1. Рецепт, його значення. Загальні правила виписування рецепта.

Рецепт – це письмове звернення лікаря, завідувачів фельдшерських чи фельдшерсько-акушерських пунктів до фармацевта про виготовлення та відпуск певній особі лікарського засобу із зазначенням дози та способу його застосування.

Це важливий медичний. Фінансовий та юридичний документ, до якого необхідно ставитися дуже уважно. Виписують рецепти за правилами, встановленими наказом МОЗ України №360 від 19.07.2005р.

Існує 2 форми рецептурних бланків.

Форма№1 – для виписування ліків дорослим і дітям за повну вартість; на пільгових умовах(безоплатно, з оплатою 50%) і засобів. Що підлягають предметно-кількісному обліку.

Форма №3 – для виписування наркотичних препаратів (бланки рожевого кольору. Мають відповідну серію і номер).

Структура рецепта:

Рецепт виписують на відповідному бланку, оформленому друкарським способом. Рецепт складається з таких частин:

1.Напис (inscriptio), до якого входять:

- назва лікувально-профілактичного закладу і його код;

- категорія рецепта;

- дата виписування рецепта (число, місяць, рік);

- прізвище та ініціали хворого, вік;

- прізвище та ініціали лікаря.

2. Звертання лікаря до фармацевта (Propositio) – «recipe», що означає «візьми» (скорочено – Rp.:).

3. Після Rp.:йде перелік лікарських речовин (Designatio materiarum)латинською мовою в латинському вілміеку із зазначенням їх кількості (дози).

Якщо в рецепті виписана одна речовина. То це простий рецепт,а якщо кілька – складний. Під час виписування складного рецепта назви препаратів пишуть одну під одною і в певному порядку; спочатку основна лікарська речовина (basis), на дію якої розраховує лікар, потім – допоміжна (adjuvans), яка посилює дію основної, потім, якщо потрібно, речовина, яка зменшує неприємний смак і запах ліків (corrigens), і формівна речовина (constituens).

У рецептах кількість твердтх та сипких речовин позначають у грамах або частках грама. Для практичної діяльності необхідні знання позначення доз у рецептах (у грамах або частках) і на упаковці (у міліграмах).

Кількість рідких лікарських форм у рецептах вказується в мілілітрах, краплях (наприклад: 1 ml; 100 ml; gtt). Якщо лікарська речовина дозується в одиницях дії (ОД), то в рецепті вказується кількість одиниць дії.

4. Приписка (Subscriptio) – вказівка фармацевту на технологію виготовлення. Лікарську форму, кількість доз (латинською мовою).

5. Сигнатура (Signatura). Починається зі слова Signa (познач). Цю частину пишуть державною чи іншими мовами згідно із Законодавством України «Про мови в Україні», без будь-яких скорочень.

6. Рецепт закінчується підписом лікаря та його особистою печаткою.

7Додатково регламентується тривалість дії виписаного рецепта шляхом позначення окремих термінів.

2. Наркотичні анальгетики. Загальна характеристика. Особливості дії окремих препаратів. Застосування. Допомога в разі гострого отруєння.

Наркотичні анальгетики - це лікарські препарати, які при резорбтивній дії вибірково пригнічують больову чутливість і спричинюють ейфорію. Звикання та психічну і фізичну залежність (наркоманію).

Фармакологічні ефекти наркотичних анальгетиків та їх антагоністи зумовлені взаємодією з опіоїдними рецепторами, які е в ЦНС і переферичних тканинах. Унаслідок чого пригнічується процес міжнейронної передачі больових імпульсів.

Наркотичні анальгетики (опіоїди)

Алкалоїди опію – морфін, кодеїн, омнопон.

Синтетичні замінники морфіну: етил морфіну гідро хлорид, промедол, фентаніл, суфентаніл, мета дон,дипідолор,естоцин, пентазоцин, трамадол, буторфанол.

Морфіну гідрохлорид – головний алкалоїд опію. Для нього характерні сильна аналгетична дія, виражена ейфорія. А при повторних введеннях швидко виникає лікарська залежність. Характерним є пригнічення дихального центру. Вживання у токсичних дозах призводить до зупинки дихання. Морфін швидко всмоктується як при застосуванні всередину, так і при підшкірному введенні. Дія настає через 10-15 хв після підшкірного введення і через 20-30 хв після перорального прийому і триває 3-5 год. Добре проникає через ГЕБ і плаценту.

Етилморфіну гідрохлорид (діонін) – за силою анальгезуючої та протикашльової дії перевершує кодеїн. При введенні в конюктивальний мішок покращує крово- і лімфо обіг, нормалізує обмінні процеси, що сприяє усуненню болю та розсмоктуванню ексудатів та інфільтратів при захворюванні тканин очей.

Промедол – синтетичний анальгетик. За аналгетичною дією поступається морфіну в 2-4 рази. Тривалість дії становить 3-4 год. Знижує тонус гладких мязів сечових шляхів і бронхів, підвищує тонус кишок та жовчовидільних шляхів. Посилює ритмічні скорочення міокарда.

Лікування хворих з гострими отруєннями наркотичними анальгетиками:

- промивання шлунка незалежно від шляху введення 0,05-0,1% розчином калію перманганату;

- прийом 20-30 г активованого вугілля;

- сольове промивання;

- внутрішньовенне і внутрішньомязове введення антагоніста налоксону. Препарат діє швидко, але нетривало. Для тривалої дії слід внутрішньовенно ввести налмефен;

Якщо смерть не настала в перші 6-12год, то прогноз позитивний, оскільки більша частина препарату інактивізується.