8.2. Об'єкти і напрями інвестування

Інвестиційна діяльність підприємства характеризується такими основними особливостями:

1. Вона є головною формою реалізації економічної стратегії під-!цж-емства, забезпечення зростання його операційної діяльності. Практи­чно всі задачі економічного розвитку підприємства вимагають розширен­им обсягу або оновлення складу його операційних активів. Цей приріст йь ти вів і їх оновлення здійснюються в процесі різних форм інвестиційної ■Іяльності підприємства.

2. Обсяги інвестиційної діяльності підприємства є головним ви­мірником темпів його економічного розвитку.

Для характеристики цих обсягів використовуються два показ­ники — обсяг валових інвестицій і обсяг чистих інвестицій підприємства.

Валові інвестиції являють собою загальний обсяг інвестованих коштів у певному періоді, спрямованих па розширення або оновлення виробничих основних фондів, придбання нематеріальних активів, при-іііі і іапасів сировини і інших товарно-матеріальних цінностей. Чисті ІІїшч гиції є сумою валових інвестицій, зменшеною на суму амортиза­ційних відрахувань у певному періоді.

Динаміка показника чистих інвестицій відображає характер еко-|ііі мічного розвитку підприємства, потенціал формування його нрибут-

ку. Якщо сума чистих інвестицій підприємства складає негативну величи­ну (тобто якщо обсяг валових інвестицій менше суми амортизаційних відрахувань), це свідчить про зниження його виробничого потенціалу і економічної бази формування його прибутку (така ситуація характери­зує підприємство, яке «проїдає свій капітал»). Якщо сума чистих інве­стицій дорівнює нулю (тобто якщо обсяг валових інвестицій рівний сумі амортизаційних відрахувань), це означає відсутність економічного зрос­тання підприємства і бази зростання його прибутку, оскільки його вироб­ничий потенціал залишається при цьому незмінним (така ситуація характе­ризує підприємство, яке «топчеться па місці»). І нарешті, якщо сума чистих інвестицій складає позитивну величину (тобто обсяг валових інвестицій перевищує суму амортизаційних відрахувань), це означає, що забезпечується розширене відтворювання иозаобігових операційних активів підприємства і зростання економічної бази формування його прибутку (така ситуація характеризує «зростаюче підприємство»),

3. Інвестиційна діяльність носить підлеглий характер по відно-шен-ню до цілей і задач операційної діяльності підприємства. Незва­жаючи на те, що окремі форми інвестицій підприємства можуть при­носити на окремих етапах його розвитку більший прибуток, ніж опе­раційна діяль-ність, головною стратегічною задачею підприємства є розвиток опера-ційної діяльності і забезпечення умов зростання опе­раційного прибутку, що формується ним.

4. Обсяги інвестиційної діяльності підприємства характеризують­ся істотною нерівномірністю по окремих періодах. Циклічність масшта­бів цієї діяльності визначається рядом умов — необхідністю попередньо­го накопичення фінансових коштів (інвестиційних ресурсів) для початку реалізації окремих великих інвестиційних проектів; використанням спри­ятливих зовнішніх умов здійснення інвестиційної діяльності; поступовіс­тю формування внутріш-ніх умов для істотних «інвестиційних ривків».

5. Форми і методи інвестиційної діяльності в набагато меншій мірі залежать від галузевих особливостей підприємства, ніж операцій­на його діяльність. Механізм же цієї діяльності практично ідентичний на підприємствах будь-якої галузевої спрямованості. Це визначається тим, що інвестиційна діяльність підприємства здійснюється переваж­но в тісному зв'язку з фінансовим ринком (ринком капіталу і ринком грошей), в той час як операційна діяльність здійснюється переважно в конкретних сегментах товарного ринку.

6. Інвестиційній діяльності підприємства властиві свої специфіч­ні види ризиків, що об'єднуються поняттям «інвестиційний ризик».

7. Інвестиційний прибуток підприємства в процесі його інвести­ційної діяльності формується звичайно зі значним «лагом запізнення».

;. 8. У процесі інвестиційної діяльності грошові потоки істотно роз-

їрізняються в окремі періоди за своєю спрямованістю.

І; Основою інвестиційної діяльності підприємства є реальне іпвес-

рування.

| Реальне інвестування здійснюється підприємством в різноманітних формах, основними з яких є наступні.

1. Придбання цілісних майнових комплексів. Воно являє собою Інвестиційну операцію великих підприємств, яка забезпечує галузеву, Товарну або регіональну диверсифікацію їх діяльності. Ця форма ре­альних інвестицій забезпечує звичайно «ефект синергізму».

2. Нове будівництво являє собою інвестиційну операцію, пов'яза­ну з будівництвом нового об'єкта із закінченим технологічним циклом ію індивідуально розробленому або типовому проекту па територіях, що Спеціально відводяться. До нового будівництва підприємство вдається

ІІри кардинальному збільшенні обсягів своєї операційної діяльності в майбутньому періоді, її галузевій, товарній або регіональній диверсифікації Створенні філій, дочірніх підприємств і т.ін.). І 3. Реконструкція. Вона являє собою інвестиційну операцію, ров'язану з істотним перетворенням усього виробничого процесу на рснові сучасних науково-технічних досягнень. її здійснюють відпо­відно до комплексного плану реконструкції підприємства з метою радикального збільшення його виробничого потенціалу, істотного під­вищення якості продукції, впровадження ресурсозберігаючих техно­логій і т. ін. В. 4. Модернізація являє собою інвестиційну операцію, пов'язану з вдосконаленням і приведенням активної частини виробничих основ-Ііих фондів в стан, відповідний сучасному рівню здійснення технологі­чних процесів, шляхом конструктивних змін основного парку машин, механізмів і обладнання, що використовуються підприємством у про­цесі операційної діяльності. 5. Оновлення окремих видів обладнання є інвестиційною оиераці-Мю, пов'язаною з заміною (в зв'язку з фізичним зносом) або доповнен­ням (в зв'язку зі зростанням обсягів діяльності або необхідністю Підвищення продуктивності праці) парку обладнання, що є на иідпри-иастві, окремими новими його видами, що не міняють загальної схеми ирійсіїепня технологічного процесу. 6. Інноваційне інвестування в нематеріальні активи — інвестицій­на операція, спрямована на використання в операційній і інших видах Щяльності підприємства нових наукових і технологічних знань з метою ррсягнешія комерційного успіху. Інноваційні інвестиції в нематеріальні Цктиви здійснюються в двох основних формах:

а) шляхом придбання готової науково-технічної продукції і іншихЯ прав (придбання патентів на наукові відкриття, винаходи, промисловіЯ зразки і товарні знаки; придбання ноу-хау і т. ін.); Я

б) шляхом розробки нової науково-технічної продукції (як вЯ рамках самого підприємства, так і на його замовлення инжиніринго-Я вими фірмами). Я

7. Інвестування приросту запасів матеріальних оборотних акти-Я вів. Воно являє собою інвестиційну операцію, спрямовану на розширення ня обсягу підприємством оборотних операційних активів, що використу-Я ються, забезпечуючи тим самим необхідну пропорціональність у розвиткуЯ позаобігових і обігових операційних активів внаслідок здійсненнйЯ інвестиційної діяльності. ;Щ

Вибір конкрентних форм реального інвестування підприємстваЯ визначається задачами галузевої, товарної і регіональної диверсифіЯ кації його діяльності (направленими на розширення обсягу операційЯ ного прибутку), можливостями впровадження нових ресурсо- і працеЯ зберігаючих технологій, а також потенціалом формування інвестиційЯ них ресурсів (грошових і інших активів, що залучаються для здійсЯ нення вкладень в об'єкти реального інвестування). щ

Усі форми реальних інвестицій підприємства, які намічаються, розЯ глядаються як сукупність його реальних інвестиційних проектів. .ПідгоЯ товка таких проектів до реалізації вимагає попереднього обгрунтуваншЯ доцільності їх здійснення і ефективності, що має бути досягнена. ' щ

Для таких форм реального інвестування, як оновлення окремизЯ видів обладнання, придбання окремих видів нематеріальних активівЯ збільшення матеріальних оборотних активів, які, як правило, не виЯ магають високих інвестиційних витрат, обгрунтування інвестиційнихЯ проектів носить форму внутрішнього службового документа (доповідЯ ної записки, замовлення і т. ін.), в якому викладаються мотиваціяЯ об'єктна спрямованість і обсяг інвестування, а також очікувана йопЯ ефективність. Я

Для великих реальних інвестиційних проектів обгрунтування доціЯ льності їх реалізації пов'язане з розробкою бізнес-планів. Бізнес-план явЯ ляє собою стандартизований по основних параметрах документ, у якомуЯ детально обґрунтовується концепція призначеного до реалізації реальногоЯ інвестиційного проекту і приводяться основні його характеристики. Я

Необхідність розробки бізнес-плану реального інвестиційного пров екту пов'язана з тим, що в сучасних економічних умовах підприємства неЯ можуть забезпечити свій стратегічний розвиток тільки за рахунокЯ внутрішніх фінансових ресурсів і залучають на інвестиційні цілі значнийи обсяг зовнішнього фінансування. Розроблений бізнес-план реальногоЯ

інвестиційного проекту дозволяє всебічно оцінити доцільність його реалізації і очікувану ефективність.

Фінансове інвестування безпосередньо пов'язане з формуванням «інвестиційного портфеля». Воно базується па тому, що більшість ін­весторів обирають для здійснення фінансового інвестування більше одного фінансового інструмента, тобто формують певну їх сукупність. Цілеспрямований підбір таких інструментів являє собою процес форму­вання інвестиційного портфеля.

Інвестиційний портфель являє собою цілеспрямовано сформова­ну сукупність фінансових інструментів, призначених для здійснення фінансового інвестування відповідно до розробленої інвестиційної по­літики. Оскільки па переважній більшості підприємств єдиним видом фінансових інструментів інвестування є цінні папери, для таких під­приємств поняття «інвестиційний портфель» ототожнюється з понят­тям «фондовий портфель» (або «портфель цінних паперів»).

Головною метою формування інвестиційного портфеля є забез­печення реалізації основних напрямків політики фінансового інвесту­вання підприємства шляхом підбору найбільш прибуткових і безпеч­них фінансових інструментів.

За цілями формування інвестиційного прибутку розрізнюють два основних типи інвестиційного портфеля — портфель доходу і порт­фель зростання.

Портфель доходу — це інвестиційний портфель, сформова­ний за критерієм максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточ­ному періоді незалежно від темпів приросту інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі.

Портфель зростання являє собою інвестиційний портфель, сфор­мований за критерієм максимізації темпів приросту інвестованого капіталу в майбутній довгостроковій перспективі незалежно від рівня форму­вання інвестиційного прибутку в поточному періоді.

По відношенню до інвестиційних ризиків розрізнюють три осно­вних типи інвестиційного портфеля — агресивний портфель; помір­ний (компромісний) портфель і консервативний портфель.

Агресивний портфель являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації поточного прибутку або приросту інвестованого капіталу незалежно від супутнього йому рівня ризику.

Помірний (компромісний) портфель являє собою сформовану сукупність фінансових інструментів інвестування, по якому загальний рівень портфельного ризику наближений до середиьориикового.

Консервативний портфель являє собою інвестиційний порт­фель, сформований по критерію мінімізації рівня інвестиційного ризику.

80

Основними варіантами типів інвестиційних портфелів є:

1) агресивний портфель доходу;

2) агресивний портфель зростання;

3) помірний портфель доходу;

4) помірний портфель зростання;

5) консервативний портфель доходу;

6) консервативний портфель зростання.

Діапазон інвестиційних портфелів може бути розширений в ще більшій мірі за рахунок їх проміжних варіантів.

«Портфельна теорія» являє собою заснований на статистичних ме­тодах механізм оитимізації інвестиційного портфеля, що формується по заданим критеріям співвідношення рівня його прибутковості і ризику. Ця теорія складається з наступних чотирьох розділів:

1) оцінки інвестиційних якостей окремих видів фінансових ін­струментів інвестування;

2) формування інвестиційних рішень відносно включення в порт­фель індивідуальних фінансових інструментів інвестування;

3) оитимізації портфеля, спрямованої на зниження рівня його ризику ігри заданому рівні прибутковості;

4) сукупній оцінці сформованого інвестиційного портфеля по співвідношенню рівня прибутковості і ризику.

8.3. Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій

Інвестиційний прибуток є одним із основних спонукальних мо­тивів інвестицій. Разом з тим інвестиційній діяльності підприємства властива своя особлива модель формування прибутку, що визначає широкий діапазон коливань його рівня на вкладений капітал. Елемен­ти, що формують цю модель і що визначають рівень інвестиційного прибутку, чисельні. Розглянемо лише основні з них.

1. Мінімальна норма прибутку на капітал є тією початковою точкою, яка визначає мінімальний рівень інвестиційного прибутку підприємства.

2. Тривалість інвестиційного процесу визначає рівень інвестицій­ного прибутку з урахуванням концепції оцінки вартості грошей у часі. Чим довше період інвестиційного процесу, а відповідно і розрив між інвестиційними витратами і отриманням інвестиційного прибутку, тим вище при інших рівних умовах повинна бути сума зворотного грошового потоку на вкладений капітал (при його нарощенні за ставкою відсотка, рівній мінімальній нормі прибутку на капітал).

3. Темп інфляції істотно впливає на рівень інвестиційного прибут­ку. Тому номінальний розмір мінімальної норми прибутку па капітал або номінальний розмір ставки відсотка, за якою здійснюється нарощення

к Суми вкладеного капіталу, повинен коригуватися з урахуванням темпу

■ Інфляції.

В 4. Рівень інвестиційного ризику, під яким розуміється ймовірність

Віиішкнеїшя непередбачених фінансових втрат в умовах невизначеності ВВаультатів інвестиційної діяльності. Для компенсації ризику по об'єкту ■Інвестування призначається так звана «премія за ризик», яка являє собою ■додатковий інвестиційний прибуток, необхідний інвестору зверх того ■рівня, який можуть принести безризикові інвестиції.

■ 5. Рівень ліквідності інвестицій, який характеризує їх потенційну вдатність в короткий час і без істотних фінансових втрат перетворювати­ся в грошові активи. Чим нижче рівень ліквідності об'єкта інвестування, рим вище при інших рівних умовах повинен бути розмір цього додаткового

■Інвестиційного прибутку або «премії за ліквідність».

В 6. Індивідуальні особливості об'єкта інвестування, які можуть

■ЖДіювідати цілям стратегічного відбору інвестором об'єктів незалежно

Від рівня їх прибутковості. В .і Таким чином, модель формування рівня інвестиційного прибутку

Ви окремими об'єктами інвестування може бути представлена у вигляді:

■ ІП = (НПм -± ІОп + Пр + Пл + Пі)х(1+ і)",

■

■ге Ш — сума інвестиційного прибутку по об'єкту інвестування; В НП_М — сума мінімальної норми прибутку на капітал, що інвесту-

И/Гься (яка визначається за ставкою мінімальної норми прибутку на капітал

■іа грошовому ринку);

■ ІО_п — відхилення суми прибутку по індивідуальному об'єкту ■нівестування від середньоринкових умов його формування;

В Пр — сума премії за ризик;

В П_п — сума премії за ліквідність;

В ( П_і — сума інфляційної премії;

В Н і — відсоткова ставка, що приймається для нарощення суми прибу-

Вгку. виражена ді.чятмчпим дробом:

В п — тривалість процесу інвестування.

В У системі управління формуванням прибутку в процесі реально-

■ГО інвестування оцінка ефективності інвестиційних проектів являє со-

Вюю найбільш відповідальний етап.

В Розглянемо базові принципи, що використовуються в сучасній

■практиці оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів. Осно-

■ Ііпі з таких принципів полягають у наступному:

■ > оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів повинна ■здійснюватися на основі зіставлення обсягу інвестиційних витрат, з одного

■ боку, і сум і термінів повернення інвестованого капіталу — з іншого;

> оцінка обсягу інвестиційних витрат повинна охоплювати всю сукупність ресурсів, що використовуються, пов'язаних з реалізацією проекту;

> оцінка повернення капіталу, що інвестується, повинна здійсню­ватися на основі показника «чистого грошового потоку». Цей показник формується за рахунок сум чистого прибутку і амортизаційних відрахувань в процесі експлуатації інвестиційного проекту;

> у процесі оцінки суми інвестиційних витрат і чистого грошо­вого потоку повинні бути обов'язково приведені до сучасної вартості;

> вибір дисконтної ставки в процесі приведення окремих пока­зників до сучасної вартості повинен бути диференційований для різ­них інвестиційних проектів. У процесі такої диференціації повинні бути враховані рівень ризику, ліквідність і інші індивідуальні харак­теристики реального інвестиційного проекту.

З урахуванням викладеного вище оцінка ефективності реальних ін­вестиційних проектів проводиться з використанням наступних показників.

1. Чистий дисконтований (приведений) дохід під яким розуміють різницю між приведеною до сучасної вартості сумою чистого грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту і сумою інвестиційних витрат на його реалізацію. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

де ЧДД(ЧПД) — сума чистого дисконтованого (приведеного) доходу по інвестиційному проекту;

ЧГП — сума чистого грошового потоку за весь період експлуатації інвестиційного проекту (якщо повний період експлуатації проекту визначити складно, його приймають в розрахунках у розмірі 5 років);

ІЗ — сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту;

п — номер кроку (рік періоду) розрахунку, (п = 1,2 ... Т);

— дисконтований розмір прибутку, отриманого в п-му році;

— дисконтований розмір вкладень, здійснених в и-му році.

Показник «чистий дисконтований (приведений) дохід» потрібно зазначити може бути використаний як критерій доцільності реалізації проектів. Інвестиційний проект, по якому показник чистого приведе­ного доходу є негативною величиною або дорівнює нулю, повинен бути знехтуваний, оскільки він не принесе підприємству додаткового прибутку на вкладений капітал. Інвестиційні проекти з позитивним значенням

ПІ

іОказиика чистого приведеного доходу дозволяють збільшити капітал Ідприємства і його ринкову вартість.

і 2. Індекс (коефіцієнт) прибутковості дозволяє співвіднести обсяг Інвестиційних витрат з майбутнім чистим грошовим потоком по проекту. рзрахуиок такого показника здійснюється за формулою:

<

|е ІД — індекс прибутковості за інвестиційним проектом.

Якщо значення індексу прибутковості менше одиниці або дорів-шє їй, інвестиційний проект повинен бути знехтуваний у зв'язку з тим, ЩО він не принесе додатковий прибуток на інвестовані кошти. Для реа-(Ізації можуть бути прийняті реальні інвестиційні проекти тільки зі наченням показника індексу прибутковості вище за одиницю.

3. Індекс (коефіцієнт) рентабельності розраховується за формулою:

іе ІРі — індекс рентабельності за інвестиційним проектом;

Шр — середньорічна сума інвестиційного прибутку за період іксплуатації проекту;

ІЗ — сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного [роекту. І 4. Період окупності розраховується за формулою:

(Є ПО — період окупності інвестиційних витрат за проектом;

ЧДПр — середньорічна сума чистого грошового потоку за період їксплуатації проекту (при короткострокових реальних вкладеннях цей іоказник розраховується як середньомісячний).

5. Внутрішня ставка (норма) прибутковості характеризує рівень прибутковості конкретного інвестиційного проекту, що виражається дисконтною ставкою, за якою майбутня вартість чистого грошового Потоку приводиться до сучасної вартості інвестиційних витрат. Внут­рішню ставку прибутковості можна охарактеризувати і як дисконтну Ставку, нри якій чистий приведений дохід у процесі дисконтування буде Приведений до нуля:

Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

де ВСД — внутрішня ставка прибутковості за інвестиційним проектом (виражена десятичішм дробом).

На підприємстві може бути встановлений як цільовий норматив показник «гранична внутрішня ставка прибутковості», й інвестиційні проекти з більш низьким його значенням будуть автоматично відхиля­тися як не відповідні вимогам ефективності реального інвестування.

Усі розглянуті показники оцінки ефективності реальних інвести­ційних проектів знаходяться між собою в тісному взаємозв'язку і до­зволяють оцінити цю ефективність з різних сторін. Тому нри оцінці ефективності реальних інвестиційних проектів підприємства їх потрі­бно розглядати в комплексі.

Нарівні з оцінкою інвестиційних проектів відповідно критерію ефективності здійснюється їх оцінка за рівнем інвестиційного ризику і рівнем ліквідності. Мірою ризику є очікуваний рівень варіабельності показника чистого грошового потоку або інвестиційного прибутку за проектом, розраховується за допомогою середньоквадратичного від­хилення і коефіцієнта варіації, а мірою ліквідності — період інвесту­вання до початку експлуатації проекту виходячи з того, що здійсне­ний інвестиційний проект, що приносить реальний чистий грошовий потік, може бути проданий у відносно більш короткий термін, ніж об'єкт незавершений.

Остаточний відбір для реалізації окремих альтернативних інвес­тиційних проектів здійснюється з урахуванням усіх трьох критеріїв, виходячи з пріоритетів, що визначаються підприємством.

8.4. Формування і регулювання фінансових інвестицій (цінних паперів)

Фінансове інвестування здійснюється підприємством в наступних основних формах.

1. Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств.

2. Вкладення капіталу в прибуткові види грошових інструментів.

3. Вкладення капіталу в прибуткові види фондових інструментів. Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств. Ця фор­ма фінансового інвестування має найбільш тісний зв'язок з операційною

[діяльністю підприємства. Вона забезпечує зміцнення стратегічних господар-йських зв'язків з постачальниками сировини і матеріалів (шляхом участі в їх ІСтатутному капіталі); розвиток своєї виробничої інфраструктури (при укладенні капіталу в транспорті та інші аналогічні підприємства); розширення ^можливостей збуту продукції або проникнення на інші регіональні ринки ^(шляхом вкладення капіталу в статутні фонди підприємств торгівлі); різні

форми галузевої і товарної диверсифікації операційної діяльності і інші їстратегічні напрямки розвигку підприємства.

Вкладення капіталу в прибуткові види грошових інструментів. [.Основним видом грошових інструментів інвестування є депозитний [внесок в банк. Як правило, ця форма використовується для коротко­строкового інвестування капіталу і її головною метою є утворення

Інвестиційного прибутку.

Вкладення капіталу в прибуткові види фінансових інструментів.

Вона характеризується вкладенням капіталу в різні види цінних папе-Р рів, які вільно обертаються на фондовому ринку (так звані «ринкові

цінні папери»).

Цінні папери, що обертаються на фондовому ринку, поділяються г на основні (цінні папери першого порядку) і похідні (цінні папери дру-Ігого порядку або деривативи — ф'ючерсні контракти, опціони і т. п.).

Похідні цінні папери служать для здійснення спекулятивних біржо­вих операцій, страхування цінового ризику і як інструменти інвесту­вання підприємствами не використовуються.

Основні цінні папери (або цінні папери першого порядку) є го­ловним інструментом фінансового інвестування. Вони поділяються на

дві основні групи:

а) пайові цінні папери, що підтверджують право їх власника на частку в статутному капіталі емітента (до них відносяться акції, інве-

[стиційні сертифікати і деякі інші їх види);

б) боргові цінні папери, які свідчать про внесення їх власником (грошових коштів і зобов'язують емітента погасити в передбачені тер-,МІпи їх номінальну вартість і виплатити додаткову фінансову винаго­роду звичайно в формі відсотка (до них відносяться облігації, ощадні

'сертифікати, векселі і деякі інші види).

Серед перерахованих видів цінних паперів головна роль в фі-і цансовому інвестуванні підприємств належать акціям і облігаціям. Розглянемо основні інвестиційні якості цих найбільш поширених ви-і дів фондових інструментів.

/. Акції, що обертаються на фондовому ринку, класи­фікуються за рядом ознак:

> за особливостями реєстрації і звертання (іменні і на пред'явника);

> за характером зобов'язань емітента (привілейовані і прості);

> за формами власності емітента (акції державних компанії і акції недержавних компаній);

> за регіональною приналежністю емітента (акції вітчизняних емі­тентів і акції зарубіжних емітентів).