патронаж.

Мета диспансеризації – вживання комплексу заходів, спрямованих на формування, зберігання і зміцнення здоров’я дітей, формування у них стійкості до несприятливих чинників навколишнього середовища, запобігання захворюванням та їх раннє виявлення.

Завдання диспансеризації:

визначення й оцінка стану здоров’я кожної дитини;

виявлення у немовлят чинників ризику, що сприяють виникненню і розвитку захворювання;

201

Розділ 7

виявлення захворювань на різних стадіях;

забезпечення постійних оглядів і диспансерного спостереження з проведенням необхідного обсягу досліджень;

розширення участі різних спеціалістів і середнього медичного персоналу у диспансеризації за провідної ролі лікаря сімейної медицини;

оптимізація обсягу обстежень;

удосконалення технічного забезпечення оглядів і динамічного спостереження за здоров’ям дітей з використанням комп’ютерних систем;

забезпечення необхідного статистичного обліку, звітності, передачі інформації щодо проведених обстежень та оздоровчих заходів на кожну дитину за місцем її спостереження, наступності в роботі різних типів установ.

Дільнично-територіальний принцип надання допомоги лікарями загальної практики та сімейної медицини дає змогу створити оптимальні умови для безперервного спостереження медичних працівників (лікаря і медичної сестри) за дітьми, що дає можливість точніше оцінювати стан здоров’я і розвиток дітей у динаміці з урахуванням умов, у яких живе й виховується дитина, тому що від них залежать її подальше здоров’я і формування особистості. У зв’язку з цим ефективність роботи лікаря багато в чому визначається його контактом з батьками дитини.

7.1. Антенатальна профілактика

У комплексі заходів з охорони здоров’я дітей велике значення мають антенатальна профілактика (антенатальний, чи допологовий, патронаж), заняття з вагітними, профілактика захворювань немовлят). Особливо важливим є проведення антенатальної профілактики в перші місяці вагітності, коли ембріон високочутливий до впливу ушкоджувальних чинників навколишнього середовища.

Заходи з охорони здоров’я вагітної жінки і майбутньої дитини мають здійснюватися спільними зусиллями акушерів-гінекологів і педіатрів.

7.1.2. Завдання акушера-гінеколога

організація консультування в медико-генетичному центрі для прогнозування здоров’я майбутніх дітей;

202

Диспансеризація новонароджених

забезпечення обстеження вагітної (огляд терапевтом та іншими спеціалістами за показаннями, лабораторні дослідження, лікування позагенітальної патології);

визначення резус-належності, обстеження на інфекції, небезпечні для перинатального періоду (цитомегаловірусну, герпес вірусну тощо);

розроблення рекомендацій щодо режиму дня і харчування вагітних;

забезпечення психопрофілактичної підготовки вагітних до пологів;

підвищення санітарно-гігієнічних знань вагітної, залучення її до навчання у школі молодої матері.

7.1.3. Завдання сімейного лікаря

контроль за виконанням вагітною призначень акушера-гінеколо- га і терапевта під час проведення антенатального патронажу;

контроль за своєчасним виконанням дільничною медичною сест-

рою антенатального патронажу.

Первинний антенатальний патронаж сімейний лікар проводить про-

тягомдвохтижніввідмоментувзяттявагітноїнаоблікужіночійконсультації (див. стор. 205). При цьому з’ясовують: вік, професію вагітної та її чоловіка; перенесені захворювання, наявність хронічних захворювань у родині; шкідливі звички (зловживання алкоголем, уживання наркотиків, паління); застосування лікарських засобів; переливання крові; черговість вагітності, перебіг попередньої вагітності, кількість викиднів, абортів, пологів; стан здоров’я в теперішній час, умови праці й побуту, харчування, режим.

За показаннями вагітну направляють на консультацію до фахівців. Майбутніх матір і батька запрошують до дитячої поліклініки в день профілактичного прийому. Заповнюють карту антенатального патронажу.

Вторинний антенатальний патронаж (на 37-му тижні вагітності)

проводить патронажна медична сестра. Вона уточнює терміни відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами, перевіряє виконання вагітною рекомендацій лікаря, дотримання режиму дня і харчування, навчає майбутню матір методам підготовки грудних залоз до лактації, дає рекомендації щодо комплектування необхідної білизни і предметів догляду за новонародженим, за організацією у квартирі куточка новонародженого. Майбутніх батьків запрошують на заняття до школи молодих батьків при дитячій консультації.

Впізніші терміни вагітності велике значення набувають заходи

зформування у жінки впевненості стосовно майбутнього природного вигодовування, навчанню її практиці природного вигодовування.

203

Розділ 7

Додаткова інформація, необхідна для проведення просвітницької роботи, наведена в Додатках.

За показаннями (захворювання вагітної, гестоз, несприятливий акушерський анамнез, несприятливі соціально-побутові умови) лікар здійснює ще одне (третє) патронажне відвідування.

7.2. Патронаж новонароджених

Одним з основних завдань є організація диференційованого лікарськогоспостереженнязановонародженими,щозумовленозначноючасткою патології новонароджених у структурі дитячої захворюваності й смертності, а також значним впливом пери- і неонатальної патології на подальший розвиток і стан здоров’я дітей у старшому віці.

Згідно з існуючим положенням лікар, дільнична медична сестра поліклініки відвідують новонародженого перші три дні після виписування з пологового будинку.

Таблиця. Схема спостереження за новонародженими на педіатричній дільниці (Р. О. Моісеєнко, 2004)

204

Диспансеризація новонароджених

Таблиця. Схема спостереження за новонародженими на педіатричній дільниці (Р. О. Моісеєнко, 2004) (закінчення)

7.2.1. Питання, на які потрібно звернути увагу при першому патронажі сімейного лікаря

Первинний патронаж жінок, які народжують уперше, бажано здійснювати в день виписки з пологового будинку. Під час першого відвідування потрібно привітати батьків з народженням дитини, вручити їм пам’ятку із зазначенням прізвища, імені та по батькові сімейного лікаря і дільничної медичної сестри, часу прийому в поліклініці, номера телефону реєстратури, адреси дитячої поліклініки.

особливості перебігу вагітності й пологів у матері;

стан здоров’я її та інших членів родини;

наявність шкідливих звичок;

соціально-побутові умови, в яких перебуває дитина;

стан дитини під час перебування в пологовому будинку;

на яку добу прикладена до груді, як смоктала;

коли відпала пуповина;

чи були симптоми асфіксії, пологової травми тощо;

визначити, чи належить немовля до новонароджених високого ри-

зику (табл.).

Значну допомогу під час першого відвідування дитини надає докладна довідка з пологового будинку – паспорт новонародженого, у якому фіксують відомості про його первинний огляд, динаміку антропометричних показників, результати деяких допоміжних досліджень, що дає змогу оцінити фізичний і нервово-психічний розвиток новонародженого, установити наявність чи відсутність у нього ризику розвитку захворювань у найближчі два-чотири тижні й у наступні

205

Розділ 7

періоди життя. Відомості з паспорта новонародженого слід заносити до історії розвитку дитини (ф. № 112/о).

Під час огляду дитини особливу увагу треба звернути на:

стан шкіри і слизових оболонок;

стан пупкового кільця;

стан тім’ячок;

динаміку зворотного розвитку вакцинального знаку (ВСС);

відсутність аномалій розвитку;

фізіологічні рефлекси періоду новонародженості;

функціональний стан різних органів і систем, особливо нервової. Лікар і медична сестра повинні навчити (та перевірити засвоєння)

правил:

догляду за дитиною;

природного вигодовування;

купання, режиму дня;

збереження теплового режиму новонародженого.

Особливу увагу потрібно звертати на виявлення соціальних факторів ризику (таких як неповні або багатодітні сім’ї, незадовільні побутові умови, зловживання алкоголем).

Таблиця. Групи ризику новонароджених

206

Диспансеризація новонароджених

Таблиця. Групи ризику новонароджених (закінчення)

Необхідно виділити групи направленого ризику:

вроджені вади розвитку;

ураження ЦНС та судомний синдром;

раптова смерть;

анемія;

гіпотрофія та паратрофія;

часті гострі захворювання;

харчова та медикаментозна алергія;

дизбактеріоз.

Сімейний лікар повинен скласти план спостереження за дітьми з груп ризику та високого ризику (об’єм спостережень, консультації, огляди, профілактичні щеплення, реабілітаційні заходи, масаж, фізіотерапія). Спостереження та такими дітьми відбувається в сімейних умовах.

Згідно з існуючими нормативами новонароджені, у яких виявлено захворювання, що потребує додаткового діагностичного обстеження або лікування тривалістю більше п’яти днів, мають бути переведені до відповідного спеціалізованого відділення дитячої лікарні.

207

Розділ 8

Просвітницька робота сімейного лікаря (огляд літератури)

Цей розділ містить додаткову наукову інформацію, яка допоможе сімейним лікарям проводити просвітницьку роботу серед населення з профілактики розвитку вроджених вад, зменшення захворюваності й інвалідності. У цій частині книжки висвітлюється дуже важлива проблема перинатальної екології, розглядається її вирішення на сучасному етапі та практика грудного вигодовування, яка є нeвiд’ємною складовою процесу вiдтворення, а також iдеальним способом вигодовування немовляти, незамiнною бiологiчною й емоцiйною основою розвитку дитини.

8.1. Актуальні питання перинатальної екології

Останніми роками інтенсивно вивчають зв’язки захворюваності дітей, появи вроджених вад розвитку, погіршення репродуктивного стану жінок із забрудненням повітря, води, ґрунту, продуктів харчування. Ця проблема дуже складна, оскільки на людину, як правило, впливає не один токсикант, а цілий комплекс факторів [1].

8.1.1. Характеристика основних ксенобіотиків

Найбільш вивчена група екотоксикантів на сьогодні – це так звані стійкі органічні забруднювачі (СОЗ), до яких відносять 12 особливо небезпечних хімічних речовин: пестициди, промислові хімічні речовини (гексахлорбензол і поліхлорбіфеніли) та промислові побічні

209

Розділ 8

продукти (діоксини, фурани). Пестициди – хімічні сполуки, які використовують для боротьби зі шкідливими організмами, що пошкоджують рослини та викликають порчу сільськогосподарської продукції. На сьогодні відомо та зареєстровано в Європейському Союзі близько 800 пестицидів. Згідно з даними ВООЗ найпоширенішими пестицидами, які застосовувалися з 1986 по 1997 рік, були фунгіциди, гербіциди, інсектициди, регулятори росту рослин, особливо дітіокарбамати, неорганічні похідні сечовини, феноксигормональні речовини, тріазини, органічні фосфати та карбамати. Моніторингу пестицидів у харчових продуктах присвячено мало досліджень. Зокрема, у Норвегії (1996) вони показали наявність пестицидів у 36 % досліджених овочів, фруктів і злакових. Найбільше пестицидів було знайдено в яблуках, томатах, винограді, суницях, мандаринах, бананах, персиках, апельсинах, моркві, тобто у фруктах, які найчастіше вживають вагітні та жінки, які годують груддю [2]. 2001 року подібні дослідження були проведені в Нідерландах. Результати показали, що ацетілхолінінгібуючі пестициди найчастіше містяться у шпинаті (Нідерланди), винограді (Італія, Греція) та яблуках (Франція) [3].

Поліхлорбіфеніли (ПХБ) – промислові продукти, які виробляли переважно між 1920 та кінцем 70-х років ХХ століття і ще досі виробляють у Росії. ПХБ завдяки низькій електропровідності й опірності до займання є ідеальними рідинами для ізолювання електричних деталей, трансформаторів. Ці продукти використовують також у виробництві кабелів, електричних провідників і навіть копіювального паперу, що не містить вуглецю. ПХБ надзвичайно стійкі, токсичні та здатні до біонакопичення в жировій тканині риб, тварин і людей.

Діоксини та фурани – дуже небезпечні речовини. На противагу ПХБ і пестицидам їх ніколи цілеспрямовано не виробляли і не використовували, але вони постійно утворюються, переважно як побічні продукти таких процесів, як відбілювання деревинної пульпи або спалювання медичних і твердих відходів, які містять сполуки хлору, а також при високотемпературних процесах (при спалюванні сміття, металургійному виробництві, на сміттєзвалищах, які постійно горять або тліють). Діоксини утворюються при горінні цілого ряду речовин, від вугілля на електростанціях до багать у парках. Вони акумулюються у жирі і потрапляють до кругообігу їжі. Саме з їжею людина отримує до 90 % діоксинів. Найбільш високі концентрації містять м’ясо, молоко, масло, сир, риба, домашня птиця, цукор і хліб. Діоксини можуть потрапляти в організм вагітної при вживанні морепродуктів. Шведська національна адміністрація з харчування рекомендує

210