27. Закон судний людям

Закон судний людям - це найдавніший письмовий законодавчий пам'ятник зі збережених серед слов'янських народів. Він був створений в Болгарії за князювання Бориса незабаром після прийняття болгарами в 865 році християнства.Введення в Болгарії християнства супроводжувалося одночасно з введенням єдиного нового права, яке регулювало феодальні громадські та виробничі відносини і сприяло їх подальшому розвитку..

Справжній текст Закону судного людям не зберігся до теперішнього часу. Цей закон відомий у двох редакціях - короткій та розлогій. Найбільш давньої і близької до оригіналу вважається коротка редакція закону по так званому Румянцевському списку.

У Законі судному людям, що складається з 32-х розділів, порушені численні правові питання. Постанови Закону судного людям стосуються злочинів, пов'язаних з прийняттям християнства), злочинів проти суспільної моральності й християнської моралі і злочинів проти власності . Різноманітні передбачені цими постановами покарання - смертна кара, членоушкодження, тілесні покарання, продаж винного в рабство, вигнання і накладення поста.

Закон судний людям містить також ряд положень, які визначають принципи, на яких організується новий судовий. Закон зобов'язує суддів не розглядати справи без свідків, вказує, хто може бути свідком і яким має бути їх число, а також говорить про оцінку судом свідчень.

28.Законник Стефана Душана

Законник Стефана Душана - історичний пам'ятник сербського феодального права, головне джерело для вивчення класових відносин, що склалися всередині сербського феодального суспільства в середині XIV століття. До появи цього зведення адміністративних, церковних, цивільних, кримінальних і процесуальних норм сербське звичайне право не було кодифіковано. Воно зберігалося переважно в усних переказах.В Сербії того часу діяла також і "Кормча книга", що представляє собою запис основних положень візантійського церковного права. "Законник благовірного царя Стефана", як він офіційно тоді називався, був прийнятий на соборі вищих сербських духовних і світських феодалів, скликаному в 1349 році в місті Скоп'є.

З цієї точки зору досить цікаві ті статті доповнень до Законник, в яких підкреслюється право меропхов (залежних селян) на судовий захист , про обов'язок суддів захищати убогих і жебраків, про заборону саджати до в'язниці людей без царської грамоти, про встановлення точного розміру податків, що сплачуються у царську казну, про скасування важкої на той час повинності у вигляді пріселіци , яка зберігалася лише як виняток , і ряд інших.

Законник Стефана Душана містить розгорнуту картину сербського феодального суспільства. На вершині феодальної драбини стояли великі й малі властелі, трохи нижче властелі. Велику соціальний прошарок займали меропхі - залежні селяни, а також раби, що носили назву отроків. Крім того, зберігалася невеликий прошарок вільних селян, так званих "себров", яким Законник забороняє всякі сходки. Законник розрізняв бащіну - родову власність, спадкове маєток, від купленіци - придбаного на основі купчої маєтку. Меропхі жили на властельскій землі, як кріпаки відбували панщину, сплачували оброк і, понад те, несли державн повинності. До видання Законника меропхі користувалися правом переходу від одного власника до іншого. Законник дійшов до нас у багатьох списках (близько 20), з яких немає ні одного справжнього.