Фабула 29.

Рішенням виконавчого комітету «Л.» міської ради чотири роки тому, громадянину України «О.» надана земельна ділянка для будівництва житлового будинку та господарських будівель та споруд. Відповідно до цього рішення громадянин «О.» був зобов’язаний протягом трьох років замовити проектну документацію, узгодити її у встановленому порядку та закінчити будівництво житлового будинку. Проте, у зв’язку з тим, що громадянин «О.» не виконав вимоги вказаного рішення, а також не являючись членом територіальної громади «Л.» міської ради та постійно мешкаючи у м. Донецьку, рішення виконавчого комітету «Л.» міської ради в лютому минулого року було скасовано.

В травні минулого року рішенням «Л.» міської ради земельну ділянку загальною площею 0,0600 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що раніш надавалась громадянину «О.», передала у приватну власність громадянину України «Б.», який в серпні цього року отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку.

В квітні цього року, громадянин «О.», дізнавшись, що вирішується питання про оформлення раніше належної йому земельної ділянки громадянином «Б.», почав завозити на земельну ділянку будівельні матеріали та збудував фундамент. Свої дії, громадянин «О.» вважав законними, оскільки: 1) в січні минулого року йому надано дозвіл на виконання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,0600 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку; 2) в серпні минулого року рішенням «Л.» міської ради був затверджений проект землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,0594 гав приватну власність та виданий державний акт на право власності на земельну ділянку.

Фабула 30.

На підставі заповіту громадянці України «А.» перейшла у приватну власності частина житлового будинку. Площа земельної ділянки, якою вона користувалась, разом із своєю матір’ю, яка померла, складає 0,677 га. В травні цього року вона приватизувала земельну ділянку, на якій розташовувався житловий будинок. Проте після отримання державного акту на земельну ділянку вона виявила, що рішенням виконавчого комітету «В.» міської ради їй була передана земельна ділянка площею лише 0,610 га.

Вважаючи свої права порушеними громадянка «А.» звернулась до суду про визнання рішення виконавчого комітету «В.» міської ради незаконним, та стягнути з «В.» міської ради матеріальну шкоду у розмірі 3500 грн. та моральну шкоду у розмірі 2000 грн.

Міська рада позивні вимоги громадянки «А.» не визнала, мотивуючи тим, що: 1) громадянка «А.» є співвласником житлового будинку, а приватизація земельної ділянки відбулась у спільну сумісну власність з іншим співвласником житлового будинку громадянином «В.»; 2) передана у сумісну власність земельна ділянка 0,1250 га. З яких, громадянину «В.» належить0,643 га, а громадянці «А.» –площею 0,610 га, відповідно частці, що належить їм у домоволодінні до його поділу між співвласниками, а саме 46/100 часток належать громадянці «А.», а 54/100 часток –громадянину «В.»