- •1. Основні підходи до визначення джерела кримінального права.
- •2. Конституція як джерело кримінального права.
- •3.Міжнародні нормативні-правові акти як джерело кримінального права.
- •4. Рішення Конституційного Суду України як джерело кримінального права.
- •6. Практика Верховного Суду як джерело кримінального права
- •7. Рішення Європейського Суду з прав людини, як джерело кримінального права.
- •8.Особливості тлумачення норм з бланкетними диспозиціями.
- •9.Оцінюючі ознаки у кримінальному праві
- •10.Роль доктринального тлумачення у кримінальному праві України.
- •11. Казуальне тлумачення кримінального закону.
- •12.Законодавча техніка і лінгвітчне тлумачення кримінального закону.
- •13.Кваліфікація злочинів і кримінально-правова кваліфікація: піввідношення понять.
- •14.Особливості побудови формули кваліфікації.
- •15.Стадії та етапи кваліфікації злочинів.
- •16.Поняття та види неправильної кваліфікації.
- •17. Правила кваліфікації при конкуренції кримінально-правових норм.
- •18.Поняття та система заходів кримінально-правового впливу.
- •19 Примусові заходи кримінально-правового впливу
- •20.Заохочувальні заходи кримінально-правового впливу Заохочувальні заходи
- •21. Місце судимості у системі заходів кримінально-правового впливу .
- •22. Кримінальна відповідальність поняття , види , форми реалізації
- •25. Тілесні ушкодження поняття , види , ознаки
- •27 Способи вчинення зґвалтування
- •29Предмет злочинів проти власності
- •32 Особливості кваліфікації самовільного заняття земельної ділянки
- •38.Поняття службової особи у кримінальному праві України.
- •39. Особа, яка надає публічні послуги, як суб’єкт злочину.
- •40.Зловживання владою або службовим становищем та перевищення влади: проблеми співвідношення.
- •41.Неправомірна вигода як предмет злочину.
- •Стаття 368. Одержання хабара
- •42. Провокація підкупу.
- •43. Проблеми реформування кримінально-процескального законодавства України в контексті Європецських стандартів.
- •44. Проблеми кодифікації кримінального законодавства країн континентальної Європи та імплементація норм міжнародного кримінального права в законодавство України
- •45.Проблеми імплементації норм міжнародного кримінального права в законодавство України.
- •46.Проблеми кримінального законодавства країн традиційно - формалізованої романо германської системи права та проблеми гармонізації з ним кримінального законодавства України.
13.Кваліфікація злочинів і кримінально-правова кваліфікація: піввідношення понять.
Кваліфікація злочинів у кримінальному праві - точна кримінально-правова оцінка, конкретної небезпечної дії в суспільстві. Вона полягає у встановленій відповідності між ознаками абсолютної небезпечно-суспільної дії і ознаками, передбаченого в нормах кримінального закону.
Кваліфікацію злочинів здійснюють вповноважені на це відділи і посадові особи: слідчий, дізнавач, прокурор і судді. Виділяють і особливу кваліфікацію, яку може здійснити будь-яка людина. Юридичним повноваженням кваліфікації злочину є його склад.
Класифікація злочинів
1. Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.
2. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
4. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
5. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п'ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.
6. Ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин.
Кримінально-правова кваліфікація - це визначення статті (статей, їх частини або пунктів) КК, яка передбачає відповідальність за скоєне діяння.
кримінально-правової кваліфікації поділяється на дваї види:
1) кваліфікація злочинів (закінчених і перерваних на попередніх стадіях, вчинених у співучасті, одиничних і сукупності тощо);
2) кваліфікація суспільна небезпечних діянь, які не є злочинами (кваліфікація суспільне небезпечних діянь неосудних; кваліфікація суспільне небезпечних діянь осіб, які не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність; кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усувають їх злочинність, тощо).
Зміст кримінально-правової кваліфікації полягає в тому, що:
1. Вона становить собою частину процесу застосування кримінального закону. А, отже:
а) це офіційна діяльність, яка здійснюється уповноваженими на те органами держави - дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду;
б) проводиться у відповідній процесуальній формі, її результати закріплюються в актах вказаних вище органів;
в) тягне за собою правові наслідки як для осіб, дії яких кваліфікуються, так і для самих державних органів.
2. У її ході оцінці підлягає суспільна небезпечна поведінка, якою:
а) заподіяна або створена загроза заподіяння істотної шкоди і
б) яка є кримінальне протиправною. 3. Визначається кримінально-правова норма, яка передбачає відповідальність за скоєне діяння, включаючи:
а) оцінку фактичних обставин, виділення з них тих, які мають кримінально-правове значення;
б) «вибір» статті (статей, їх частин або пунктів) КК, яка містить відповідну кримінально-правову норму;
в) обґрунтування необхідності застосування саме цієї статті (статей, їх частин або пунктів) КК шляхом доведення того, що фактичні ознаки діяння, яке кваліфікується, повністю відповідають ознакам злочину, передбаченого КК;
г) процесуальне закріплення висновку про те, що вчинене діяння передбачене певною статтею КК, та про те, що воно є чи не є злочином, чи іншим незлочинним діянням, передбаченим КК.
