Міждисциплінарний підхід до надання паліативної допомоги

Для задоволення потреб хворого в комплексному догляді і різ­них видів допомоги необхідне залучення різних фахівців, як ме­дичних, так і немедичних спеціальностей. Тому бригада або штат хоспісу зазвичай складається з лікарів, медичних сестер, що ма­ють відповідну підготовку, психолога, соціального працівника й священика. Інші фахівці залучаються до надання допомоги на ви­могу. Використовується також допомога родичів і волонтерів.

Необхідність навчання принципам і методам паліативної допомоги. Щоб забезпечити кваліфіковану паліативну медичну допомогу, необхідно оволодіти знаннями й навичками за такими напрямками:

— елементи і моделі допомоги хворим у кінці життя; завчасне планування допомоги й складання директиви щодо побажань па­цієнта про його лікування в кінці життя (врахувати всі бажання та останню волю хворого);

— психологічні особливості спілкування з інкурабельними хворими і членами їхніх сімей; правила повідомлення хворому поганої звістки щодо його діагнозу й прогнозу (підходи і психоло­гічні методи), купірування депресії, тривоги, делірію;

— що відбувається в останні години життя (фізіологічні змі­ни), як поводитися лікарю і родичам, що надають догляд;

— адекватне знеболення інкурабельних онкологічних хворих за триступеневою схемою ВООЗ і купірування інших патологіч­них симптомів відповідно до останніх досягнень медичної науки.

Найважливішою умовою для ефективної паліативної та хос-пісної допомоги є ретельний відбір кваліфікованого персоналу з фахівців і постійний процес навчання. Паліативна допомога ви­магає великих витрат часу, тому так важливо мати достатню кіль­кість медичного і немедичного персоналу в кожній бригаді. Як правило, люди, залучені до надання паліативної допомоги хво­рим, починають надавати допомогу на добровільній основі. Пер­сонал повинен зрозуміти й прийняти принципи паліативної допо­моги і мати кваліфікацію для її надання. Як ні в якій іншій ме­дичній спеціальності люди, що працюють у хоспісі, мають бути чесними та здатними проявити співчуття до хворого. Люди, що перенесли горе втрати своїх близьких, не повинні залучатися до надання паліативної допомоги раніше, ніж через 2 міс. після цієї події.

Проблема надання спеціалізованої допомоги хворим з поши­реними формами злоякісних новоутворень є актуальною для на­шої країни. Якість і ефективність організації, застосування й управління паліативною допомогою залежить від оптимального підбору кадрів для роботи в міждисциплінарному колективі, а та­кож від його спеціалізованого навчання та кваліфікації; від мо­більності і повноцінності міжвідомчої співпраці та партнерства, від оптимального виділення і перерозподілу ресурсів (фінансо­вих, матеріальних, кадрових та ін.).

Найголовніше — бажання людей забезпечити термінальних хворих і вмираючих медичною допомогою та доглядом, реалізу­вавши на ділі принцип гуманності нашої медицини й основний принцип загальнолюдської і християнської етики.

Вибір лікування

Паліативна терапія включає цілий арсенал методів лікуван­ня, що їх у різних комбінаціях застосовують у кожному конкрет­ному випадку залежно від потреб. Особливості розвитку захворю­вання можуть, наприклад, вимагати застосування термінового хірургічного втручання: при стенозі дихальних шляхів, дисфагії, непрохідності кишок травного тракту, затримці сечовипускання та ін. Можуть виникнути показання до застосування променевої терапії (при кісткових метастазах) або хіміотерапії (для зменшен­ня маси пухлини).

У будь-якому разі при виборі лікування слід керуватись таки­ми міркуваннями:

• лікування має бути спрямоване, хай на тимчасове, але по­кращання стану хворого;

• стан хворого дає змогу провести лікування без додаткового ризику;

• побічних ефектів лікування можна уникнути і воно без­печне;

• хворий згоден з планом майбутнього лікування.

Обговорення плану лікування мусить бути колегіальним, усе­бічним і зваженим, з урахуванням того, що ускладнення й побіч­ні ефекти лікування можуть звести до мінімуму бажаний резуль­тат і тільки поглибити страждання хворого. Тому в критичних ситуаціях, розглядаючи можливість застосування складних ме­тодів лікування за наявності сумнівів у сприятливому завершенні слід керуватися принципом «Не нашкодь» і залишити хворого у спокої, відмовившись від тяжких і даремних спроб подовжити його життя.

Хворий, якщо він дієздатний, має повне право сам вирішува­ти свою долю і давати згоду на лікування. Навіть, якщо лікар не згодний з його рішенням, він не може робити будь-що всупереч бажанню хворого або його родичів (у тих випадках, коли пацієнт не може прийняти самостійного рішення). При категоричній від­мові хворого від лікування обов'язки медперсоналу залишаються незмінними — усіма можливими методами позбавити хворого від страждань і допомогти його родичам.

ХОСПІС. ХАРАКТЕРИСТИКА. ПРИНЦИПИ РОБОТИ

Холістичний, тобто цілісний, підхід до використання компле­ментарної і альтернативної медицини як баланс тіла, розуму і духу, можливо, є одним із найширше використовуваних видів до­помоги в період закінчення життя.