44. Проблеми кодифікації кримінального законодавства країн континентальної Європи та імплементація норм міжнародного кримінального права в законодавство України

Кодифікація — це спосіб систематизації нормативних актів, здійснюється шляхом перероблення та зведення правових норм, що містяться в різних актах, у логічно узгоджений нормативно-правовий акт, який системно і вичерпно регулює певну сферу суспільних відносин, як правило, на галузевому рівні.

Ознаки кодифікації:завжди є офіційною систематизацією, що здійснюється виключно в межах нормотворчої діяльності; результатом кодифікації є видання нового нормативно-правового акта; здійснюється винятково спеціально уповноваженими органами держави;її метою є кардинальна переробка або удосконалення змісту законодавчого регулювання; при кодифікаційних роботах, у зміст правового регулювання вносять суттєві зміни аж до скасування існуючих і створення принципово нових правил поведінки;здійснюється в межах певної галузі законодавства, тому в її основі мають бути предмет і метод правового регулювання;кодифікаційний акт регулює значну і досить широку сферу відносин (майнові, трудові, шлюбно-сімейні відносини, боротьбу із злочинністю);з набранням чинності кодифікаційним актом попередні акти, що регулюють аналогічні суспільні відносини, втрачають чинність повністю або в частині, що суперечить цьому акту.Кодифікація сприяє посиленню стабільності законодавства, створенню чіткої системи нормативних актів, забезпечує оптимальну скоординованість чинних норм, створення в законодавстві укрупнених нормативних блоків. Вона дозволяє вирішити два взаємопов'язаних завдання — вдосконалювати зміст і форму законодавства. Результатом кодифікації є нормативно-правовий акт.Кодифікаційні акти становлять той фундамент, на якому будується нове законодавство, впорядковують нормативно-правовий масив, усувають наявні суперечності, уніфікують правовий категорійний апарат, забезпечують єдність термінологічно-мовного оформлення законодавчих актів.Кодифікація не обмежується приведенням в порядок тексту чинних актів, а, виходячи із загальних принципів даної правової системи, враховуючи предмет і метод правового регулювання, не просто об'єднує і систематизує наявні правові акти, а переробляє їх зміст, в одному зведеному акті струнко і внутрішньо узгоджено викладає правові настанови, які максимально повно регулюють певну сферу суспільних відносин. При цьому припускається критична переоцінка чинних правових норм, перегляд нормативних актів, усунення неузгодженості та суперечностей між ними, заповнення прогалин у праві, заміна застарілих норм новими. Результатом кодифікації є новий зведений законодавчий акт, що змінює нормативні акти, які діяли раніше.

45.Проблеми імплементації норм міжнародного кримінального права в законодавство України.

Проблема взаємодії міжнародного та національного кримінального права набуває особливої актуальності на тлі глобалізації транснаціональної злочинності та тероризму, а також кроків світової спільноти щодо протидії цим явищам.

Участь у міжнародних політико-правових процесах вимагає в України імплементації норм міжнародного кримінального права в українське законодавство.

Вирішення цієї проблеми ставить на порядок денний з’ясування таких питань:1) наскільки є доцільною, можливою і необхідною така імплементація; 2) якими є припустима глибина і правові межі імплементації; 3) які можуть виникнути соціальні та правові загрози від трансформації норм внутрішньодержавного права в частині захисту прав і свобод українських громадян; 4) як це вплине на суверенітет та незалежність країни, а також на стан національної безпеки держави.

Щодо першого питання, то Україні, як і будь-якій іншій країні, не слід ігнорувати питання колективної безпеки від транснаціональної злочинності і тероризму. В цілому імплементація норм міжнародного права сприяє інтеграції у світогосподарські процеси і до певних меж не суперечить національним інтересам і національному законодавству. У цьому контексті необхідність імплементації норм міжнародного кримінального права в українське законодавство визначається двома такими факторами: перший — юридичний обов’язок держави щодо партнерського виконання взятих на себе міжнародно-правових зобов’язань; другий — необхідність розвитку національних кримінально-правових інституцій і потребами участі у боротьбі з міжнародними та транснаціональними злочинами, що загрожують інтересам усього світового співтовариства, загальному світовому.

Прогнозуючи соціальні і правові наслідки імплементації таких норм міжнародного кримінального права, слід згадати практику діяльності раніше створених органів міжнародної юстиції, зокрема Трибуналів по колишній Югославії і Руанді. Відомо, що діяльність Трибуналу по Руанді закінчилася провалом, У результаті це призвело до остаточного розвалу держави.

Судова влада здійснюється за допомогою конституційного, цивільного, адміністративного і кримінального судочинства, при цьому ч. З цієї статті передбачає, що судова система РФ встановлюється Конституцією РФ і федеральним конституційним законом. Аналогічні норми містяться в Конституції Азербайджанської Республіки (ст. 125), судову владу здійснюють тільки суди за допомогою відправлення правосуддя: Конституційний Суд, Верховний суд, апеляційні суди, загальні і спеціалізовані суди.

Заапровадження кримінальної відповідальності юридичних осіб за вчинення корупційних діянь викликає дискусії і, на думку деяких фахівців, є передчасним, оскільки це спричинить суперечності у чинному законодавстві України. Таким чином, питання про встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб за вчинення злочину, в тому числі терористичного акту, фінансування тероризму в Україні, та проблеми імплементації відповідних норм міжнародного права у національне законодавство України чекають свого вирішення.