40. Предмет і категорії соціального конфлікту. Типологія конфліктів.

Соціальний конфлікт (від лат. conflictus — зіткнення) — крайній випадок загострення соціальних протиріч, який виражається в зіткненні різних соціальних спільнот, обумовленому протилежністю чи суттєвою відмінністю їх інтересів, цілей, тенденцій розвитку.

Соціальний конфлікт — зіткнення інтересів двох чи більшої кількості індивідів, соціальних

соціальний конфлікт включає ряд основних складових: учасників (суб'єктів) конфлікту, причини конфлікту, об'єкт і предмет, певну конфліктну ситуацію.

Предметом конфлікту є об'єктивно існуюча або уявна проблема, яка виступає причиною суперечки між суб'єктами. Власне кажучи, це і є протиріччя, заради вирішення якого і починається боротьба.

Причини конфлікту можуть бути як об'єктивними і суб'єктивними: наявність соціальної нерівності, різноспрямованість ідеологічних засад, соціально-психологічні та морально-етичні причини.

Соціологія конфлікту найчастіше послуговується такими категоріями, як «конфлікт», «соціальний конфлікт», «гострота конфлікту», «тривалість конфлікту», «конфліктанти», «межі конфлікту». Найуживанішою є категорія «конфлікт».

Він є складною взаємодією, спрямованою на розвиток і вирішення протиріч, суперечностей, які неможливо вирішити без зміни чинників цієї взаємодії. Найчастіше конфлікт виявляє себе в соціальному середовищі, постаючи як соціальний конфлікт.   груп.    За своєю природою конфлікт є соціальним явищем, породженим особливостями суспільного життя, соціальних систем, зіткненням, протиборством суб´єктів соціуму. Стан конфлікту — далеко нерідкісне явище. Тією чи іншою мірою, в той чи інший час він властивий кожному соціальному суб´єкту на певних фазах його розвитку. З огляду на це, конфлікт часто розглядають як привід для розв´язання суперечностей. Це стимулювало увагу науковців до проблеми прогнозування та управління конфліктом, наслідки яких здебільшого відчутно залежать від гостроти зіткнення учасників конфліктної взаємодії. Гострота конфлікту — ступінь зіткнення інтересів, глибина суперечностей учасників конфліктної взаємодії. Як правило, цю гостроту засвідчує рівень інтенсивності конфліктних дій, що ставить у пряму залежність можливість вирішення конфлікту. Гострота конфлікту дає підстави спрогнозувати час, який потрібно буде затратити на подолання конфліктної ситуації, тобто спрогнозувати тривалість конфлікту. Тривалість конфлікту — часові виміри існування конфлікту. Відповідно конфлікт може бути коротко-, середньо- та довготривалим, що залежить від цілей протиборствуючих сторін, гостроти проблеми, соціальної культури, ресурсів управління конфліктом.

\

Сукупність чинників, які зумовлюють конфлікт, розгортання його в просторі та часі визначають його межі. Межі конфлікту — зовнішні стурктурно-динамічні кордони конфлікту: суб´єктні (кількість учасників), просторові (територія, на якій відбувається конфлікт), часові (тривалість конфлікту).

Типологія конфліктів.

Розкриваючи питання типології конфліктів, зауважимо важливість цієї проблеми, що зумовлена потребою контролю і регулювання процесу протікання та розвитку конфлікта. Класифікації конфліктів, які подані в сучасній літературі, не охоплюють всі їх прояви і розглядаються нами як часткове освоєння проблеми. Найбільш поширеною є класифікація за вертикальними і горизонтальними рівнями. В основу класифікації на вертикальному рівні взято суб'єкт конфлікта (між окремими особистостями, між особистістю і суспільством; між соціальними групами, міжнаціональні). Основою класифікації на горизонтальному рівні служить мета конфліктуючих сторін (конфлікт у сфері праці, у сфері влади та політичної структури суспільства, у сфері культури).

Є й інші спроби типізації конфліктів. Наприклад, за силою дії на суспільство розрізняють дезінтегруючі та інтегруючі конфлікти.

Залежно від досягнутого результату: реалістичні і нереалістичні конфлікти.

За соціальним рівнем: внутрішні конфлікти на рівні індивідів; міжіндивідуальні; міжгрупові; системні; класово-групові; глобальні (військовий, екологічний, регіональний).

Кожен конфлікт має свої рушійні сили, самостійну логіку розвитку, механізми, засоби та методи вирішення. Загалом до умов вирішення конфлікту необхідно віднести насамперед розуміння його суті, причин виникнення, визначення учасників та наслідків конфлікту. Крім того, до умов вирішення конфлікту відносять матеріальні (людські, фінансові, енергетичні) ресурси та засоби, духовне забезпечення, ідеологічне обгрунтування.

Механізм вирішення конфлікту включає визначення умов, засобів, шляхів та методів, консолідації сил на відповідні дії. Серед головних методів вирішеня конфлікту можна назвати такі: втеча від конфлікту; відкладування вирішення конфлікту; примирення сторін через посередника.