Фабула 36.

Громадянка Іванова звернулась до суду з позовом до громадянки Баєвої з вимогою про усунення перешкод в приватизації земельної ділянки.

Позивні вимоги громадянка Іванова обґрунтовувала тим що: 1) вона користується земельною ділянкою для будівництва та обслуговування жилого будинку розміром 0,8 га, яка розташована на території А. сільської ради. На відповідній земельній ділянці розміщено житловий будинок, що перейшов їй у спадщину від батька; 2) рішенням сільської ради їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації на безоплатну приватизацію земельної ділянки у розмірі 0,8 га; 3) після виготовлення технічної документації на цю земельну ділянку, громадянка Баєва, як суміжний землекористувач, без пояснення причин відмовляється погодити та підписати акт погодження та встановлення меж земельної ділянки. Крім того Баєва відмовилась також і представити в сільську раду правовстановлюючий документ на земельну ділянку, на підставі якого вона користується нею. Іванова вважає, що відмова Баєвої від погодження меж земельних ділянок порушує її право на приватизацію земельної ділянки.

Громадянка Баєва позовні вимоги не визнала, посилаючись на те що: 1) її покійному чоловіку у 1994 році виділена земельна ділянка розміром 0,12 га по під будівництво житлового будинку. Дійсно, коли поряд побудувався батько Іванової, вони з чоловіком не мали ніяких претензій до нього з приводу меж; 2) відмова від підписання погоджувальних документів обґрунтовується тим, що сільська рада видала Івановій дозвіл на розробку технічної документації земельної ділянки частково за рахунок її земельної ділянки, внаслідок чого вона зменшилася; 3) правовстановлюючих документів на земельну ділянку вона не має, так як земельна ділянка виділялася її покійному чоловіку. Вона залишилася проживати в будинку, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталася. Чоловік за життя склав заповіт, яким заповів усе майно дочці та сину. Спадщину прийняла тільки дочка, якій належить половина будинку. Земельна ділянка її чоловіком не приватизувалась.

Фабула 37.

В грудні Державне підприємство «Київ Хліб» (далі – ДП) уклало з українсько-російським ТОВ «Торгівельна компанія «Форест» (далі –ТОВ) договір на право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Відповідно до якого ТОВ надавалось право використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 123 га, яка перебувала в постійному користуванні ДП.

Після цього зазначена земельна ділянка на підставі акту приймання-передачі була передана ДП в користування ТОВ на невизначений термін, але не менше 50 років для будівництва складських торгівельних приміщень.

В якості плати за право користування земельною ділянкою, відповідно до договору емфітевзису, ДП отримало від ТОВ вексель на суму 250 тис. грн. з терміном платежу 2060 рік

Дайте правову оцінку дію сторін.

Фабула 38.

В червні між ТзОВ «Ерідан» (далі – ТзОВ) та фізичною особою підприємцем - громадянином Бондаренко укладено договір купівлі - продажу, за яким ФОП Бондаренко став власником металево - дерев'яної будівлі готелю «Харків Стар» загальною площею 200 кв. м., у м. Харків, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

В липні ФОП Бондаренко звернувся із заявою до міської ради про можливість влаштування тимчасової площадки для зберігання легкових автомобілів на прилеглій території до належної йому на праві власності будівлі готелю. У відповідь на заяву міська рада повідомило ФОП Бондаренка про те, що територія, на якій пропонується влаштування тимчасової площадки для зберігання легкових автомобілів, знаходиться в межах червоних ліній вул. Російської, яка згідно з класифікацією відноситься до магістральної вулиці загальноміського значення та питання надання земельної ділянки для зазначеної мети може розглядатись тільки на аукціоні, а відтак задовольнити клопотання немає можливості.

Получивши відмову міської ради у можливості облаштування тимчасової площадки для зберігання легкових автомобілів на прилеглій території із готелем «Харків Стар», ФОП Бондаренко вирішив розв’язати проблему, шляхом укладення договору сервітуту із землекористувачем земельної ділянки, яка була розташована поруч із його готелем.

Наприкінці грудня між Управлінням житлово-комунального господарства міської ради (далі-УЖКГ) та землекористувачем (сервітуарієм) ФОП Бондаренко укладено договір на встановлення земельного сервітуту, який зареєстровано в установленому законом порядку.

Згідно з договором, об'єктом сервітуту була земельна ділянка, площею 0,25 га, яка знаходиться у постійному користуванні УЖКГ, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею. Сервітут встановлюється на 5 років з метою заїзду-виїзду та паркування автотранспорту готельного комплексу «Харків Стар». Відповідно до умов договору земельного сервітуту передбачалась плата за встановлення земельного сервітуту 4 тис. грн. та за використання земельної ділянки 2 тис. грн. щомісячно.

Через рік з моменту укладення договору земельного сервітуту ФОП Бондаренко, у зв’язку із виникненням фінансових труднощів, вирішив відмовитись від права користування земельною ділянкою, вважаючи встановлену плату завищеною. В зв’язку з чим, звернувся із пропозицією до УЖКГ про дострокове припинення дії договору земельного сервітуту та перестав використовувати земельну ділянку та вносити плату за використання земельного сервітуту.

Однак УЖКГ не відреагувало на звернення ФОП Бондаренка, а дочекавшись, коли заборгованість по платі за договором земельного сервітуту склала 90 тис. грн., звернулось до суду із позовом про стягнення з ФОП Бондаренко заборгованості та припинення договору земельного сервітуту у зв’язку з нецільовим використанням земельної ділянки сервітуарієм.