Тема 9. Лідерство та стилі керівництва

9.1. Стилі керівництва

Стиль керівництва - це типова для керівника (лідера) система прийомів впливу на підлеглих. Тобто, стиль керівництва визначає ставлення його до підлеглих. Виділяють такі типи стилів керівництва:

• автократичний;

• демократичний;

• ліберальний;

Автократичний - це стиль, орієнтований на роботу. При цьому робота є первинною, а людина - вторинною. Робота і досягнення результату за всяку ціну - головні ознаки автократичного стилю. Увага до головної (роботи) і неувага до людини характеризує і висвітлює стосунки між керівником і підлеглим.

Автократичний стиль керівництва - це жорсткий стиль, а жорсткість необхідна в критичних ситуаціях: чим складніша ситуація, тим жорсткішим повинен бути стиль керівництва. У цьому випадку всю відповідальність за діяльність організації, її існування і добробут покладає на себе керівник, тому в складних, критичних ситуаціях він на користь організації і на користь її працівників підвищує рівень вимог до підлеглих, мобілізуючи, направляючи і контролюючи їхню діяльність з реалізації рішень керівництва, тобто в цьому випадку саме напружена, важка робота і старанність у поєднанні зі знаннями і характеристиками автократичного керівника можуть бути вирішальним чинником виходу організації з кризи.

Ліберальний стиль керівництва передбачає повну свободу підлеглих в ухваленні власних рішень. Ліберальний стиль - це, можливо, стиль майбутнього, коли свідомість людини буде визначатись високим ступенем відповідальності і моралі, високим рівнем необхідних професійних знань всіх

підлеглих. Керівник в цьому випадку буде, швидше за все, стратегом і дипломатом у складному середовищі взаємовідносин між людьми і організаціями.

Стиль керівництва повинен бути гнучким, пристосованим до конкретної реальної ситуації. Недоцільно і неможливо притримуватися одного стилю керівництва. Саме керівник, який має навички застосування кожного з трьох стилів керівництва, в конкретній ситуації в певній групі може вважатися найбільш професійним як керівник чи лідер.

9.2 Культура та мистецтво управління

Культура управління в сучасних умовах розвитку ринкових відносин є надзвичайно важливим компонентом підвищення ефек­тивності роботи організації.

Поняття «культура» узагальнююче і має декілька значень. Наприк­лад, говорять про культуру суспільства, частини суспільства, окремої особистості, і, нарешті, про культуру окремих видів діяльності.

Діяльність людини може належати до виробництва матеріаль­них благ або духовних цінностей.

До матеріальної культури належать засоби виробництва та пред­мети праці, які використовують у сфері суспільного виробництва. Рівень і характер розвитку матеріальної культури тісно пов'язані з розвитком виробничих сил і визначається виробничими відноси­нами у суспільстві. Матеріальна культура є показником рівня прак­тичного оволодіння людини природою.

До духовної культури належать наука, рівень освіти населення, стан освіти, стан медичного обслуговування, мистецтво, моральні норми поведінки людей у суспільстві, рівень розвитку духовних потреб та інтересів людей.

Таким чином, культура охоплює всі досягнення людини в про­цесі її розвитку як у сфері матеріального виробництва, так і в ду­ховному житті. Вона полягає в знаннях людства, змісті праці лю­дини, навичках і досвіді, набутих нею.

Культура людства надзвичайно динамічна, оскільки сучасне покоління може розвиватися лише на основі творчого використан­ня культурних цінностей попередніх поколінь для свого подальшо­го соціального прогресу.

Суспільство відтворює і удосконалює себе, тільки наслідуючи і творчо опрацьовуючи вже нагромаджені багатства культури.

Культура управління є складовою частиною людської культури і являє собою форму використання загальнолюдських культурних надбань у сфері управління. За своїм змістом культура управління являє собою сукупність досягнень в організації і здійсненні проце­су управління, організації управлінської праці, використанні техні­ки управління, а також вимог, які висуваються до систем управлін­ня і працівників, обумовлених нормами і принципами суспільної моралі, етики, естетики, права.

Культура управління як складова частина загальнолюдської культури має разом з тим ряд особливостей, які відрізняють її від усіх інших видів і форм культури.

Рівень культури управління можна оцінити, виходячи із загальносистемних показників, найважливішими з яких є:

1)  прагнення до розвитку (наявність тенденції до ускладнення системи управління, зв'язків, продукції, до зростання обсягів вироб­ництва, реалізації товарів, послуг тощо);

2)  динамізм (швидкість змін системи під впливом будь-яких факторів);

3)  цілеспрямованість (здатність системи досягати цілей);

4)  цілісність (наявність і використання системою властивостей, яких немає в складових частин системи);

5)  зв'язаність (наявність оптимальних технологічних, інформа­ційних, виробничих, комерційних та інших зв'язків);

6)  відкритість (взаємодія системи з іншими системами і сприй­няття зовнішньої інформації).