Фабула 18.

Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «С.» звернулось до власника земельної ділянки громадянина «В.» з пропозицією про встановлення земельного сервітуту.

Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «С.» (далі – ОСББ) обґрунтовував свою пропозицію тим, що у нього на балансі є багатоквартирний двоповерховий житловий будинок, який межує із земельною ділянкою громадянина «В.». Враховуючи, що під земельною ділянкою громадянина «В.» проходять інженерні комунікації, які забезпечують життєдіяльність будинку (а саме: електрична проводка, кабель живлення силою струму 38-ВТ, телефонна мережа, водонапірні труби і ці комунікації є стратегічно важливими для існування, життєдіяльності, обслуговування будинку, що встановлено висновком будівельно–технічної експертизи), просить встановити безстроковий та безоплатний сервітут щодо земельної ділянки для можливості безперешкодного доступу до інженерних комунікацій, проходу, проїзду, з метою їх обслуговування в разі потреби.

Громадянин «В.» не погодився із пропозицією ОСББ «С.» посилаючись на те, що:1) встановлений земельний сервітут приведе до неможливості використання земельної ділянки за її цільовим призначенням – будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд; 2) в пропозиції не доведено, що задоволення потреб громадян, які проживають у будинку не можуть бути задоволені іншим способом, окрім як встановлення земельного сервітуту.

Фабула 19.

Між громадянами «К.» та «Н.» був укладений попередній договір відповідно до якого, громадянин «Н.» зобов’язувався купити земельну ділянку, розташовану у місті «П.». В попередньому договорі визначалось, що з моменту підписання даного Договору громадянин «К.» зобов’язується не змінювати умов продажу земельної ділянки. На виконання умов договору громадянин «Н.», не оглянувши в натурі (на місцевості) земельну ділянку, передав 100 % авансовий платіж в сумі 161600 грн.

Мотивацією для покупки земельної ділянки громадянином «Н.» стали: 1) переконання продавця, що оголошена вартість продажу земельної ділянки є значно нижчою тієї ціни, що склалась на рівноцінні земельні ділянки; 2) земельна ділянка розташована на відстані 500 метрів від моря.

Через два роки громадянин «Н.» дізнався про те, що земельна ділянка знаходиться не за 500 м. від моря, а в трьох кілометрах від нього, а експертна її вартість на момент укладання попереднього договору складала близько 80800 грн. замість сплачених 161600 грн. Оскільки громадянин «Н.» зрозумів, що укладати основний договір купівлі-продажу є економічно недоцільним, він направила лист до громадянина «К.» про відмову від укладання основного договору купівлі-продажу, а також просив повернути авансовий платіж в розмірі 161600 грн., інфляційні збитки в розмірі 18841,68 грн. та моральну шкоду в розмірі 75000 грн.

Громадянин «К.» відмовився від пропозиції громадянина «Н.» та наполягав у виконанні попереднього договору щодо укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки. Крім того, він нагадав, що: 1) правочин укладено між сторонами за взаємною згодою; 2) саме громадянин «Н.» наполягав на укладенні відповідного правочину; 3) пропозицій здійснити огляд земельної ділянки в натурі (на місцевості) від громадянина «Н.» не надходило. Крім того, він мав можливість самостійного огляду земельної ділянки.