16.Основні риси салічної правди.

Салічна правда була створена з метою надання легітимності правлінню франків у колишній римській провінції Галлії.Текст був написаний варваризованою латинською мовою.Первісний варіант був створений в кінці 5 на поч.. 6 ст.Основним джерелом були звичаєве право,королівські акти,судові рішення,грамоти,формули,рецепція римського права.Характерні риси:1)формалізм2)фрагментарність та казуїстичність3)символізм4)персональний характер дії норм. Головні завдання салічної правди-захист вільного населення і його власності. Виділяють привілейовані і непривілейовані верстви. Внизу соц.. драбини знаходились раби. Відсутнє чітке поняття власності. Орна земля знаходилась в колективній власності громади і періодично розподілялась між її членами. Аллоди-ділянки землі,що належали власникам,які вийшли з громади. Найдавніші зобо»язання виникли з деліктів. Види угод-купвля-продаж,позика,найм,обмін,дарування. Шлюб укладався тільки з згоди родичів. Форма укладання-купівля дружини. Жінка володіла особливим майном,яке отримувала до шлюбу. Спадкування за законом та за заповітом. Злочин-образа,шкода,порушення королівського миру. Покарання- смертна кара,тілесні покарання,позбавлення честі,вигнання з громади. Головним видом покарання вважався викуп(вергельд,пеня). Існував сотенний суд,королівський суд. Змагальний характер(усність,гласність,спірність,формалізм). Процес починався за позовом приватної особи в присутності свідків. Основні докази-присяга,затримання правопорушника на місці злочину,зізнання правопорушника.

17.Станово-представницька монархія в Англії.

Після норманського завоювання в англії була утворена централізована держава з сильною королівською владою. Королю належали верховні права на всі землі країни,що забезпечувало йому владу над феодалами. В руках короля була зосереджена законодавча,судова,військова влада. Центром управління була королівська курія. До вищих посадовців належали маршал,камера рій,канцлер. Особливістю англ. Держави стала відмова від війська. Зміцнила королівську владу і судова реформа генріха ІІ. Сильна королівська влада і централізація управління створювали сприятливі умови для крайніх проявів монархічної влади. На початку 13 ст король Іоанн Юезземельний вступив у відкритий конфлікт з більшістю перів. Останні об»єднались із значною частиною всього населення:рицарів,фригольдерів,городян. В 1205-1213 рр папа виступав проти Іоанна,але у 1213 р англ. Король зробив ряд поступок і папа його почав підтримувати. В 1215 р барони і їх союзники виступили проти короля майже з 2-тисячною армією рицарів. Король змушений був відступити. 15 червня 1215 р в долині Темзи підписана Велика хартія вільностей. Це була вимушена уступка короля опозиційним силамя.а не документом,який він добровільно дарував своїм підданим.

18.Велика хартія вільностей. Встановила нові принципи взаємовідносин королівської авлади з основними станами англії. Первісний текст мав 39 статей..пізніше він зіблшився до 63і став основою для формування нової станової монархії.. хартія відкривається і завершується статтями,які проголошують повну свободу англ. Церкви і права духовенства. Більшість статей хартії стосується васально-ленних відносин короля і баронів. Баронів могли судити лише судом рівних,тобто судом перів. Про рицарів йдеться у ст. 16 і 60 де говориться про відбування за рицарський лен тільки встановленої служби і про те,шо положення хартії стосуються і відносин баронів з їх васалами. Інтереси міщан і купців відображені у ст. 12,13,33,35,41.. також існували судово-адміністративні інститути закріплені в статтях,які обмежували сваволю чиновників і суддів у центрі і на місцях.. найвідоміша стаття -39,направлена проти свавільних дій короля,незаконних арештів,накладання покарань адміністративним розпорядженням без суду.. велика хартія воільностей не стала законом чи програмним документом уряду Іоанна безземельного. Юридичну силу вона мала лише кілька місяців. Доля хартії продемонструвала безперспективність баронських претензій і незворотність процесу державної централізації Англії.

19.Станово-представницька монархія у Франції. Боротьба за централізацію Франції, що розпочалась у XIII ст.реформами Людовика IX, на початку XIV ст. була майже завершена. Три чверті країни було об'єднано під владою короля. Однак феодальна опозиція залишалася ще достатньо сильною, подолати її опір королівська влада могла лише заручившись підтримкою дворянства та міщан, потрапляючи таким чином у певну залежність від цих станів. Союз короля з дворянством і міщанами зумовив виникнення станово-представницької монархії, її матеріальним утіленням були Генеральні штати.

Приводом для їх заснування стала суперечка між королем Філіппом IV(Красивим) і Римським Папою Боніфацієм VIII. Король, з огляду на нестачу коштів для війни з Англією, наказав французькому духовенству сплачувати до скарбниці держави все те, що раніше відраховувалося папській курії. Розгнівавшись, папа запросив Філіппа ІV для пояснень до Риму, а в 1301 р. видав буллу, в якій погрожував відлучити короля від церкви. У відповідь король у 1302 р. скликав представницький орган — Генеральні штати, що підтримали його. До їх складу належали три палати: перша складалася з найвищого духовенства друга-виборнихпредставниківвіддворянства;третя - з виборних депутатів з-поміж вільного населення міст.

Генеральні штати скликалися з ініціативи короля. Він же визначав питання, що виносяться на їхній розгляд: для з'ясування думки станів щодо миру чи війни, підписання міжнародних договорів, вирішення питань про податки тощо. Своєю чергою, Генеральні штати зверталися до короля з проханнями, скаргами та протестами. Спроби цього органу закріпити за собою постійні фінансові чи законодавчі повноваження успіху не мали. Всі питання розглядались окремо по палатах (рішення приймалося простою більшістю голосів), а остаточна ухвала щодо якоїсь проблеми відбувалася на їхньому спільному засіданні.

Кожна палата, незалежно від кількості депутатів, мала один голос. При такому голосуванні перевага завжди була на боці представників дворянства та духовенства, якщо між ними не було розбіжностей. Вершиною могутності Генеральних штатів був період паризького повстання на чолі з Е. Марселем, коли вони досягай прийняття Великого березневого ордонанса(1357 р.), збирали податки, витрачали кошти й контролювали весь державний апарат.

Обнародування Великого березневого ордонансу (1357 р.) було вершиною діяльності Генеральних штатів. Цей документ був прийнятий у період народного руху 1356-1358 рр. у Парижі, очолюваного купецьким старшиною Е. Марселем. У ньому набуло відображення незадоволення міщан політикою монархії та основні напрямки здійснення реформи державного управління. Зміст цих реформ був викладений у 67 статтях і зводився до такого: -надавав право Генеральним штатам збиратися самостійно без дозволу короля для обговорення державних справ два рази на рік; -проголошувалася недоторканність депутатів Генеральних штатів; -генеральні штати отримували право контролювати податки та витрати державних коштів; -королівська влада без погодження з Генеральними штатами не могла запроваджувати нові податки, укладати мир із супротивни ком, змінювати цінність монети; -уводилася відповідальність посадовців за доручену їм справу; -заборонялася незаконна конфіскація майна; -контролю з боку Генеральних штатів підлягали рада короля, армія та державний апарат;- передбачалася реформа адміністрації та суду, скорочення кількості посадовців і зменшення витрат на їх утримання.Великий березневий ордонанс був спробою обмежити королівську владу. Та, на жаль, цей документ діяв тільки півтора роки, а потім король, зміцнивши свої позиції, став його порушувати, а згодом і зовсім відмовився від нього.

20.Органи станового представництва у феодальній Німеччині. В сере. 16 ст в Німеччині завершився процес формування станів,що створило умови до переходу до станово-представницької монархії. На з»їзд безпосередніх васалів імператора-рейхстаг почали запрошувати представників імперських міст. В ньому утворилося 3 колегї: колегія курфюрстів,графів, князів,вільних панів і міщан. Селянство не мало представництва у рейхстазі. Рейхстаг затверджував укази імператора,введення податків було можливе тільки зі згоди рейхстагу. Однак виконання рішень рейхстагу здійснювалось засобами князівств,що входили до імперії. Вирішальна роль в роботі рейхстагу належала курфюрстам,а роль інших колегій була незначною. Станово-пердставницька монархія в Німеччині була представлена земельними органами станового представництва-ландтагами. Вони брали участь у визначенні податків з населення,хоча в цілому їх роль в управлінні була дорадчою. Перехід до станово-представницької монархії посилив роздробленість німеччини. Ні рейхстаг,ні імператор,ні імперський суд не забезпечували єдності імперії.

21.Золота булла 1356р. роздробленість Німеччини,падіння влади імператора і широкі права князів законодавчо закріпила «Золота булла» 1356 р.. Вона встановила порядок виборів імператора колегією курфюрстів,до якої входили архієпископи Кельна,ММайнца і Тріра,а також королі,герцоги. Активну участь як в оббранні так і зміцненні німецьких імператорів брав Папа Римський. Золота булла встановила,що колегія курфюрстів разом з імператором буде вирішувати найважливіші справи імперії,для чого щорічно буде скликатись з»їзд курфюрстів.. курфюрсти отримали майже повний суверенітету своїх володіннях . імператор визнава політичну ссамостійність їх і зобов’язувався не втручатись в їхні справи. Було узаконене право князів вести війни між собою,право добування дорогоцінних металів,чеканки монети,стягування мита. Золота булла вважалась діючим правом до кінця існування Священної Римської імперії ннімецької нації,ставши основним законом німецького багатовладдя.

22.Саксонське зерцало. Написане латиною рицарем і суддею Ейке фон Репкоф у 1225 р.,було особливо відоме в німецьких землях. По суті- це судебник і більшість питань у ньому розглядались з позиції судового захисту порушених прав. У віршованому вступі говориться,що воно повинне відображати інститути діючого тоді саксонського права» як образ жінки зерцало»

Перша книга збірника-земське право,друга- ленне. Земським правом в німеччині називалось місцеве право окремої німецької держави. Васальні відносини регулювались нормами ленного права. За саксонським зерцалом все населення поділяється на рицарський стан і податний стан(селянство). Також тут згадані різні види договорів:купівля-продаж,особистий і майновий найм,зберігання та інші. У спадковому праві відсутнє спадкування за заповітом. Значна частина присвячена злочинам і покаранням. Найтяжчі злочини трактуються тут як суспільно-небезпечні дії,злодіяння та грубі порушення миру.

23.Кароліна 1532р. був прийнятий найавторитетніший звід кримінального і кримінально-процесуального права німеччини- кароліна. З її прийняттям повязується утвердження в німеччині особливого виду кримінального розшукового процесу. Кароліна була розроблена за дорученням імператора Карла 5. Цей кодекс був єдино діючим на всій території Німеччини до її об»єднання.76 статей присвячені кримінальному праву і 103 статті- кримінальному процесу. В розділі про кримінальне право безсистемно перелічуються злочини та покарання. Відсутнє визначення поняття злочину. Згадуються злочини проти релігії,держави,проти особи,моралі,власності. Покарання визначались своєю жорстокістю. Особливл згадується смертна кара(з метою залякування)

24.!!!!!!!