2. Облігації, що звертаються на фондовому ринку, кла­сифікуються за наступними ознаками:

> за видами емітентів (облігації внутрішньої державної позики, облігації внутрішніх місцевих позик, облігації підприємств);

> за терміном погашення, або періодом звертання (коротко­строкові і довгострокові);

> за особливостями реєстрації і звертання (іменні і на пред'явника);

> за формами виплати винагороди (відсоткові (купонні) і без-відсоткові (дисконтні));

> за регіональною приналежністю емітента (облігації вітчиз­няних емітентів і облігації зарубіжних емітентів).

Оцінка ефективності окремих фінансових інструментів інвесту-вап-пя, як і реальних інвестицій, здійснюється на основі зіставлення обсягу інвестиційних витрат, з одного боку, і сум зворотного грошово­го потоку по них, з іншого. Разом з тим, формування цих показників в умовах фінансового інвестування має істотні відмітні особливості.

Передусім в сумі зворотного грошового потоку при фінансовому інвестуванні відсутній показник амортизаційних відрахувань, оскіль­ки фінансові інструменти, на відміну від реальних інвестицій, не міс­тять в своєму складі активів, що амортизуються. Тому основу поточ­ного зворотного грошового потоку по фінансових інструментах інвес­тування складають суми відсотків, що періодично виплачуються за ними (на внески в статутні фонди; на депозитні внески в банках; за облігаціями і іншими борговими цінними паперами) і дивідендів (за акціями і іншими пайовими цінними паперами).

Крім того, фінансові активи підприємства, якими є фінансові інструменти інвестування, це амортизуються, вони продаються (гасяться) в кіпці терміну їх використання підприємством (або в кінці зумовленого фіксованого терміну їх звертання) за ціною, яка склалася па них па момент продажу (або за зазделегідь зумовленою фіксованою сумою). Отже, до складу зворотного грошового потоку за фінансовими інструментами інвестування входить вартість їх реалізації з закінченням терміну їх використання (фіксована вартість за борговими фінансовими активами і поточна курсова вартість за пайовими фінансовими активами).

Певні відмінності складаються і в формуванні норми прибутку па інвестований капітал. Якщо за реальними інвестиціями цей показник

і визначається рівнем майбутнього операційного прибутку, який складаєть­ся в умовах об'єктивно існуючих галузевих обмежень, то за фінансовими інвестиціями інвестор сам вибирає очікуваїгу норму прибутку з урахуванням [■'рівня ризику вкладень н різні фінансові інструмент.

Розрахункова сума інвестиційних витрат являє собою реальну вартість фінансового інструмента інвестування, яка складається в умо­вах очікуваної норми прибутку по ньому з урахуванням рівня ризику. Якщо фактична сума інвестиційних витрат по фінансовому ін­струменту буде перевищувати його реальну вартість, то ефективність ¹ фінансового інвестування знизиться (тобто інвестор не отримає очіку-¹ ваної суми інвестиційного прибутку). І навпаки, якщо фактична сума ¹ інвестиційних витрат буде нижче реальної вартості фінансового інстру­мента, то ефективність фінансового інвестування зросте (тобто інвестор отримає інвестиційний прибуток у сумі, більшій, ніж очікувана).

З урахуванням викладеного оцінка ефективності того або іншого 'фінансового інструмента інвестування зводиться до оцінки реальної його вартості, що забезпечує отримання очікуваної норми інвестицій-ІИого прибутку по ньому. Принципова модель оцінки вартості фінансо­вого інструмента інвестування має наступний вигляд:

В

їде Вф_і — реальна вартість фінансового інструмента інвестування;

ВГП — очікуваний зворотний грошовий потік за і-ий період використання фінансового інструмента;

нп - очікувана норма прибутку по фінансовому інструменту, виражена десятичним дробом (що формується інвестором самостійно з урахуванням рівня ризику);

л — число періодів формування зворотних потоків (за всіма їх І формами).

. Особливості формування зворотного грошового потоку за окре-

, мими видами фінансових інструментів визначають різноманітність моделей оцінки їх реальної вартості, що використовуються.

Розглянемо зміст цих моделей стосовно боргових і пайових фі­нансових інструментів інвестування на прикладі облігацій і акцій. Моделі оцінки вартості облігацій побудовані на наступ-[ них показниках:

а) номінал облігації:

б) сума відсотків, що виплачується по облігації;

в) очікувана норма валового інвестиційного прибутку (норма і прибутковості) по облігації;

г) кількість періодів до терміну погашення облігації. Базисна модель оцінки вартості облігації (Вазіз Вогні Уаіиаглоп Мосіеі) або облігації з періодичною виплатою відсотків мас вигляд:

де ВОб — реальна вартість облігації з періодичною виплатою відсотків;

В_оі — сума відсотків, що виплачується в кожному періоді (являє собою твір номіналу на оголошену ставку відсотка);

Н₀ — номінал облігації, що підлягає погашенню в кінці терміну її звертання;

нп — очікувана норма валового інвестиційного прибутку по облі­гації, виражена десятинним дробом;

я — число періодів, що залишаються до терміну погашення облігації.

і —- номер періоду.

Модель оцінки вартості облігації з виплатою всієї суми відсотків при її погашенні має наступний вигляд:

де ВО_п — реальна вартість облігації з виплатою всієї суми відсотків при її погашенні;

В₀ — сума відсотків по облігації, що підлягає виплаті в кінці терміну її звертання.

Модель оцінки вартості облігації, що реалізовується з дискон­том без виплати відсотків, має наступний вигляд:

де ВО_д — реальна вартість облігації, що реалізовується з дисконтом без виплати відсотків по ній.

Для оцінки поточного рівня валового інвестиційного прибутку за облігаціями використовується коефіцієнт її поточної прибутковос­ті, який розраховується за формулою:

де К — коефіцієнт поточної прибутковості облігації;

Но — номінал облігації;

СВ — оголошена ставка відсотків (так звана «купонна ставка»), виражена десятинним дробом;

ВО — реальна поточна вартість облігації (або поточна її ціна).

і Моделі оцінки вартості акцій побудовані на наступних '.показниках:

а) сума дивідендів, передбачувана до отримання в конкретному

б) очікувана курсова вартість акції в кінці періоду її реалізації Ішри використанні акції протягом зазделегідь означеного періоду);

' в) очікувана норма валового інвестиційного прибутку (норма

Прибутковості) по акціях;

г) число періодів використання акції.

Модель оцінки вартості акції при її використанні протягом неви-Вначеного тривалого періоду часу має наступний вигляд:

Це ВАн — реальна вартість акції, що використовується протягом Иевизначеного тривалого періоду часу;

¹ Да — сума дивідендів, передбачувана до отримання в кожному п-Ом періоді;

нп — очікувана норма валового інвестиційного прибутку з акцій, виражена десятичним дробом;

п — число періодів, включених в розрахунок.

Модель оцінки вартості акції, що використовується протягом зазделегідь означеного терміну, має наступний вигляд:

Мр ■

ще ВАо — реальна вартість акції, яка використовується протягом зазде-йегідь означеного терміну;

і — номер періоду;

КВА — очікувана курсова вартість акції в кінці періоду її реалізації.

Модель оцінки вартості акцій зі стабільним рівнем дивідендів має наступний вигляд:

ІВАп — реальна вартість акцій зі стабільним рівнем дивідендів. Модель оцінки вартості акцій з постійно зростаючим тем дивідендів (відома як «Модель Гордона») має наступний гляд:

де ВАз — реальна вартість акції з постійно зростаючим рівнем дивідендів;

До — сума останнього виплаченого дивіденду;

Тд — темп приросту дивідендів, виражений десятинним дробом.

Модель оцінки вартості акцій зі змінним рівнем дивідендів за окремими періодами має наступний вигляд:

де ВАі — реальна вартість акції з рівнем дивідендів, що змінюється в окремих періодах;

Д,—Д„ — сума дивідендів, яка прогнозується до отримання в кожному п-ому періоді.

Для оцінки поточного рівня валового інвестиційного прибутку з акції використовується ряд показників, основним з яких є коефіцієнт співвідношення ціни і прибутку з акції. Він визначається за формулою:

де К — коефіцієнт співвідношення ціни і прибутку з акції;

РЦА — поточна ринкова ціна однієї акції;

Да — сума дивідендів, виплачених на одну акцію.

Оцінка реальної вартості фінансового інструмента в зіставленні з ціною його поточного ринкового котирування або розрахована очі­кувана норма валового інвестиційного прибутку з нього є основним критерієм прийняття управлінських рішень по здійсненню тих або інших фінансових інвестицій. Разом з тим в процесі прийняття таких управлінських рішень можуть бути враховані і інші чинники — умови емісії цінних паперів, галузева або регіональна приналежність емітен­та, рівень активності звертання тих або інших інструментів фінансо­вого інвестування на ринку і інші.