4. Рішення Конституційного Суду України як джерело кримінального права.

Джерелами кримінального права, згідно зі ст.52 КУ, можуть бути і рішення Конституційного Суду України про неконституційність кримінальних законів чи їх окремих положень. Такі закони чи їхні окремі положення втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність. відповідно до ст.. 152 Конституції України, джерелами КП можуть бути рішення Конституційного Суду України про неконституційність кримінальних законів. Такі кримінальні закони втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Пит. 5.Постанови Пленуму Верховного Суду України та останови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ як джерела кримінального права

Окремого розгляду при висвітленні питань кваліфікації злочинів потребують постанови Пленуму Верховного Суду України, Постанови ПВСУ були роз'ясненнями, в котрих давалася тлумачення кримінально-правових норм і які орієнтували судову практику на правильне застосування чинного законодавства. Це сприяло усуненню прогалин і недоліків у кримінальному законодавстві. При цьому в постановах ПВСУ йшлося про легітимні повноваження, якими законодавець наділив судові органи - правом видавати певні роз'яснення щодо положень, які не відображені чи нечітко закріплені в кримінально-правових нормах.

Набуваючи форми постанов, роз'яснення ПВСУ мали загальний характер і не підміняли законів. Однак, як свідчить судова та слідча практика, іноді саме постанови ПВСУ були тією "істиною в останній інстанції" до яких зверталися дізнавачі, слідчі, прокурори та судді. Не дивлячись на це, в Україні панує романо-германська (континентальна) система права, згідно з якою головним джерелом кримінального законодавства є Кримінальний кодекс України, а не доктрина чи судова практика. сьогодні вони мають лише рекомендаційний характер. Так згідно з п. 4 ч.1 ст. 32 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 р., Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ отримав повноваження, зокрема “надавати методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; надавати спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції”.Ці повноваження Вищий спеціалізований суд України реалізує через Пленум вищого спеціалізованого суду.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ має такі функції: +“узагальнює з метою забезпечення однакового застосування норм права при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції практику застосування матеріального і процесуального закону; +заслуховує інформацію про стан правосуддя у відповідній судовій юрисдикції та практику вирішення окремих категорій справ; +за результатами узагальнення судової практики дає роз'яснення рекомендаційного характеру з питань застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ відповідної судової юрисдикції”.

Тож Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ повинен відповідально підходити до тлумачення кримінально-правових норм та не допускати помилок, які були зроблені ПВСУ, апри можливості їх виправляти в нових власних постановах. При цьому у своїх постановах він повинен роз'яснювати саме суперечні питання кваліфікації злочинів.

Слід також звернути увагу й на те, що в деяких положеннях постанов ПВСУ не зовсім точно визначається момент закінчення злочину. Проблема кваліфікації злочинів не втрачає своєї актуальності та складності на сучасному етапі розвитку кримінального права, оскільки й досі існують численні випадки неточної, неправильної, невідповідної кваліфікації з боку органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду. Навіть якщо кваліфікація видається на перший погляд бездоганною, то деякі прорахунки та хиби в ній можуть виявитися в процесі розгляду справ за апеляцією чи у порядку касаційного провадження. Більше того, вдосконалюється КК України, одні його норми скасовуються, інші з'являються. Усе це викликає до життя потребу у відмежуванні (диференціації) норм кримінального законодавства, здійсненні належної кримінально-правової оцінки певних суспільно небезпечних діянь, створенні більш дієвих механізмів і методик кваліфікації злочинів, що сприятиме надійній та всебічній охороні й забезпеченню прав і свобод людини та громадянина в Україні.