- •Поняття паліативної медицини. Концепція, структура, види
- •Віхи розвитку паліативної допомоги і медицини
- •Порівняльний аналіз паліативної терапії і радикальної медицини
- •Психічний стрес
- •Турбота про сім'ю і близьких пацієнта
- •Духовні і культурні проблеми
- •Філософія паліативної допомоги
- •Роль медичної сестри в паліативній допомозі
- •Міждисциплінарний підхід до надання паліативної допомоги
- •Вибір лікування
- •Паліативна і хоспісна допомога
- •Основні принципи діяльності хоспісів
- •Структура хоспісу
- •Контингент хворих і критерії відбору
- •Соціальна допомога
- •Моральна підтримка
- •Медико-психологічна допомога в хоспісі
- •Проблеми термінальної психотерапії
- •Етико-деонтологічні особливості спілкування з безнадійними хворими та їхніми родичами
- •Спостереження за тяжкохворими та пацієнтами в агональному стані
- •Реанімаційні заходи
- •Особливості надання реанімаційної допомоги в стаціонарі
- •Реакція пацієнта на майбутню втрату життя
- •Якість життя в клінічній практиці
- •Паліативна допомога при синдромі хронічного болю
- •Фізіологічна роль болю
- •Принципи контролю за болем
- •Методи усунення болю
- •Загальні принципи медикаментозного лікування больового синдрому
- •Знеболювальні ступені в003
- •Тактика знеболювальної терапії при легкому болю
- •Тактика знеболювальної терапії при сильному болю
- •Седація і когнітивні порушення
- •Міоклонус
- •Ад'юванти (ко-анальгетики)
- •Ад'юванти при специфічному больовому синдромі
- •Вісцеральний біль
- •Нейропатичний біль
- •Паліативна допомога інкурабельним онкологічним хворим
- •Променева терапія
- •Класифікація цитостатиків:
- •Біотерапія
- •Закреп і діарея в інкурабельних хворих
- •Непрохідність кишок
- •Кахексія
- •Затримка відходження сечі
- •Шкірний свербіж
- •Лімфедема
- •Неврологічні порушення
- •Порушення функції спинного мозку
- •Порушення свідомості
- •Синдроми, пов'язані з електролітними порушеннями
- •Зовнішні кровотечі
- •Седація в кінці життя
- •Медичний аспект
Паліативна і хоспісна допомога
Паліативна допомога і комплементарна медицина розвивалися пліч-о-пліч, так само, як і звичайна медицина розвивалася паралельно з альтернативною. Увага паліативного догляду була зосереджена на тому, щоб максимально зменшувати страждання хворих і досягти при цьому якнайкращої якості життя пацієнтів, що мають невиліковні захворювання, і членів їхніх сімей. Хоспісний догляд підтверджує такі цілі паліативної допомоги, визнаючи роль міждисциплінарного підходу й посилення його значущості саме в завершальній фазі життя.
Паліативна допомога в Сполучених Штатах традиційно зводиться до надання паліативної допомоги вдома, тоді як у Великобританії переважає система стаціонарних хоспісів.
Слово «хоспіс» має латинське походження. Латинське слово hospes» спочатку означало «чужоземець», «гість». Але пізніше значення його змінилося, і воно почало означати також «господар», а слово «hospitalis», прикметник від hospes», означало «гостинний, доброзичливий до мандрівників».
Від цього слова пішло й інше — «hospitium», що означало «дружні, теплі взаємини між господарем і гостем», а згодом, і місце, де ці стосунки розвивалися. Еквівалент у староєврейській мові має таке саме значення гостинності. Пізніше латинське «hospes» трансформувалося в англійське слово «hospise», яке за даними Великого англо-російського словника (1989) означає «притулок», «богадільня». Р. Поллетті відзначає, що хоспісом називалася нічліжка або богадільня, де зупинялися паломники на шляху до Святої землі у термінальній стадії захворювання, але вона визначає далеко не все. Цінність останнього визначення полягає в тому, що саме вона може відображати думку тяжкохворого пацієнта, зацікавленого у вирішенні посталих проблем, але вже не дуже зацікавленого в лікуванні своєї хвороби (у більшості випадків він знає або здогадується, що від неї немає позбавлення). Будь-який фахівець у галузі паліативної онкології також може взяти це визначення за девіз своєї роботи.
Основні принципи діяльності хоспісів
Сесілія Сондерс залишила нам у спадок, керівні принципи роботи хоспісу. Вона називала їх «перевірочним списком» для кожного члена команди, за яким вони можуть звіряти свої досягнення:
• колектив і кожен співробітник хоспісу повинні мати непоборне бажання продовжувати свою справу;
• хоспіс має бути самостійним і зберігати право вступу в нього тільки за потребою хворого. У хоспісі не повинно бути ніякої корупції;
• хоспіс повинен мати повагу в медичних колах. Що більше його лікарів є фахівцями-онкологами і медсестер мають освіту в галузі паліативної онкології, тим більшу довіру викликає хоспіс;
• з самого початку роботи хоспісу треба ввести службу вдома. Виїзна служба є «серцем» хоспісу, тому що для хворого, чиї тяжкі симптоми захворювання вдається тримати під контролем і чия сім'я уміє і може за ним доглядати, природно жити й помирати вдома;
• необхідна підтримка уряду; хоспіси і уряд потребують один одного;
• будівля і територія хоспісу мають бути привабливими, але краса інтер'єру не повинна заважати створенню в хоспісі домашньої обстановки для пацієнтів;
• співробітники хоспісу повинні визнавати необхідність навчання;
• треба постійно оцінювати те, що вже зроблено, і не боятися впроваджувати нове (наприклад, організація денного стаціонару як додаток до основних підрозділів — виїзної служби й стаціонару);
• хоспіс має бути невеликим — 20—25 ліжок;
• треба дозволяти хворим давати персоналу вказівки, що робити;
• не можна допускати, щоб хоспіс вважався місцем тільки
для вмирання.
Принципи діяльності хоспісів на сучасному етапі
1. Послуги хоспісу безкоштовні. За смерть не можна платити,
як і за народження.
2. Хоспіс — будинок життя, а не смерті.
3. Контроль за симптомами дозволяє якісно поліпшити життя
пацієнта.
4. Смерть, як і народження, — природний процес. Його не можна квапити і гальмувати. Хоспіс є альтернативою евтаназії.
5. Хоспіс — система комплексної медичної, психологічної й соціальної допомоги хворим.
6. Хоспіс — школа і підтримка родичів та близьких пацієнта.
7. Хоспіс — це світогляд гуманізму.
Хоспіси — заклади охорони здоров'я для надання медичної, соціальної і психологічної допомоги переважно онкологічним хворим у термінальній стадії хвороби й психологічної підтримки їхніх родичів.
