Фабула 25.

У вересні між громадянами «І.» та «Ц.» укладено в усній формі договір купівлі-продажу належного гр. «Ц.» житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки, розташованих у селі Н. по вул. Комарова 91, на земельній ділянці загальною площею 0,72 га.

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належали гр. «Ц.» на підставі рішення суду. Право власності на нерухоме майно зареєстроване.

При укладанні договору гр. «Ц.» запевнив гр. «І.», що житловий будинок з господарськими будівлями, спорудами та земельна ділянка до цього часу нікому іншому не продані, не подаровані, не заставлені, іншим способом не відчужені, в спорі та під забороною(арештом) не перебувають, прав у третіх осіб як у межах, так і за межами України щодо них немає, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не внесено. Вони погодили всі умови купівлі-продажу нерухомого майна, зокрема, ціну, оформлення договору в нотаріальній конторі, передачу житлового будинку у власність, тощо. 28 вересня на підтвердження укладеного договору купівлі-продажу, гр. «І.» сплатив гр. «Ц.» під розписку п'ятнадцять тисяч гривень, тобто повністю розрахувався за земельну ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Після розрахунку гр. «І.» передав гр. «Ц.» всі документи на нерухоме майно і ключі від будинку та запевнив, що на протязі місяця вони належним чином оформлять договір купівлі-продажу у нотаріуса. Але до цього часу договір купівлі-продажу в нотаріальній конторі не посвідчений. Гр. «Ц.» уникає зустрічі із гр. «І.», та не відповідає на дзвінки останнього.

В листопаді гр. «І.» звернувся до суду з позовом до гр. «Ц.» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та про визнання права власності на нерухоме майно.

Фабула 26.

Громадянин «К.» придбавши на підставі договору купівлі-продажу, земельну ділянку, загальною площею 0,0746 га, забажав розділити її на дві ділянки площею 0,0200 га и 0,0546 га. задля наступного продажу різним покупцям. З цією метою громадянин написав заяву про поділ майна до органів земельних ресурсів. Згодом, на земельну ділянку площею 0,0200 га, він одержав правовстановлюючий документ, з цільовим призначенням земельної ділянки – будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Однак при виконанні робіт по встановленню меж земельної ділянки для подальшого її поділу, у зв’язку із складанням технічної документації по землеустрою, інженером-землевпорядником встановлено факт розташування на зазначеній земельній ділянці капітальної та тимчасової огорожі, а також господарських споруд, що було зафіксовано у виконаній зйомці земельної ділянки, які не належали громадянину «К.».

Після з’ясування зазначеного факту, виявилось, що відповідні споруди зведені його сусідом громадянином «Г.», за усною згодою з попереднім власником земельної ділянки. Проте громадянин «К.» наполягав на поверненні йому самовільно зайнятої частини земельної ділянки та знесення усіх споруд.

Сусід, громадянин «Г.», не погоджувався з зазначеними вимогами, оскільки: 1) споруд, зокрема: некапітальна огорожа з листів шиферу довжиною 6,39 м; капітальний забір з ракушняку площею в плані 1,15 кв.м; кам’яна споруда – господарська споруда площею в плані 3,98 кв.м, некапітальний дерев’яний навіс з шиферним покриттям площею в плані 7,32 кв.м. розташовані на земельній ділянці вже майже п’ять років; 2) розміщення відповідних споруд відбулось за згодою попереднього власника земельної ділянки; 3) на момент укладення угоди про купівлю-продаж земельної ділянки громадянину «К.», було відомо, що земельна ділянка забудована і це його влаштовувало.