Розділ 2. Визначення та вимірювання ризиків

Після вивчення матеріалу цього розділу Ви зможете:

• аналізувати існуючі визначення ризиків;

• обирати засіб вимірювання ризику;

• будувати належну класифікацію ризиків;

• виявляти джерела виникнення ризиків.

2.1 Визначення ризиків

Існує кілька різних визначень того, що розуміють під словом ризик. Багато авторів відштовхуються від визначень, що наводяться у тлумачних словниках. Популярний в англомовній літературі словник Вебстера визначає ризик як небезпеку, можливість збитку або шкоди. У тлумачному словнику С.І. Ожегова ризик визначається як можлива небезпека, дія навмання в надії на щасливий вихід. Однак, зв'язок ризику тільки лише з виникненням будь-яких несприятливих подій дає однобоке тлумачення цього терміна. Френк Найт у 1921 році¹³ висловив революційну для того часу думку, що одержання прибутку можливе лише завдяки присутності чинників ризику і невизначеності в економіці.

Якщо узагальнити існуючі в літературі підходи до визначення ризику, то можна виділити три основних, що пов'язують ризик:

1. з ймовірністю виникнення збитків або недоотримання прибутків у порівнянні з прогнозованим (очікуваним) варіантом;

2. з можливістю не досягнути поставлену мету;

3. з невизначеністю одержати прибуток або збитки.

У даному курсі будемо визначати ризик як імовірність недосягнення бажаного результату діяльності. Таке визначення є привабливим з точки зору універсальності використання, оскільки не пов'язано лише з фінансовими показниками.

Для виникнення ситуації ризику необхідно мати три умови:

• наявність декількох можливих альтернатив у ситуації прийняття рішення¹⁴ ;

• можливість оцінки очікуваних наслідків альтернативних рішень;

• спроможність особи, що приймає рішення, визначити або призначити імовірності альтернативним виходам.

У тих випадках, коли можливі наслідки або імовірності виходів визначити не вдається, то говорять про наявність ситуації невизначеності. У більшості випадків рішення приймаються саме при невизначеності, тому надалі, не втрачаючи спільності, будемо використовувати терміни ризик і невизначеність як взаємозамінні, якщо хід викладу не буде вимагати конкретизації.

В залежності від операційного визначення ризику, використовують ті або інші показники для його виміру. Так найбільш популярні фінансові ризики, вимірюють із застосуванням статистичних характеристик: математичного очікування¹⁵, дисперсії¹⁶ , середнього квадратичного відхилення¹⁷ і т.ін. На їхній основі будують комбіновані оцінки, що утворюються в результаті лінійної комбінації вищезгаданих. До найбільш поширених оцінок відносять:

1. ймовірність збитку;

2. розмір можливого збитку;

3. відношення розміру можливого збитку до вартості компанії або іншого активу;

4. добуток імовірності і розміру збитку;

5. величину, пропорційну варіації розподілу ймовірностей усіх можливих виходів;

6. напівваріацію розподілу усіх виходів, узяту лише для негативних наслідків і стосовно деякої встановленої базової величини¹⁸;

7. коефіцієнт варіації (відношення середнього квадратичного відхилення до математичного очікування);

8. розмах варіації (різниця між максимальним і мінімальним значенням чинника).

Використання тієї або іншої статистики для визначення впливу ризику, саме по собі, має мало сенсу, оскільки, у кінцевому рахунку, інтерес представляє результат, а не самий процес. Таким чином, обираючи операційне визначення ризику, варто враховувати кінцеву ціль діяльності і задатися питанням: як відхилення певних чинників може вплинути на досягнення наміченого результату або перешкоджати досягненню поставленої мети. Відповідь на це питання з неминучістю приведе до думки про необхідність інтеграції методів оцінки ризику в процедуру прийняття рішення, а можливо, навіть і ширше - у процес стратегічного планування.