- •Тема 1. Ознайомлення з процесом менеджменту на підприємстві
- •1.1 Вид діяльності підприємства. Підпорядкованість підприємства Міністерству. Етапи розвитку підприємства
- •1.2 Характеристика продукції, що випускається на підприємстві. Рівні менеджменту на підприємстві
- •1.3 Правовий статус. Розміри підприємства. Характер власності і форма організації
- •Тема 2. Середовище організації
- •2.1 Внутрішнє середовище (мікросередовище) підприємства. Його складові
- •2.2 Кадровий потенціал організації
- •2.3 Зовнішню середовище. Середовище прямого і непрямого впливу
- •Тема 3. Чинники, що визначають макросередовище організації
- •3.2 Роль постачальників у розвитку фірми. Вибір постачальників. Діагностування позицій постачальника.
- •3.3 Рівень конкуренції. Умови виникнення конкуренції.
- •Тема 4. Комунікації в менеджменті.
- •4.1 Комунікації і комунікаційний процес на підприємстві. Елементи процесу обміну інформацією.
- •4.2 Типи комунікацій. Формальні та неформальні канали. Письмові та усні комунікації
- •4.3 Документація та діловодство. Класифікація інформації, що використовується в управлінні. Джерела інформації. Бар’єри комунікацій
- •Тема 5. Розробка та ухвалення управлінських рішень
- •5.1 Різновиди та способи ухвалення управлінських рішень. Переваги та вади групового ухвалення рішень
- •Джерела та причини виникнення ризику. Дії керівника в умовах невизначеності
- •Характерні риси та типи процесів управління
- •Тема 6. Функції менеджменту
- •6.1. Планування на підприємстві. Формування стратегії. Стратегічне планування. Різновиди цілей
- •6.2. Функція організації діяльності. Зміст організаційної функції в менеджменті
- •Функція мотивації. Потреби та винагороди. Стимулювання працівників
- •6.4. Функція контролю. Види контролю на підприємстві. Контроль і аудит
- •Тема 7. Методи менеджменту
- •7.1. Методи менеджменту, що використовуються на підприємстві. Механізм взаємодії методів управління
- •7.2. Основні функціональні обов’язки персоналу. Структура системи управління персоналом
- •7.3. Кар’єрний ріст працівників
- •7.4. Функціональні обов`язки персоналу (індивідуальне завдання)
- •Тема 8. Управління колективами працівників
- •8.1. Характеристики та механізм утворення формальних та неформальних груп
- •8.2 Управління формальними та неформальними групами
- •8.3 Управління конфліктними ситуаціями та вивчення причин конфлікту
- •Тема 9. Лідерство та стилі керівництва
- •9.1. Стилі керівництва
- •9.2 Культура та мистецтво управління
- •9.3 Техніка в організації управлінської праці
- •Тема 10. Оперативне управління виробництвом
- •Мета та завдання оперативного управління виробництвом
- •10.2 Управління запасами.
- •10.3 Управління постійними та змінними обсягами виробництва. Регулювання ходу виробництва
- •Тема 11. Фінансовий менеджмент як управлінська діяльність
- •11.1. Система грошових відносин в організації
- •11.2 Власний та залучений капітал
- •11.3 Нематеріальні активи
- •Література
Тема 8. Управління колективами працівників
8.1. Характеристики та механізм утворення формальних та неформальних груп
Кожна людина одночасно належить до багатьох груп. До одних ми належимо досить короткий термін (екскурсійна група, армія, технікум).
Досягаючи цілі такі групи розпадаються. Інші, навпаки, супроводжують нас усе життя (сім'я, родина, друзі) і мають неабиякий вплив на нього. В теорії управління розподіляють групи, які є основою будь-якого колективу, на формальні і неформальні.
Формальні групи - це групи, що виникають за ініціативою адміністрації і входять певним підрозділом до організаційної структури і штатного розкладу підприємства. Існують різні типи формальних груп:
1. Група керівників (команда) - складається з керівника підприємства (його підрозділу) і безпосередніх заступників і помічників керівника.
2. Функціональна група - поєднує в собі керівника і спеціалістів функціонального підрозділу (відділу, бюро, служби), які реалізують загальну функцію управління і мають близькі професійні цілі та інтереси.
3. Виробнича група - має у своєму складі керівника і працівників, зайнятих виконанням певного виду робіт на низовому рівні управління (ланка, бригада, ділянка). Члени групи разом працюють над одним завданням, стимул - кінцевий результат, а відмінності між ними пов'язані з розподілом видів робіт між членами групи залежно від кваліфікації робітників.
4. Комітет - це група всередині підприємства, якій делегуються повноваження вищою ланкою керівництва для виконання будь-якого проекту чи завдання. Головна відмінність комітету від інших формальних структур полягає у груповому прийнятті рішення, що іноді є найефективнішим засобом вирішення складних проблем і досягнення цілей.
Формальні групи виникають за волею керівництва і тому у певній мірі є консервативними, тому що найчастіше вони залежать від особистості керівника і людей, які працюють в цій групі. Але як тільки вони виникають, відразу стають соціальним середовищем, в якому люди починають взаємодію між собою за іншими законами, створюючи неформальні групи.
Неформальні групи - це вільно утворені малі соціальні групи людей, які вступають в постійну взаємодію для досягнення особистих цілей.
Неформальні групи створюються не керівництвом шляхом розпоряджень і формальних постанов, а членами організації залежно від їхніх взаємних симпатій, спільних інтересів, однакових прихильностей і таке інше. Ці групи існують в усіх організаціях, хоча вони не відображені в структурних схемах. Неформальні групи мають свої неписані правила і норми поведінки, люди добре знають, хто входить в їх неформальну групу, а хто ні. В неформальних групах складається певний розподіл ролей і позицій, ці групи мають явно чи неявно визначеного лідера. В багатьох випадках неформальна група може мати на свого члена вплив, однаковий або більший, за формальну структуру.
8.2 Управління формальними та неформальними групами
Керувати неформальними групами важко, оскільки в них появляється свій лідер, і ставитися до них можна по-різному, в залежності від установок, домінуючих в цих групах.
Так, неформальні групи з негативними установками заважають роботі організації, перешкоджають досягненню цілей фірми, розбещено діють на персонал. Соціальна психологія пропонує певну тактику, спрямовану проти дій подібних груп. Зокрема, корисно зробити наступне: показати групі безперспективність її діяльності та її недосяжність цілей, посіяти недовіру між членами групи і, передусім, недовіру до лідера, заохочувати перебіжчиків (краще всього перетворити лідера в перебіжчика), асоціювати належність до групи з негативними якостями (некомпетентністю, неповноцінністю тощо).
Позитивні неформальні групи допомагають організації в досягненні її цілей. Діяльність таких груп повинна підтримуватися адміністрацією. Як правило, менеджери допомагають таким групам відчути дух єдності, зміцнювати довіру членів групи один до одного і до лідера, культивувати відчуття престижності приналежності до групи, а також підтримують віру в досяжність поставлених перед групою цілей.
Однак управління формальними стосунками і формальними групами в будь-якій організації має вирішальне значення, ними управляти легше, оскільки формальні групи мають формально призначеного керівника, формально визначені посади членів групи та закріплені за кожним членом групи функції і завдання.