Нейропатичний біль

Виникнення нервового імпульсу в нормі відбувається лише б нервових закінченнях. Нервові волокна слугують тільки для по­дальшої передачі нервового імпульсу. Але при пошкодженні нервових волокон нервові імпульси можуть виникати й по всій їх­ній довжині. Відчуття болю при цьому проектується в ділянку ін­нервації цього нерва. У таких випадках йдеться про нейропатич­ний біль. Тобто причиною нейропатичного болю є безпосереднє ураження нервової системи на будь-якому рівні (від периферії до кори головного мозку).

Є два основних описи нейропатичного болю. У першому ви­падку вій описують як печіння, уколи голками (один з варіантів дізестезії). При цьому максимальний знеболювальний ефект можна отримати при призначенні трициклічних антидепресан­тів. У другому випадку нейропатичний біль описують як гострий, раптовий і стріляючий (варіант гострого болю). При цьому макси­мальний знеболювальний ефект отримують у разі призначенні антиконвульсантів.

При неврологічному обстеженні можна виявити сенсорні по­рушення, такі як оніміння, гіпералгезія, свербіж та інші невроло­гічні дефекти.

При нейропатичному болю класичні анальгетики часто бува­ють малоефективними. Наркотичні анальгетики навіть у високих дозах можуть бути неефективними. Велике значення має ад'ю-вант, такий як трициклічний антидепресант і антиконвульсант. Часто буває достатньо тільки ад'ювантів.

Методи неіивазивної фізіотерапії: шкірна стимуляція, така як масаж, вібрація, застосування холоду й тепла.

Методи купірування болю, які застосовуються самим пацієн­том:

• зовнішні відволікальні чинники (похитування, «занурен­ня» в роботу);

• внутрішні відволікальні чинники (концентрація уваги в період неспання, фантазування, методи релаксації).

Паліативна допомога інкурабельним онкологічним хворим

Сьогодні в світі біомедичної науки і техніки досягнуто знач­них успіхів, але головний інтерес спрямований на вивчення про­блеми раку та його лікування, тоді як лікуванню болю в онколо­гічних хворих не надається належної уваги. Унаслідок цього утворилася значна прогалина в наших уявленнях про різні клі­нічні прояви болю, зумовленого злоякісними процесами. І навіть ті мізерні знання й можливості, які ми маємо в своєму розпоря­дженні, дуже часто не використовуються. Хотілося б відзначити, що багато видів болю залишаються без належної уваги, хроніфікуються, якщо призводять до розвитку хронічної больової хворо­би, але деякі типи болю вже із самого початку мають хронічну природу.

Загальні принципи лікування онкологічних хворих

Вибір того або іншого методу лікування або їхніх комбінацій, комплексів і поєднань, визначення послідовності етапів прове­дення лікувальних дій у кожному окремому випадку визначають­ся с-уто індивідуально, після ретельного обстеження хворого.

Лікування онкологічних хворих вважається радикальним, якщо пухлину видалено в межах здорових тканин разом із зона­ми регіонарного метастазування або якщо пухлина з метастатич­ними вузлами повністю розсмокталася під впливом променевої енергії. Якщо лікування не дало такого результату й привело лише до тимчасового поліпшення, воно називається паліатив­ним. Лікування, направлене на усунення окремих симптомів, а не самої пухлини, називається симптоматичним.

Після закінчення радикального лікування хворі вважаються первинно вилікуваними. Факт стійкого лікування встановлюється після п'ятирічного спостереження хворого, якщо не відзна но появи рецидиву або метастазу. Усі онкологічні хворі підлягають спостереженню в спеціалізованих онкологічних закладах.

Злоякісні пухлини можуть рецидивувати і після радикально го лікування. Частота рецидивування та метастазування зале-* жить від стадії захворювання й морфології пухлини. Але повної гарантії від їхньої появи після радикального лікування навіть на ранніх стадіях немає. На сьогодні для лікування онкологічних хворих застосовують такі методи: хірургічний, променевий, хіміо­терапію, гормональний, біотерапію, як самостійно, так і в комбі­нації (два або три методи). Комбінація цих методів може бути] найрізноманітнішою: хірургічний і променевий методи; промене­вий, хірургічний і хіміотерапія тощо. І

За сучасними уявленнями, найперспективнішими для зло­якісних пухлин більшості локалізацій є комбіновані й комплек­сні методи лікування.

Під комбінованим методом слід розуміти використання двох різних за характером дій, направлених на місцево-регіонарні вог­нища, методів, наприклад, поєднання хірургічного і променевого методів (до або після операції).

Комплексне лікування розуміють як використання в тій або іншій послідовності низки різних лікувальних заходів, що справ­ляють неоднакову місцево-регіонарну і загальну дію на організм, наприклад, комбінація оперативно-променевих методів з хіміоте­рапією або гормонотерапією.

Хірургічне лікування

Радикальну операцію виконують переважно на ранніх стадіях захворювання, а також при місцево-поширеній пухлині після по­передньої ефективної променевої або хіміотерапії. Паліативна (та, що не виліковує, а лише полегшує стан хворого) операція спрямована на скорочення маси пухлини, підвищення ефектив­ності терапевтичних дій. Такі операції істотно полегшують стан хворих (наприклад, при кишковій непрохідності, кровотечі тощо). Варіантом хірургічного лікування може стати кріогенна деструкція пухлини, що виконується як радикальна або паліа­тивна дія.