68. Класифікація методів збирання інформації.

У соціологічному дослідженні використовують такі методи збору соціологічної інформації.

1. Спостереження– фіксація реальних актів поведінки людини. Це досить поширений метод, але спостереження фіксує поверхневі факти досить вузького кола респондентів. Воно не може проникнути в глибину суб’єкта дії, визначити причину цієї дії. Крім того, недоліком спос­тереження є складність або, навіть, неможливість його повторення.

Відрізняють спостереження структуровані і неструк­туровані. До структурованих відносять ті, в яких дослідник наперед знає, які саме елементи досліджуваного процесу треба спостерігати, а до неструктурованих – такі, коли дос­лідник наперед не знає, які саме елементи про­цесу він повинен спостерігати, тому спостерігає все підряд, що бачить, щоб потім, аналізуючи дані, виявити найхарак­терніші риси.

2. Аналіз документів – це теж досить поширений метод збору інформації,  що найбільш притаманний для теоретич­них досліджень, коли синтезуються дані попередніх емпі­ричних досліджень.

Виділяють такі види документів:– текстові – будь-які документи установ, преса, до­відники, журна­ли, особисті справи робітників, службовців, учнів, журнали відвідувань лекцій і успішності занять; залікові книжки тощо. Отже, це до­кументи, в яких зміст викладено текстом;– іконографічні – це документи, які зберігають ін­формацію у виг­ляді різноманітних зображень. Це можуть бути малюнки, фотографії, кі­нострічки, відеозаписи тощо..–фонетичні– записи на магнітофонній стрічці розмов, доповідей, виступів, співів тощо;– cтатистичні – дані певних досліджень, переведені у цифри, які можуть бути поданими у вигляді таблиць, гра­фіків, діаграм у кількіс­них, відсоткових показниках тощо;

Ставитись до документів треба критично. Їх аналіз може бути традиційним (класичним), коли документ вивчається і інтерпретується умоглядно, і формалізованим (кількісним), коли змістовні одиниці пе­реведено у кількісні. Ці аналізи, як правило, доповнюють один одного. Формалізований вва­жається точнішим, але, на жаль, не все піддається фор­малізації. Буває, що при формалізації втрачаються певні важливі риси досліджуваного об’єкта.

3. Опитування – це найпоширеніший метод одержання первинної ін­формації в соціології. Виділяють такі види опи­тувань:– інтерв’ю – коли дослідник (інтерв’юер) задає питання досліджу­ваному (респонденту), а той відповідає. Інтерв’ю може бути безпосе­реднім (очним), коли бесіда ведеться віч-на-віч; за допомогою теле­фону тощо, і заочним; стандар­тизованим (за наперед розробленим планом) і нестандар­тизованим (у формі вільної співбесіди); одноразовим і ба­гаторазовим тощо;– анкетне опитування – коли респондент письмово дає відповіді в наперед складеній дослідником анкеті, яку йому можуть вручити безпо­середньо в руки і після запов­нення забрати, можуть цю анкету надіс­лати поштою або опублікувати в газеті чи журналі.– експертне опитування проводиться тоді, коли дослідникпідбирає респондентів за наперед заданими характеристиками. Якщо йому треба знати оцінку того чи іншого прийнятого закону, то він опи­тує фахівців з тої чи іншої галузі знання: економістів, якщо цей за­кон стосується економіки, юристів, якщо він стосується правової сфе­ри тощо.

4. Вибірковий метод – коли після аналізу частини (вибірки) робить­ся висновок про ціле (генеральну су­куп­ність).Цей метод запозичений з статистики і викорис­товується в соціології дуже широко. Він є уза­гальнюючим методом. Вірогідність результату, отриманого при роботі з вибіркою, залежить від її репрезентативності. Репрезента­тивність – це достатня кількі­сть вибраних об'єктів, аналіз яких дозволяє правильно судити про всю ге­неральну сукупність. Чим більший обсяг вибірки, тим вона репрезен­та­­тивніша. Але з великою вибіркою працювати важко і часто недоціль­но, тому що для вирішення деяких питань може бути  достатньо зовсім невеликої вибірки.Вибірки можуть бути таких видів:

– випадкова – коли відбір об’єктів для дослідження проводиться по­вністю незалежно від дослідника. Як правило, тут використовується метод випадкових чисел, при якому користуються спеціально розробленими таблицями, з яких береться певний ряд випадкових чисел, за ними і від­бирають певну кількість або об’єктів, або респондентів, або документів для дослідження;– механічна – є своєрідним різновидом випадкової. Тут задається певний інтервал, через який беруться для дослідження певні об’єкти (документи, або респонденти, або відповідні показники). Так, може бути прийняте рішення опитувати кожного третього або п’ятого з дослід­жуваної групи, це значить, що у вибірку можуть з однаковою ступінню ймовірності попасти будь-які об’єкти (респонденти або доку­менти тощо); – cтихійна – це вибірка, яка залежить від стихії. Дослід­ник може знати про недостатність вибірки, але збіль­шити її не може, бо інших даних просто нема, вони або втрачені, або зовсім не доступні для дослідника. Таке може бути в результаті пожежі, війни, коли збереглась лише частина документів, а інша втрачена і тому дослідник має задовольнитися тим, що є. Іноді він може зовсім не мати даних про ступінь репрезентативності вибірки, з якою працює. Таке часто трапля­ється в роботі з історичними джерелами, тому стихійна вибірка харак­терніша для вивчення минулого, коли дослідник вже не може відновити втрачені дані;– квотна – коли відбір ведеться за наперед заданими характеристи­ками. Прикладом цього виду вибірки може бути експертне опитування. Крім того, при опитуванні певної групи людей, коли відіграє роль вік респондентів, у вибірку представники різного віку повинні попада­ти за квотою, яка відповідає справжній кількості вікових груп. Якщо у генеральній сукупності представники пенсійного віку становлять 50%, то цей відсоток повинен зберегтися й у вибірці.

Отже, перелічені чотири методи збору соціологічної інформації є основними, що застосовуються соціологами. Звичайно, ними не обмежує­ться соціологічне дослідження, є й інші методи, з’являються нові, але вони більш специ­фічні і не мають такого широкого, загального поширен­ня.