Зовнішні кровотечі

Кровотечі із зовнішньо розташованих пухлин, які розпада­ються; поширене явище у практиці паліативної медицини. Для зупинення подібних кровотеч застосовується увесь арсенал мето­дів гемостазу: притиснення судини, яка кровоточить (не менше ніж на 25—ЗО хв), стисні пов'язки, перев'язування і прошивання судини у рані і по всій її довжині, термокоагуляція, місцеве за­стосування гемостатиків (гемостатична губка, тахокомб, гельфо-ум), загальна гемостатична терапія. При вагінальних кровотечах широко використовують тампонування піхви. Для екстреного зупинення зовнішньої кровотечі найефективнішими є притиснення судини з подальшим її прошиванням і накладанням стисної

пов'язки.

Велике значення має організація правильного догляду за хво­рим: окрема палата; своєчасне перев'язування; використання темної (бажано зеленої) білизни, на якій менше видно кров; седа­тивна терапія; постійне перебування медичного персоналу біля ліжка пацієнта.

Сплутана свідомість

Сплутана свідомість — стан людини, який характеризується дезорієнтацією в часі, просторі й людях, що оточують його, уна­слідок чого хворий збентежений, його думки безладні, а дії нері­шучі. Звичайно цей стан буває спричинений якими-небудь орга­нічними порушеннями, а також може бути наслідком сильного емоційного стресу та різних психічних і психіатричних відхи­лень. У разі появи сплутаної свідомості, перш за все, необхідно проаналізувати причини виникнення подібного стану в пацієнта. Причин гострої сплутаної свідомості на термінальній стадії онкологічного захворювання досить багато. При цьому дві голов­ні причини (гострий і. хронічний мозкові синдроми) зазвичай ви­являються в комбінації з другорядними.

Серед поширених причин виникнення сплутаної свідомості: хвороба Альцгеймера, церебральний атеросклероз, неоплазма, біохімічні зміни, недостатнє функціонування якого-небудь орга­на, СНІД, множинний склероз, застосування певних лікарських препаратів, зміна навколишнього середовища, депресія, стомлен­ня, біль, закрепи, затримка сечовипускання, інфікування, дегі­дратація, авітаміноз, вживання алкоголю або психотропних пре­паратів, куріння.

Необхідно також уважно проаналізувати історію хвороби па­цієнта, отримати якомога більше інформації від родичів хворого. Слід встановити, чи є в пацієнта які-небудь пошкодження органів чуття, такі як глухота, втрата зору, чи були у минулому тривалі періоди, коли пацієнт перебував у непритомному стані, яким був розумовий стан хворого до появи симптому сплутаної свідомості, чи відбувалися які-небудь зміни в схемі приймання медичних препаратів.

Необхідно також з'ясувати рівень знання пацієнта про свій діагноз, чи є в нього судинні або інфекційні захворювання, стан кишок і сечового міхура. При догляді за онкологічним хворим зі сплутаною свідомістю особливу увагу слід звернути на його ото­чення. Кімната такого пацієнта має бути тихою й добре освітле­ною, з неї необхідно прибрати всі предмети, які можуть порушити його спокій. Слід скоротити кількість персоналу, що доглядає та­кого пацієнта, до мінімуму, щоб допомогти йому швидше освоїти­ся та звикнути до людей, які оточують його. Потрібно також по­просити когось із членів сім'ї хворого залишитися і допомогти доглядати його (це особливо важливо в першу ніч після шпиталізації).

До хворого з порушеним процесом мислення необхідно вияв­ляти таку саму увагу, що й до решти пацієнтів — він заслуговує на це не менше за інших. Слід також враховувати, що виникнен­ня сплутаної свідомості в пацієнта з тяжким онкологічним захво­рюванням може завдати глибокої психологічної травми членам його сім'ї. Вона вже змирилися з думкою, що близька їм людина вмирає, тому їм буває нестерпно бачити, як вона перестає бути тією особистістю, яку вони знали і любили. У такому разі рідним також необхідні увага й підтримка.

У діях медсестри, що доглядає пацієнта зі сплутаною свідоміс­тю, мають бути упевненість і доброта. їй необхідно використову­вати всі свої знання, увесь свій досвід, щоб знайти правильну так­тику спілкування з пацієнтом. Ті пацієнти, які раніше займали позицію лідера в суспільстві, часто краще сприймають інформа­цію і легше йдуть на контакт, ніж ті, хто має нерішучий харак­тер.

Медсестрі слід орієнтувати пацієнта в часі й просторі, ділити­ся з ним останніми новинами, розмовляти, періодично нагадуючи йому своє ім'я, постійно пояснювати та коментувати свої дії. Кра­ще було б, аби в кімнаті пацієнта були свіжі газети, годинник і календар. Медсестрі слід якомога більше спілкуватися з родича­ми хворого, щоб краще дізнатися і зрозуміти його.

Дуже важливо вести щоденні записи спостережень та оцінок стану пацієнта, які повинні максимально повно й детально ві­дображати все, що відбувалося з ним протягом дня.

Слід постійно тримати під контролем чинники, здатні погір­шити ситуацію. Якщо організм хворого зневоднений, йому потрібно постійно пити; слід вилучити ліки, які негативно вплива­ють на організм пацієнта, необхідно боротися з інфекцією, якщо

вона є.

При термінальному збудженні/активізації (стан, який інколи передує смерті — за декілька днів або годин до неї), коли пацієнт проявляє нехарактерне для нього занепокоєння, яке він не може контролювати, оскільки непритомний, введення седативного за­собу часто буває єдиною можливою допомогою.