Реанімаційні заходи

Перша стадія реанімації — надання першої медичної допо­моги:

1) забезпечення прохідності дихальних шляхів (відкрити рот, звільнити від сторонніх предметів та рідин, відхилити голову па­цієнта максимально назад, підкласти під голову валик, вивести нижню щелепу);

2) проведення штучної вентиляції легенів «рот до рота»;

3) закритий масаж серця.

Друга стадія серцево-легенево-мозкової реанімації — надан­ня спеціалізованої медичної допомоги. Інтубують трахею, забез­печують ефективну вентиляцію легенів за допомогою апарату штучної вентиляції легенів (ШВЛ). Проводять також медикамен­тозну терапію. При всіх видах зупинки кровообігу застосовують розчини адреналіну гідрохлориду (1 мл 0,1 % розчину), атропіну сульфату (3 мл 0,1 % розчину).

Є такі види зупинки кровообігу: асистолія, фібриляція, «не­ефективне серце»:

• при асистолії електрокардіограф реєструє пряму лінію;

• фібриляція шлуночків проявляється частим хаотичним скороченням окремих волокон міокарда (нерівномірні «зубці» високо-, середньо- та дрібнохвильової амплітуди);

• «неефективне серце» — ресстрація при електрокардіо­грамі шлуночкового комплексу у хворих з відсутньою насосною функцією серця. За наявності високохвильової фібриляції можна застосувати 2 % розчин лідокаїну (по 0,5 мг на 1 кг маси тіла по­вторно). При «неефективному серці», зумовленому різким змен­шенням об'єму циркулюючої крові, для забезпечення його насо­сної функції струминно внутрішньовенно чи внутрішньоартері-ально вливають гемодинамічні розчини (рефортан, стабізол, по-ліглюкін, реополіглюкін), кристалоїди, глюкокортикоїди; при масивних крововтратах — консервовану кров та її компоненти. Електрична фібриляція серця, в умовах операційної, — відкри­тий масаж серця.

Особливості надання реанімаційної допомоги в стаціонарі

Як правило, у лікарні хворий помирає найчастіше в ліжку:

1) для забезпечення твердої поверхні (лише в цьому разі ма­саж серця буде ефективним!) під спину хворого негайно підкла­дають спеціально заготовлений щит (бильце від функціонального ліжка) або хворого зсувають на край ліжка, на раму чи кладуть його на підлогу;

2) тривалість проведення першої стадії реанімації повинна бути мінімальною; уже через 5—7 хв необхідно надавати спеці­алізовану медичну допомогу. Це положення часто визначає ефек­тивність реанімації;

3) при первинній зупинці кровообігу (фібриляція серця), діагностованій протягом перших 20—ЗО с, доцільно здійснити «передсерцевий удар» — енергійно вдарити кулаком по середині груднини. У деяких випадках така механічна дефібриляція від­новлює еинусовий ритм і діяльність серця;

4) при обструкції верхніх дихальних шляхів (тотальний ларингоспазм, ларингостеноз, потрапляння в голосову щілину сто­роннього тіла) для відновлення їхньої прохідності іноді необхідно зробити конікотомію або трахеостомію. Прогноз реанімації най­більш сприятливий при первинній зупинці дихання, найнесприятливіший — при первинній мозковій смерті.

Комплементарна медицина як складова хоспісної допомоги

Поняття «комплементарний» походить від латинського «сcomplementum» — «доповнення», тобто доповнення до чогось осно­вного або головного.

Таким чином, комплементарна, або доповнююча, медицина / допомога — це поле діяльності, яке об'єднує ті напрями й складо­ві допоміжної лікувальної практики, що виходять за рамки офі­ційних протоколів лікування. Поняття комплементарної меди­цини / допомоги часто замінюють поняттям альтернативної, або нетрадиційної, медицини, хоча це далеко не одне і те саме.

Головна відмінність поняття комплементарної медицини від альтернативної полягає в тому, що комплементарна медицина включає лише ті напрями і практики, які описані, досліджені та дієвість яких підтверджена клінічно, тоді як поняття альтерна­тивної медицини включає практично все те, що виходить за рам­ки конвенціальної медицини.

Таким чином, поняття комплементарної медицини набагато вужче за поняття альтернативної.

В онкології під терміном «комплементарна допомога» слід ро­зуміти сукупність різних прийомів і методів, які можуть вико­ристовуватися для посилення позитивних тенденцій у основному курсі спеціального протипухлинного лікування. Комплементар­на допомога / терапія в онкології стосується, перш за все, комп­лексного та інтегрованого підходу до лікування, який передбачає, окрім самого курсу спеціального протипухлинного лікування, використання широкого арсеналу додаткових лікувальних засо­бів і терапій. Водночас комплементарна медицина сьогодні ши­роко використовується у сфері паліативної допомоги для поліп­шення якості життя й збільшення прогнозованих термінів вижи­вання.

Комплементарна допомога / терапія є складовою і проміж­ною ланкою, що об'єднує аспекти куративної та паліативної до­помоги.

Якщо йдеться про комплексний підхід, слід зазначити, що суть його — у грамотному використанні на всіх стадіях процесу лікування онкологічного захворювання трьох складових: кура-тивної, комплементарної та паліативної допомоги. Ці три напря­ми формують систему «рятівного кола» онкологічного хворого.

Комплементарна терапія, яку застосовують у паліативній ме­дицині, може здійснюватися активним або пасивним способом. При активній терапії хворий працює в рамках своїх можливос­тей. Пасивні заходи, яких уживають за домовленістю з лікарем, можуть, наприклад, привести до зниження болю або стабілізації загального стану здоров'я.

Таким чином, пасивне лікування може значною мірою по­сприяти фізичному і психічному розслабленню хворого.

Найголовнішим досягненням комплементарної терапії є не­змінне поліпшення якості життя пацієнтів та істотне продовжен­ня прогнозованих термінів виживання.