Порушення функції спинного мозку

Компресія спинного мозку з розвитком неврологічних пору­шень виникає у 3—5 % хворих здебільшого як наслідок метастичного ураження хребта або при первинних пухлинах спинного мозку. Найпоширенішими клінічними ознаками компресії спин­ного мозку є: больовий синдром, який звичайно передує розвитку інших клінічних проявів, порушення чутливості, загальна слабкість, парапарез або параплегія, порушення функції органів ма­лого таза.

Лікування болю в подібних випадках включає призначення анальгетиків, кортикостероїдів і променевої терапії. Кортикосте­роїди справляють протизапальну дію, зменшуючи набряк тка­нин, тому на початку доцільно призначати дексаметазон у висо­ких дозах, наприклад: по 12—24 мґ перорально 1 раз на день про­тягом 3—4 днів внутрішньовенно одноразово до 100 мг; по 24 мг перерально 4 рази на день протягом 3 днів. Потім дозу дексамета-зону знижують до 12—16 мг на день одноразово, надалі знижують

залежно від ефекту.

Променева терапія впливає як на саму пухлину, так і дає про­тизапальний ефект. У разі неефективності консервативної терапії в окремих випадках за погодженням із нейрохірургом можна по­ставити питання про хірургічну декомпресію (ламінектомія) з подальшою стабілізацією хребта. Однак це питання можна вирі­шити лише в тих випадках, коли реально можливе продовження життя хворого з гарантією його прийнятної якості.

Загальний догляд за хворим включає: психологічну підтрим­ку, допомогу в адаптації до нового способу життя, розв'язання со­ціальних проблем, забезпечення адекватного догляду, запобіган­ня розвитку ускладнень (пролежні, інфекція, тугорухомість тощо).

Порушення свідомості

Різні порушення свідомості часто виникають у термінальних стадіях захворювання. Найчастіші причини їх виникнення: зане­покоєння (збудження), психоз, відчай і відчуженість, ендогенна інтоксикація, галюцинації, марення, амнезія, делірій, деменція.

У більшості випадків порушення свідомості виявляються де­зорієнтації у часі і просторі різного ступеня, яка призводить до зміни поведінки, дивацтв, ексцентричності, нерішучості та ін. На початкових стадіях діагностика подібних станів досить складна і ґрунтується на уважному спостереженні за поведінкою хворого, аналізуванні його скарг і адекватності поведінки.

Гострий мозковий синдром (делірій) проявляється різким по­рушенням пам'яті і розумової активності, зниженням самооцін­ки і контролю над особистістю, параноєю, галюцинаціями, розви­тком автономії чутливості (занепокоєння, пітливість, сухість у

Паліативна допомога інкурабельним онкологічним хворим

роті, тахікардія). Гострий мозковий синдром, повністю змінюю­чи особистість пацієнта, може чинити наисильніший негативний емоційний вплив на близьких, тому дуже важливо розуміти, що будь-які зміни стану психіки хворого у подібних ситуаціях є на­слідком розвитку хвороби.

Хронічний мозковий синдром (деменція) виникає на тлі пору­шення пам'яті, яке повільно (іноді непомітно) розвивається і су­проводжується хронічним безсонням і нічним занепокоєнням.

Догляд за хворими з порушеннями свідомості

Насамперед необхідні консультації кваліфікованого спеціа­ліста для визначення ступеня порушень свідомості за можливості виявлення їх причин. Дуже важливо звернути особливу увагу ро­дичів та доглядальників на уважне, чуйне ставлення до хворого, незважаючи на те, що особистість під впливом хвороби іноді змі­нюється дуже сильно.

Хворого треба за можливості орієнтувати в часі і просторі, на­магаючись налагодити продуктивний контакт для створення спо­кійної і доброзичливої обстановки. Необхідно досягти довіри з боку хворого для визначення тактики лікування. Дуже важливо встановити, які чинники сприяють погіршенню ситуації, і усуну­ти їх: забезпечити спокій і зменшити вплив збудливих чинників; обмежити коло доглядальників; налагодити правильне харчуван­ня і режим пиття; запобігти розвитку інфекції та інших усклад­нень. Для цього доцільно вести письмовий щоденник, який буде відображати стан життєво важливих функцій, виконання медич­них призначень, динаміку фізичного і духовного стану.

Лікарська терапія порушень свідомості

Медикаментозна терапія порушень свідомості повинна прово­дитись під контролем спеціаліста. За потреби призначають седа­тивні препарати, снодійні, кортикостероїди (при пухлинах мозку).

У разі розвитку неконтрольованого термінального збудження, яке іноді розвивається перед смертю, безумовно, призначають се­дативні препарати з метою позбавити хворого і родичів від фізич­них і моральних страждань.