93. Політико-правові перетворення у постсоціалістичних країнах Центральної та Південно-Східної Європи у 1986-2006 рр.

Становлення світового соціалізму пов’язують з російською жовтневої революцією 1917 р. в жовтні 1917 р. привід який бродив по Європі з середини 18 століття.

Основоположні принципи організації соціалізму:

1. Колективне, централізоване, планове господарство.

2. Політична диктатура одного класу.

3. Ідеологічна диктатура однієї ідеології.

4. У міжнародних справах – пролетарський інтернаціоналізм.

З кінця другої світової війни, на шлях соціалізму стали: Східна Німеччина (НДР), Польща, Угорщина, Чехословаччина, Болгарія, Румунія, Югославія, Албанія, Поступово сформулювався механізм співробітництва цих країн. У 1949 р. була створена Рада економічної взаємодопомоги «РЕВ». У 1955 р. була створена військова політична організація соціалістичних країн Організація Варшавського Договору (ОВД), був підписаний на 30 років.

На долю світової системи соціалізму приходилось на середину 80-х рр.. ХХ ст.. 25 % світової території і 30 % світового населення. В політичному плані, всі ці країни були не в демократичному режимі.

Суспільство у країнах реального соціалізму трималось на суворій регламентації всіх сфер життя. В 1985 р. в СРСР почалась «перебудова», яку можна звести до демократизації. З 1986 р. в усіх Європейських країнах почалися радикальні переміни,які досі незавершені до кінця, але очевидний їх демократичний характер, це видно із цілей перемін: проти тоталітаризму, проти командно-адміністративної системи управління, проти соціальної несправедливості, проти економічної неефективності. Хоча події в кожній країні розвивалися по-різному, можна виділити ряд загальних тенденцій:

1. У всіх цих країнах була відкинута командно-адміністративна система управління. Втратили вплив правлячі комуністичні партії.

2. Втратив свою привабливість у більшості народів – соціалізм, як суспільний лад і ідеал. Влада перейшла до альтернативних політичних сил, які відкидали соціалістичну орієнтацію. Повсюди утвердилась багатопартійність.

3. В більшості країн, нові політичні рухи виступали з позицій повернення до загальнолюдських цінностей, до демократичних традицій свого минулого. Це знайшло свій вираз у зміні офіційних назв цих країн, в усунені із назв, епітетів соціалістична, народна (Угорська Народна Республіка – Угорщина, Соціалістична республіка Румунія – Румунія). Відновлені колишні державні органи: Сенати в Польщі і Румунії, відновлена президентська форма правління в Польщі, Угорщині та Румунії, відновилася стара державна символіка (герби, прапори). Прийняті нові конституції.

Албанія. 3,5 млн населення. Унітарна парламентська республіка. Глава держави – президент обирається народними зборами 5 років двома третинами голосів. Законодавча влада належить народним зборам, яка складається з 140 депутатів, на 4 роки. Конституція прийнята у 1994р.

Болгарія. 7,5 млн населення. Президент обирається всенародно із громадян старше 35 р. на 5 р. в країні діяв однопалатний парламент – Народні збори – 240 депутатів. Парламент обирається на пропорційну основі на 4 роки. Парламент обирає прем’єр – міністра, який формує уряд – Раду міністрів.