63. Встановлений режим одержав назву Якобінської диктатури.

В умовах зовнішньої і внутрішньої війни якобінський уряд пішов на самі крайні міри. Ще до приходу до влади монтаньяри домоглися страти короля: 21 січня 1793 Людовік XVI був гільйотинований у Парижеві на площі Революції. По аграрному законодавству якобінців (червень-липень 1793) селянам передавалися общинні й емігрантські землі для розділу; цілком без усякого викупу знищувалися усі феодальні права і привілеї. У вересні 1793 уряд установив загальний максимум верхню границю цін на продукти споживання і заробітну плату робітників. Якобінці продовжували наступ на католицьку церкву і ввели республіканський календар. У 1793 була прийнята конституція, що декларувала загальне виборче право, однак реалізація цього принципу була відкладена до кращих часів через критичне положення республіки. Якобінська диктатура, що успішно використовувала ініціативу соціальних низів, продемонструвала повне заперечення ліберальних принципів. Промислове виробництво і сільське господарство, фінанси і торгівля, суспільні свята і приватне життя громадян усе піддавалося суворій регламентації. Вищий орган виконавчої влади Якобінської диктатури Комітет суспільного порятунку розіслав своїх представників по всіх департаментах, наділивши їхніми надзвичайними повноваженнями. Почавши з тих, хто сподівався воскресити старий порядок чи просто нагадував про нього, якобінський терор не пощадив і таких знаменитих революціонерів. Вирішальна перемога генерала Ж. Б. Журдана 26 червня 1794 при Флерюсі (Бельгія) над австрійцями дала гарантії недоторканності нової власності, задачі Якобінської диктатури були вичерпані і необхідність у ній відпала. Переворот 27-28 липня (9 термідора) 1794 відправив Робесп’єра і його найближчих сподвижників під ніж гільйотини.

64.Консольство та перша імперія у Франції.

Здійснивши державний переворот, Наполеон зосередив у своїх руках таку виконавчу владу, якої не мав навіть Людовік XVI за Конституцією 1791 р. Він був переконаний у тому, що країні потрібна сильна влада, яка забезпечить її велич та процвітання, надасть громадянам порядок і стабільність, допоможе поширити ідеали нової Франції у світі. У Франції встановилася форма правління, що згодом дістала назву бонапартизму. Наполеон правив в інтересах великої буржуазії та користувався підтримкою селян-власників, які сподівалися, що він захистить країну від відновлення влади Бурбонів і забезпечить можливість користуватися одержаною в роки революції землею. Наполеон багато уваги приділяв розвиткові економіки, державного управління та правової системи Водночас проти тих, хто був невдоволений політикою Бонапарта, застосовувалися жорстокі заходи. У країні з'явилася величезна кількість поліційних агентів.З метою посилення своїх позицій Наполеон уклав угоду (конкордат) з папою римським Пієм VII, за якою католицтво визнавалося релігією всіх французів. Католицька церква зобов'язалася підтримувати першого консула.Наполеон намагався привернути на свій бік і частину старого дворянства. Емігранти дістали амністію (прощення) і право повернутися до Франції. Ті, що повернулися, одержали назад непродані маєтки. Держава Наполеона сягнула зеніту своєї могутності. До складу Французької імперії ввійшли Бельгія, Голландія, Північна та Центральна Італія, Далмація, Іллірія.