Променева терапія

Променеву терапію застосовують при чутливих до променевої дії пухлинах (дрібноклітинний рак легені, рак молочної залози, носоглотки, гортані, інші пухлини голови й шиї, саркома Юїнга, |щк шийки матки та ін.) самостійно або в поєднанні з операцією, хіміотерапією. Використовують різні методи променевої терапії (дистанційну у-терапію, внутрішньопорожнинну променеву тера­пію, нейтрони, протони, радіоактивні ізотопи і т. д.).

При променевій терапії успіх лікування залежить від розмірів пухлини, ураження регіонарних лімфатичних вузлів інших ор-гііиів, форми росту пухлини, морфологічної будови (ступені ііжшкісноеті), віку, загального стану хворого тощо. Променева те­рп пія може бути призначена як основний і єдиний метод лікуван­ня або як додатковий до хірургічного чи хіміотерапії. У таких ви­падках мова йде про комбіноване лікування. Опромінення може идійснюватись у доопераційний або/і післяопераційний період. Променева терапія покращує результати хірургічного лікування. Інколи після опромінення первинно неоперабельно поширеної пухлини з'являється можливість провести резекцію органа або видалити у межах здорових тканин. У разі призначення після­операційної променевої терапії акцент робиться на опроміненні ділянки операції (операційного поля), а також зон регіонарного метастазування.

Побічні й негативні реакції та ускладнення променевої

терапії

Усі реакції організму на опромінення поділяються на загальні

та місцеві.

Загальні реакціі полягають у зміні морфологічного складу крові (лімфопенія, тромбоцитопенія), порушеннях серцево-су­динної дільності (тахіаритмія, артеріальна гіпотензія чи гіпер­тензія), функцій ендокринної та нервової систем. Це проявляєть­ся порушенням сну, блюванням, тенезмами, загальною слабкіс­тю, болем у ділянці серця тощо.

Місцеві реакції спостерігаються у тканинах, які потрапили безпосередньо в зону опромінення:

— епіляція (випадіння волосся) розпочинається через- 3 тиж. після опромінення в сумарній дозі 5 Гр. Ріст волосся поновлюєть­ся через 8—10 тиж.;

— реакції на шкірі проявляються у вигляді вологого епі-

дерміту, гіперпігментації або депігментації; минають швидко;

— гостра еритема — яскраво-рожева пляма з набряком дер­ми, болюча (лікування: олійні емульсії, екстракт ромашки, мазь із антибіотиками і преднізолоном);

— ерозивний променевий дерматит (лікування: мазі, що сти­мулюють процеси регенерації);

— променеві виразки шкіри.

За механізмами розвитку виразки шкіри і видимих слизовий оболонок їх можна поділити на дві групи:

1) виразки або нориці, які виникли внаслідок розпаду пух­лини;

2) виразки, які розвинулись як ускладнення променевої те­рапії.

Хіміотерапія

Одним із методів лікування раку є хіміотерапія — застосуван­ня лікарських засобів синтетичного чи природного походження для стійкого незворотного припинення розмноження злоякісних клітин. Хіміотерапія на сьогодні стає найважливішим методом лікування при злоякісних пухлинах. Хіміотерапію призначають для зменшення маси пухлини при неоперабельній пухлині, після операції для запобігання розвитку метастазів (ад'ювантна хіміо­терапія) або за наявності метастазів. Останнім часом застосовують також хіміотерапію при операбельних пухлинах з подальшим продовженням лікування після операції (неоад'ювантна хіміоте­рапія).

При деяких захворюваннях сучасна хіміотерапія як основний компонент лікування, забезпечує лікування значної кілкості хво­рих (злоякісні семіномні і несеміномні пухлини яєчка, хоріонепі-теліома матки, локалізовані форми остеогенної саркоми, рак мо­лочної залози, саркома Юїнга, нефробластоми в дітей та ін.). Час­тіше хіміотерапія приводить до повної або часткової регресії пух­лини з різною тривалістю ремісії (дисемінований рак молочної залози, яєчника, меланома, дрібноклітинний рак легенів та ін.), що збільшує тривалість життя хворих і зменшує клінічні прояви захворювання. Хіміотерапія використовується також при раку шлунка, товстої кишки, передміхурової залози, сечового міхура,

нирки тощо.

Окрім цитостатичних препаратів при хіміотерапії признача­ють ендокринні лікарські засоби, які частіше застосовують при гормонозалежних пухлинах (рак молочної залози, щитоподібної шілози, ендометрія, передміхурової залози та ін.).

Протипухлинні препарати називаються цитостатиками.