- •Поняття паліативної медицини. Концепція, структура, види
- •Віхи розвитку паліативної допомоги і медицини
- •Порівняльний аналіз паліативної терапії і радикальної медицини
- •Психічний стрес
- •Турбота про сім'ю і близьких пацієнта
- •Духовні і культурні проблеми
- •Філософія паліативної допомоги
- •Роль медичної сестри в паліативній допомозі
- •Міждисциплінарний підхід до надання паліативної допомоги
- •Вибір лікування
- •Паліативна і хоспісна допомога
- •Основні принципи діяльності хоспісів
- •Структура хоспісу
- •Контингент хворих і критерії відбору
- •Соціальна допомога
- •Моральна підтримка
- •Медико-психологічна допомога в хоспісі
- •Проблеми термінальної психотерапії
- •Етико-деонтологічні особливості спілкування з безнадійними хворими та їхніми родичами
- •Спостереження за тяжкохворими та пацієнтами в агональному стані
- •Реанімаційні заходи
- •Особливості надання реанімаційної допомоги в стаціонарі
- •Реакція пацієнта на майбутню втрату життя
- •Якість життя в клінічній практиці
- •Паліативна допомога при синдромі хронічного болю
- •Фізіологічна роль болю
- •Принципи контролю за болем
- •Методи усунення болю
- •Загальні принципи медикаментозного лікування больового синдрому
- •Знеболювальні ступені в003
- •Тактика знеболювальної терапії при легкому болю
- •Тактика знеболювальної терапії при сильному болю
- •Седація і когнітивні порушення
- •Міоклонус
- •Ад'юванти (ко-анальгетики)
- •Ад'юванти при специфічному больовому синдромі
- •Вісцеральний біль
- •Нейропатичний біль
- •Паліативна допомога інкурабельним онкологічним хворим
- •Променева терапія
- •Класифікація цитостатиків:
- •Біотерапія
- •Закреп і діарея в інкурабельних хворих
- •Непрохідність кишок
- •Кахексія
- •Затримка відходження сечі
- •Шкірний свербіж
- •Лімфедема
- •Неврологічні порушення
- •Порушення функції спинного мозку
- •Порушення свідомості
- •Синдроми, пов'язані з електролітними порушеннями
- •Зовнішні кровотечі
- •Седація в кінці життя
- •Медичний аспект
Тактика знеболювальної терапії при легкому болю
При легкому болю (1—3 бали за ВАШ) показана терапія відповідно до І ступеня знеболювальних ступенів ВООЗ. До основних препаратів цього ступеня належать ацетамінофен (парацетамол), нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) і ад'юванти. Протипоказання до призначення НПЗП однакові для всіх вікових груп. Останніми роками досить широко застосовуються інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Інгібітори ЦОГ-2 мають ефект НПЗП,
але при їхньому застосуванні значно знижується ризик геморагічних ускладнень. Основний принцип призначення препаратів — приймання лікарських засобів планово, по годинах, а не на вимогу. Якщо для досягнення знеболювального ефекту потрібне перевищення рекомендованої дози, то слід переходити до II ступеня знеболювальних ступенів ВООЗ.
Тактика знеболювальної терапії при середньому болю
При середньому болю (4—б балів за ВАШ) показана терапія відповідно до II ступеня знеболювальних ступенів ВООЗ. При болю від легкого до середнього можна додати до ацетамінофену або ібупрофену опіоїди, такі'як кодеїн.
Кодеїн — це препарат вибору при переході болю від легкого до середнього, але він часто асоціюється з нудотою. Доза кодеїну — 0,5—1,0мг/кг кожні 4 год. Якщо немає достатнього ефекту від дози кодеїну 1,0мг/кг, то кодеїн треба відмінити і призначити опіоїд для болю від середнього до сильного. Внаслідок граничного ефекту кодеїну будь-яке збільшення дози понад 1,0 мг/кг призводить тільки до посилення побічного ефекту без значного посилення знеболення. Альтернативами, особливо враховуючи нудоту, можуть бути гідрокодон у дозі 0,1—0,2 мг/кг кожні 4 год або оксикодонудозіОД мг/кг кожні 4 год. Оксикодон можна застосовувати при II—III ступенях знеболювання. Застосування опіоїдів починається з II ступеня (помірний біль). Оптимальним анальге-тиком є наркотично безпечний опіоїд середньої сили дії трамадол (трамал) в одній з неінвазивних форм. Найбільше показане призначення таблеток ретард 100, 150 або 200 мг, що мають тривалий ефект (10—12 год). Можуть бути застосовані також капсули (50 мг), свічки (100 мг), ін'єкції (50 мг в 1 мл), тривалість дії яких становить 5—6 год. Добова доза трамадолу може досягати 600 мг, а тривалість ефективної терапії може становити декілька місяців.
Просидол у таблетках 20 мг защічно дещо перевершує трамадол 'за анальгетичним потенціалом і призначається наступним після трамалу при недостатній ефективності останнього. Просидші займає проміжне місце між II і III ступенями терапії ХБС. Незважаючи на приналежність до наркотичних засобів, просидол нирізняється хорошою переносимістю пацієнтами й рідко спричинює серйозні побічні ефекти. Добова доза коливається від 60 до 500 мг, тривалість успішної терапії може досягати декількох місяців.
При сильному ХБС слід застосовувати медикаменти, рекомендовані для застосування на II ступені, доступні в готових комбінаціях з ацетамінофеном або іншими НПЗП. У разі використання готової комбінації важливо стежити за загальною дозою неопіоїдпих препаратів. Якщо максимальна доза не полегшує біль, то рекомендується застосовувати чистий опіоїд з окремою дозою НПЗП або ацетамінофену. Одночасне призначення опіоїду і НПЗП часто ефективніше, ніж застосування одного опіоїду. Проте цей підхід передбачає прийом великої кількості таблеток. До сьогодні немає форми ацетамінофену пролонгової дії; його призначають кожні
4— б год.
Перехід від середнього до сильного болю зазвичай короткий, відзначається швидкий прогрес до сильного болю; тому переходять відразу до опіоїдів III ступеня для середнього і сильного болю.