65. Цивільний кодекс наполеона.

В основу кодексу була покладена ідея недоторканості приватної власності. Право власності, – стверджував один із його творців, Порталіс, – основне право, на якому базуються всі суспільні установи, таке ж дорогоцінне для кожної людини, як і її життя. Із 2281 статті кодексу біля 800 статей присвячені приватній власності, яка згідно ст. 544 розглядалася як “право користуватися і розпоряджатися речами найбільш абсолютним чином”. В кодексі виділені три види власності залежно від суб’єкта права індивідуальна, державна і общинно-комунальна. Всі речі ділились на нерухомі та рухомі. До перших відносились земля, будинки, незалежно від вартості і розміру; до других – гроші, дорогоцінності і т.д. Власність на річ, як рухому, так і нерухому, давало право на все, що ця річ виробляла. В кодексі підкреслено, що нікого не можна змушувати поступатися своєю власністю, якщо тільки це не робиться з причин суспільної користі та при справедливому попередньому відшкодуванні. Головна увага серед зобов’язань приділена договірним. Основні принципи договірного права запозичені у римського права: свобода договору, формальна рівність сторін договору, надання договору сили закону для осіб, що уклали його. Ніщо не могло бути підставою для односторонньої відмови від угоди. Ніяке втручання в угоду приватних осіб не допускалося, якщо тільки вона не суперечила закону, моралі і громадському порядку. У кодексі передбачено 8 типових і поширених договорів: купівлі-продажу, міни, найму речей, роботи або послуг, товариства, позички, зберігання, застави, договір вірогідного прибутку. Лише в окремих випадках явна невигідність договору для однієї із сторін могла бути підставою для визнання його недійсним. Другим джерелом зобов’язань визнавалося заподіяння шкоди (цивільний делікт). Той, хто заподіював шкоду, відповідав за делікт як у випадку прямої умисної дії щодо чужої речі чи прав, так і в разі недбалості і непередбачливості. Кодекс встановлював також, що зобов’язання може виникати безпосередньо із закону у випадках, які спеціально передбачені законом. Норми сімейно-шлюбного права викладені у першій книзі за чіткою схемою:1) про умови законності шлюбу, визнання шлюбу недійсним чи відсутнім;2) про взаємовідносини, права і обов’язки подружжя;3) про розірвання шлюбу .

66.Друга республіка у Франції.

Король втрачав авторитет. Високий майновий ценз дозволяв голосувати лише кільком відсоткам населення. Політична криза загострилася внаслідок економічних лих, які спіткали країну. У 1847 р. почалося скорочення виробництва, державу охопила хвиля банкрутств. Зросло безробіття, значно подорожчали продукти харчування. 22 лютого 1848 р. десятки тисяч мешканців Парижа вийшли на вулиці й площі столиці. У Парижі спалахнуло збройне повстання, і 24 лютого монархія перестала існувати. Влада перейшла до Тимчасового уряду, сформованого з республіканців, демократів і соціалістів. 25 лютого Францію було вдруге проголошено республікою. Скасовувалися дворянські титули, було видано декрети про свободу політичних зборів і друку, про запровадження загального виборчого права. Для працевлаштування безробітних було створено державні Національні майстерні, куди вступали розорені підприємці й ремісники. Робота полягала в пересаджуванні дерев на паризьких бульварах, укладанні бруківки на вулицях і оплачувалася лише по 2 франки на день. Створенням Національних майстерень уряд намагався послабити напруженість у столиці й забезпечити підтримку республіки з боку робітників. Опорою нової влади мала стати набрана з декласованої молоді «мобільна гвардія» - 24 батальйони по 1 тис. чол. кожний.