1. Засоби для неінгаляційного наркозу. Особливості дії. Шляхи введення. Ускладнення. Побічна дія на розчиток плода та організму людини.

Класифікація засобів для неінгаляційного наркозу за тривалістю дії

1. Препарати короткої тривалості дії (тривалість наркозу 5- 10 хв): пропандид (сомбревін), кетамін (кеталар, каліпсол).

2. Препарати середньої тривалості дії (тривалість наркозу 20- 40 хв): тіопентал-натрій, гексенал.

3. Препарати довгої тривалості дії (тривалість наркозу 90-120 хв): натрію оксибутират.

Тіопентал-натрій - порошок жовтуватого або жовтувато-зелено­го кольору, легко розчинний у воді. Розчин готовлять ех tempore на стерильній воді для ін’єкцій. Вводять внутрішньовенно (повільно) або ректально (дітям). Наркоз настає відразу і триває 20 хв.

Побічні ефекти: пригнічення дихання, артеріальна гіпотензія, ларингоспазм, бронхоспазм, рефлекторна зупинка серця, підсилен­ня секреції бронхіальних залоз.

Натрію оксибутират — білий порошок, легко розчинний у воді. Випускається в ампулах по 10 мл 20 % розчину. Вводять внутріш­ньовенно повільно, зрідка — внутрішньом’язово або призначають всередину. В результаті внутрішньовенного введення стадія нарко­зу настає через 30 хв і триває 2-4 год.

Побічні ефекти: рухове збудження, судомні тремтіння кінцівок і язика внаслідок швидкого внутрішньовенного введення; блюван­ня; рухове і мовне збудження під час виходу з наркозу.

Пропанідид (сомбревін) — вводять внутрішньовенно повільно. Наркоз настає через 20-40 с і триває 3-5 хв. Використовують препарат для введення в наркоз, а також в амбулаторних умовах під час нетривалих операцій і для діагностичних досліджень (біопсія, знят­тя швів, катетеризація).

Побічні ефекти: брадикардія, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність; бронхоспазм, анафілактичний шок; тромбофлебіт.

2. Антисептичні засоби. Застосування препаратів груп окислювачів, похідних нітрофурану, детергентів, кислот та основ, солей важких металів.

1. Окислювачі – механічне очищення ран, зупинка кровотеч, стерилізація інструментарію, протимікробний ефект. (Розчин водню пероксиду, калію перманганат)

2. Похідні нітрофурану – при пролежнях, виразках, опіках, очищають ротову порожнину, після операцій в урології, акушерстві, гінекології. (Фурацилін, фурагін)

3. Детергенти — для очищення шкіри, обробка рук медичного персоналу перед хірургічними втручаннями (Зелене мило, церигель)

4. Кислоти і основи — для промивать при кон’юктивіті, дерматиті, очищає руки за способом Спасокукоцького – Кочергіна, має подразливу та рефлекторну дію при непритомності (кислота борна, роз­чин аміаку)

5. Солі важких металів — для зовнішнього застосування при ерозіях, тріщинах, виразках, надмірних грануляціях; для змащування слизових оболонок верхніх ди­хальних шляхів, промивання сечових шляхів і сечового міхура, в офтальмології — при кон’юнктивіті, бленореї.; при кон’юнктивіті, ларингіті, для спринцювань при уретриті і вагініті.

(срібла нітрат, протаргол, цинку сульфат)

3. Препарат вживається при стенокардії, частіше всього для припинення гострих приступів, зменшує потребу серця в кисні. Може визивати побічні дії: сильний головний біль, шум у вухах, головокружіння, визначити препарат, його фармакологічну групу і вказати основний шлях введення.

Нітрогліерин, нітрати і нітрити, субланглвально