47. Державний лад та право Австрії у 18 – 19 ст.

На відмінно від Пруссії Австрія не була централізованою державою. Вищим органом влади та управління разом з монархом була таємна рада, яка пізніше була замінена конфедерацією, що стала постійною установою з 18 ст. провінціями Австрії управляли намісники, які обиралися станово-представницьким органом та затверджувався королем.

    Загострення кризи Австрійської імперії сприяли серйозні невдачі її у зовнішній політиці. Поразка Австрії у війні з Францією і Сардинією в 1859 р., показала усьому світу її військову слабкість і сильно похитнула австрійське панування над пригнобленими народами    Невдоволення «жовтневим дипломом» широко розповсюдилося і в інших частинах імперії. Уряд змушений був визнати свою невдачу, ініціатор нової конституції міністр внутрішніх справ граф Голуховський у грудні 1860 р. пішов у відставку.         Здійснення такої програми було покладено на уряд барона Шмерлінга. У лютому 1861 р. було видано імператорський патент (декрет) про введення нової конституції. На цей раз конституція відрізнялася різко вираженим нейтральним характером і забезпечувала австрійським правлячим колам панівне становище в імперії.      Рейхсрат ділився на дві палати: верхня - палата панів - складалася з представників вищої аристократії за призначенням імператора, нижня - палата депутатів - обиралася ландтагами земель. Встановлювалася система виборів в ландтаги за чотирма виборчими колегіями (куріями), що забезпечувало переваги для багатих землевласників і крупної буржуазії, головним чином австрійської. Крім того, майновий ценз ще більше обмежував коло виборців.   Переважна більшість трудящих міста і села не отримало виборчих прав.      Реакційна конституція 1861 р. викликала протести в країні, особливо в Угорщині. Однак політичні діячі, які стояли на чолі угорської опозиції помірний ліберал Ференц Деак і його прихильники постаралися ввести рух в рамки «пасивного опору». Угорський сейм, обраний на основі нової конституції, більшістю голосів відмовився послати своїх представників у рейхсрат. 21 серпня 1861 р. сейм був розпущений, і в Угорщині введено стан облоги. Населення Угорщини відкрито відмовлялося виконувати розпорядження австрійських чиновників, припинило сплату податків. 

48. Причини падіння Речі посполитої. Поділи Польщі.

У другій половині XVIII ст. Річ Посполита переживала період занепаду. Фільваркова система господарювання і шляхетська анархія гальмували господарський розвиток країни, послаблювали її перед зовнішньою агресією.Ослабленням Польщі скористалися сусідні Росія, Прусія та Австрія. Вони планували розчленувати Польщу, прагнули розширити за рахунок її території свої володіння. їх лякало також поширення ідей просвітництва, а згодом ідей Французької революції. Перший поділ Польщі відбувся у 1772 p., в результаті якого до Росії відійшли в основному білоруські землі. Наступні два поділи відбулись наприкінці XVIII ст. Незабаром розпочалося складання присяги населенням краю на відданість Росії . Воно відбувалося досить швидко і без особливих ускладнень. Внаслідок поділу Польщі в 1793 р. до Росії увійшла територія Правобережної України (Подільське, Волинське, Брацлавське і Київське воєводства). Через два роки (1795) відбувся новий поділ Речі осполитої, і до Росії відійшли західні землі Волині й Білорусі.Поділи Польщі були реакційним явищем. Польський народ на багато десятиліть втратив свою державну незалежність. Разом з тим ліквідація державних кордонів між землями Лівобережжя та Правобережжя всупереч політиці російського царизму створила сприятливіші умови розвитку українського народу як у господарській, так і духовній сферах.

Перший поділ

5 червня 1772, повноважні представники Прусії, Австрії та Росії підписали в Петербурзі договір, за яким відбирали на свою користь так звані санітарні смуги, тобто території по периметру Речі Посполитої. Згідно з цією угодою:

• Прусія забрала Помор’я, Куяви та частину Великопольщі

• Австрія – Малопольщу і Галичину.

• Росія – східнобілоруські землі з Полоцьком, Вітебськом та Мстиславом, Щоб надати законності своїм анексіям, союзники вимагали затвердження поділу польським сеймом. 3 травня 1791 року Конституція, яка запроваджувала:

1. Конституційну монархію;

2. Особисті свободи та рівні права всім громадянам.

Другий поділ

Втручання сусідів привело до другого поділу, затвердженого сеймом у Гродні в 1793 році.

Цього разу від Речі Посполитої відрізали такі шматки:

• до Прусії відійшли вся Великопольща та частина Мазовії;

• до Росії – українські та білоруські землі;

• Австрійських вимог до уваги не взяли.

Відповіддю на другий поділ стало визвольне повстання, яке очолив Тадеуш Костюшко. Придушенням повстання зайнялися пруська та російська армії

Третій поділ

Після придушення повстання у 1795-му Росія, Австрія та Пруссія здійснили третій поділ, після чого Річ Посполита припинила державне існування. Результат ІІІ поділу Польщі призвів до наступного:

• до Австрії було приєднано Краків, Холмщину, Південне Підляшшя та частину польських земель над Віслою – Нову Галичину

• до Росії відійшли Литва, Курляндія, Західна Білорусь та Західна Волинь;

• Пруссія отримала частину Підляшшя і Мазовецьких земель з Варшавою, а також частину Жемайтії.