1. Рідкі форми ліків з рослинної сировини, правила виписування рецептів на настої, відвари, настойки, екстракти, мікстури.

Настій(Infusum)-це водна витяжка с листя,квітів,трави,яку готують в аптеці,або в домашніх умовах,шляхом настоювання на водній бані.

Пропис настою:

Rp.:Infusi,частка рослини,ботанічна назва рослини,маса-обєм(100-200 мл)

D.

S.

Відвар(Decoctum)-водна витяжка з грубих частин лікарської рослинної сировини(коріння,кори,кореневища). На відміну від настоїв відвари нагрівають на киплячій водяній бані протягом 30 хв. І фільтрують у гарячому вигляді,або через 10 хв. Дозують,зберігають і вживають так само як настої.

Пропис відвару:

R.:Decocti,частка рослини,ботанічна назва рослини,маса-об′єм.

D.

S.

Настойка(Tinctura)-це спиртова,спиртоводна,спиртоефірна витяжка з лікарської рослинної сировини. Готують на фармацевтичних фабриках шляхом мацерації(настоювання),перколяції(витиснення)у співвідношенні 1:10.Випускають у флаконах(20-25 мл.,5-10 мл.) і дозують по 20-25 або 5-10 крапель.

Пропис настойки:

Rp.:Tincturae,ботанічна назва рослини,об’єм(5-50 мл)

D.

S.

Екстракт(Extractum)-це концентрована спиртова,спиртоводна витяжка з лікарської рослинної сировини для вживання всередину або для зовнішнього застосування. Готують у співвідношенні 1:2,1:1. За консистенцією розрізняють рідкі(fluidum),густі(spissum),і сухі(siccum).

Пропис екстракту рідкого:

Rp.:Exstracti,ботанічна назва рослини,fluidi –об′єм

D.

S.

Мікстура-це рідка лікарська форма,суміш рідких,або рідких і твердих лікарських речовин.Вони каламутні і мають осад. Призначають в середину,випускають по 100-200 мл. і дозують ложками. Зберігають у прохолодному місці і перед вживанням збовтують.

2. Засоби,які застосовують у випадку отруєння солями важких металів.

Допомога:

• Видалення отрути(промивання шлунка з використанням унітіолу,активованого вугілля,молока,яєчного

білка)Призначають також сольові проносні та роблять проносні клізми з унітіолом.

• Інактивація отрути,що всмокталася. Здійснюють шляхом уведення у вену протиотрути-унітіолу або

натрію тіосульфату(унітіол має сульфгідрильні групи,з якими зв’язуються солі важких металів,а

натрій тіосульфат під час взаємодії перетворює їх на неотруйні сульфіти).

• Проведення форсованого діурезу при легкому та середньому ступені отруєння.

• Гемодіаліз та перитонеальний діаліз з уведенням унітолу та тетацин-кальцію(утворює з ртуттю

комплексні сполуки)при тяжкому ступені отруєння.

3. У пацієнтки виникла необхідність стимуляції пологової діяльності. Проба на окситоцин виявилась негативною. Які препарати будуть використані у цьому випадку ?

Пітуїтрин- витяжка із задньої частки гіпофіза тварин, що містить 2 гормони – окситоцин та вазопресин . Дія пітуїтрину на міометрій визначається наявністю окситоцину. Вазопресин-антидіуретичний гормон,знижує діурез,затримує воду та солі в організмі за рахунок цього підвищує АТ.

4. Виписати в рецепті та провести фармакотерапевтичний аналіз:- бензогексонію.

1.Українська назва	Бензогексоній
2.Латинська назва	Benzohexonium
3.Фармакологічна група	Антигіпертензивний засіб(гагліоблокатор)
4.Механізм дії	Блокада симпатичних гангліїв
5.Фармакологічний ефект	Спричинює зниження АТ, секрецію
	ендокринних залоз,порушує
	акомодацію,розширює бронхи,збільшує ЧСС.
6.Показання до застосування	Спазм периферичних судин,гіпертонічний
	криз,бронхоспазм.
7.Побічна дія	ЦНС:запаморочення,розширення
	зіниць,пригнічення дихання,ССС:прискорення
	пульсу,тахікардія.
8.Протипоказаня	Підвищена чутливість до
	препарату,артеріальна гіпотензія,гіповолемія
	і шок,тромбози.
9.Форми випуска	Розчин для ін’єкцій
10.Рецепт	Rp.: Sol.Benzohexonii 2,5% 1ml
	D.t.d.N. 10 in amp.
	S. По 1мл препарату під шкіру.

6

1.М′які форми ліків: мазі, пасти, лініменти, супозиторії. Форми ліків для ін’єкцій. Способи стерилізації.

Мазі (unguenta) – м′які лікарські засоби для місцевого застосування, призначені для нанесення на шкіру, рани і слизові оболонки для місцевої терапевтичної, пом’якшувальної та захисної дії або для проникнення лікарських речовин крізь шкіру та слизові оболонки. Містять допоміжні речовини.

Допоміжні речовини:

• М′які мазеві основи – носії (вазелін, ланолін)

• Речовини, що підвищують температуру плавлення та в’язкість – парафін, спермацет, гідрогенізовані рослинні олії, воски та ін..

• Гідрофобні розчинники ( мінеральні і розчинні олії та ін..)

• Вода і гідрофільні розчинники (етанол та ізопропанол).

• Емультагори, гелеутворювальні, антимікробні консерванти та ін..

Класифікація мазей:

• Гідрофобні мазі на вуглеводних основах (вазелін, вазелінове масло, парафін). Вони виявляють оклюзій ний (який запобігає контакту з повітрям )ефект, справляють пом’якшувальну дію, важко змиваються водою і не змішуються з ексудатом;

• Гідрофільні мазі – при застосуванні можуть абсорбувати значну кількість ексудату.

Па́ста (лат. Pasta (-ae, -ae)) — мазь, яка вміщує у своєму складі 25% і більше порошкоподібних речовин. Пасти мають щільнішу консистенцію, не розплавляються, а лише розмягшуються при температурі тіла і триваліше утримуються на шкірі. Тому в пастах назначають лікарські форми місцевої дії і їх не втирають, а наносять шаром на уражені ділянки. Готують пасти шляхом змішування компонентів з розплавленою основою. Виписують в рецептах по тим же правилам, що і мазі.

Мазі і пасти необхідно зберігати в добре закупореній тарі (банках), тубах, в прохолодному, захищеному від світла місці. Не допускати контакту з металевим посудом мазей, які містять кислоти, вяжучі речовини, йод тощо.

Лініменти (Linimenta) – це рідкі мазі. Складаються з лікарських речовин і олій. Застосовують зовнішньо для накладання на рани, виразки, змащування уражених ділянок шкіри. Перед застосуванням їх треба збовтати.

Супозиторії або свічки ( Suppositorium) — дозована лікарська форма. Супозиторії тверді при кімнатній температурі і розчиняються або плавляться при температурі тіла. Вони поділяються на ректальні та вагінальні.

Форма, об'єм та консистенція має відповідати призначенню супозиторіїв. Можуть мати форму кульок, конусів або циліндрів. Супозиторії містять одну або більше діючих речовин, диспергованих або розчинних у простій або складній основі, яка може розчинятися, диспергуватися, плавитися при температурі тіла. До складу супозиторіїв входять допоміжні речовини, такі як роздріджувачі, адсорбенти, змащувальні речовини, антимікробні консерванти, барвники, а також тверді жири, макроголи, гелеутворюючі суміші (желатин, вода, гліцерин), що становлять їх основу.

Лікарські форми для ін’єкцій:До них належать стерильні водні й олійні розчини в ампулах по (1,2,3,5,10,20 мл.),а також стерильні порошки у флаконах та ампулах,які перед уведенням розчиняють у відповідних розчинниках. Як розчинники використовують: бідистильовану воду,ізотонічний розчин натрію хлориду,о,5% розчин новокаїну. До лікарських форм для ін’єкцій висовують такі вимоги:стерильність(відсутність мікроорганізмів)чистота(відсутність механічних домішок),стійкість під час зберігання,апірогенність(не підвищує температуру тіла,і в ряді випадків-ізотонічність(осмотичний тиск препарату дорівнює осмотичному тиску крові).

Контейнери для лікарських засобів для перентерального введення мають бути виготовлені з прозорих матеріалів.

Лікарські форми для перентерального введення можуть бути класифіковані як:

• Ін’єкційні лікарські засоби;

• Внутрішньовенні інфузійні лікарські засоби;

• Концентрати для ін’єкційних,або внутрішньовенних лікарських засобів;

• Порошки для ін’єкційних або внутрішньовенних інфузійних лікарських засобів;

• Імплантати;

Методи стерилізації:

• Нагрівання гарячим повітрям у сушильній шафі при температурі 180 ®С протягом 20-30 хв. або 200 ͦͦ®С впродовж 10-30хв.;

• Нагрівання насиченою парою в стерилізаторі при температурі 110-120 ®С (101,3-151,9 кПа, або 1-1,5 атм.) протягом 15-20 хв або 110 ®С (56,5 кПа – 0,5 атм.) впродовж 30-60хв;

• Нагрівання (одноразове) парою в паровому стерилізаторі при температурі 100 ®С протягом 30-60 хв;

• Тиндалізація – нагрівання у воді при температурі 60-65 ®С протягом 1 год впродовж 5 днів поспіль або при температурі 70-80 ®С-3 дні. У проміжках між нагріваннями матеріал слід зберігати при температурі 25-37 ®С;

• Бактеріальна фільтрація в асептичних умовах крізь мікропористі стерильні фільтрати;

• Хімічна обробка за допомогою антисептичних речовин (фенолу, трикрезолу тощо) та консервантів.