4. Виписати в рецепті та провести фармакотерапевтичний аналіз лідокаїну

1. Українська назва	Лідокаїн
2. Латинська назва	Lidocaine
3. Фармакологічна група	Місцевоанастезуючі
4. Механізм дії	Він інгібує чутливі нервові закінчення шкіри і слизових оболонок, тобто спричиняє зворотне пригнічення провідності тканинних елементів нервових клітин (нейрон, аксон, синапси).
5. Фармакологічний ефект	Пригнічує больову чутливість
6. Показання	Термінальна, інфільтраційна, провідникова анестезія в хірургії, урології, офтальмології, стоматології, оториноларингології, блокада периферичних нервів та нервових сплетінь.
7. Побічні дії	сонливість, запаморочення, оніміння язика і губ, нудота, блювання, брадикардія, шкфрні висипання, набряк, анафілактичний шок
8. Протипоказання	Підвищена чутливість до лідокаїну, кардіогенний шок, виражена артеріальна гіпотензія, тяжкі форми хронічної серцевої недостатності, знижена функція лівого шлуночка, атріовентрикулярна блокада II–III ступеня, тяжка брадикардія, синдром Адамса-Стокса, судомні напади в анамнезі, спричинені застосуванням лідокаїну, синдром слабкості синусового вузла, тяжкі порушення функції печінки, гіповолемія, міастенія.
9. Форма випуску	1% розчин в ампулах по 10 мл; 2% розчин в ампулах по 2 і 10 мл; 10% розчин в ампулах по 2 мл., 10% аерозоль для зовнішнього застосування
10. Рецепт	Rp.: Sol. Lidocaini 2% - 2 ml D. t. d. N in amp S. По 2 мл препарату підшкірно

30

1.Спирт етиловий. Його резорбтивна та місцева дія. Допомога у випадку гострого отруєння. Алкоголізм і методи лікування. Побічна дія на розвиток плода та організм людини.

Спирт етиловий при місцевому застосуванні дає виражений антисептичний, а також подразнювальний та в’яжучий ефект Резорбтивна дія препарату проявляється пригніченням ЦНС, що є причиною гострих і хронічних отруєнь при вживанні спиртних напоїв.

Застосування резорбтивної дії спирту етилового:

- парентеральне годування хворих з кахексією, які перебувають у критичному стані. 5 % розчин етанолу додають в протишокові рідини;

- при отруєнні спиртом метиловим вводити внутрішньовенно у формі 10 % розчину;

- припинення передчасних пологів.

Гостре отруєння спиртом етиловим відбувається при його концентрації 3-4 г/л і характеризується ознаками глибокого пригнічення функції ЦНС. Стадію ейфорії та збудження змінює кома

Під час лікування гострого отруєння спиртом етиловим слід:

-запобігати припиненню дихання і аспірації блювотними масами;

-для підтримання функції серцево-судинної системи призначати серцеві глікозиди;

- якщо збережена функція нирок, проводити форсований діурез за допомогою фуросеміду;

-вводити препарати: натрію гідрокарбонат (для усунення ацидозу), глюкозу з інсуліном (для окиснення спирту) тощо.

Хронічне отруєння (алкоголізм) характеризується звиканням, психічною і фізичною залежністю, синдромом абстиненції.. Вживання спиртних напоїв у період вагітності може стати причиною алкогольного синдрому плода (мікроцефалія, затримка розумового розвитку дитини аж до олігофренії, м’язова гіпотонія, аномалія розвитку серця і статевих органів). Особливо небезпечним є отруєння в період з 4-го по 10-й тиждень вагітності.

Лікування хворих на алкоголізм ефективним є тетурам (еспераль, дисульфірам,антабус, лідевін). Суть лікування полягає в тому, що в разі призначення тетураму разом з 20-30 мл горілки порушується окиснення спирту на рівні ацетальдегіду, у пацієнта спостерігаються гіперемія обличчя, артеріальна гіпотензія, тахікардія, підвищення потовиділення, порушення дихання, блювання, страх смерті. Це може тривати від 30 хв до декількох годин. Таким чином у пацієнта виробляється відраза до алкоголю. Тетурам не призначають особам віком понад 50 років, при серцево-судинних захворюваннях, патології печінки, нирок і обміну речовин.

2 Антибіотики,загальна ха-ка,механізм дії,спектр дії,класифікація. Застосування в акушерстві

Загальна характеристика антибіотиків

Антибіотики — це хіміотерапевтичні засоби мікробного, рослинного або тваринного походження, їх напівсинтетичні й синтетичні аналоги та похідні, які вибірково пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів, вірусів, найпростіших, грибів, а також затримують ріст пухлин. Характерні властивості антибіотиків:

- висока біологічна активність щодо чутливих до них мікроорганізмів;

- висока вибіркова протимікробна дія;

- біологічну активність антибіотиків оцінюють в умовних одиницях, які містяться в 1 мл розчину (ОД/мл) або в 1 мг препарату (ОД/мг);

випускають антибіотики в різних лікарських формах (порошки у флаконах, розчини в ампулах, таблетки, мазі). Призначають всередину, парентерально та місцево.

За типом протимікробної дії антибіотики поділяють на

- бактерицидні (пеніциліни, цефалоспорини, поліміксини)

- бактеріостатичні (тетрацикліни, левоміцетини, макроліди).

Така класифікація має практичне значення для вибору тактики лікування. При легкому і середньому ступені перебігу інфекційних захворювань призначають антибіотики бактеріостатичної дії. Їх застосовують більш тривалими курсами. Хворим з тяжкими інфекціями та з ослабленими захисними силами організму призначають антибіотики бактерицидної дії.

Класифікація Антибіотків

спектр дії вузький г+

1Препарати групи пеніциліну — бензилпеніциліну натрієва сіль, бензилпеніциліну калієва сіль;; біцилін-

Широкий спектр дії

2 Макроліди й азаліди — еритроміцин, азитроміцин (сумамед).

3 Цефалоспорини — цефалексин, цефазолін, цефтріаксон,

4Тетрацикліни — тетрацикліну гідрохлорид, доксицикліну гідрохлорид (вібраміцин).

5 Хлорамфеніколи — левоміцетин,

6 Аміноглікозиди і глікопептиди — стрептоміцину сульфат, , амікацин, ванкоміцин;

7Лінкозаміни – кліндоміцин,лінкоміцин

Вузький г- спектр дії

8 Поліміксини — поліміксину В сульфат,