45. Проблеми становлення демократії в Україні.

Демократія – форма держ.-пол. устрою, що ґрунтується на визнанні народу єдиним джерелом влади в сус-ві і його реальній участі у здійсненні держ. влади.

Однією з ознак становлення демократії в Україні є важкі й непослідовні процеси розбудова держави на дем. засадах та формування дем.ї свідомості сус-ва та особистості.

Головною передумовою руху до демократичної держави є розширення ек. свободи, що в свою чергу, передбачає зміни не тільки інститутів сус-ва, а й усієї системи цінностей і психології людей. Щоб демократія стала в суспільстві реально діючою системою влади, важливо, щоб люди не тільки розуміли сутність її головних принципів, а й були згодні жити згідно з цими принципами – самостійно, з усією повнотою відповідальності, без постійної опіки всесильної влади. Для динамічного розвитку дем.процесів мусить бути певна політична дисципліна народу й достатня пол.культура.

До того ж, якими б невдалими не були спроби щось змінити а Україні, жодна з них не проходить даремно: 1) хоч який непослідовний характер мали реформи вони показали людям необхідність якнайшвидшого звільнення від того становища в якому вони опинилися. 2) виникнення ознак ГС зумовило зміни в соц.-класовій ст-рі, що позитивно вплинуло на формування владних структур, розвиток демократії. 3) демократичний шлях розвитку – прир. істор. процес і всі спроби його відкинути марні.

46. Поняття та структура політичної системи.

Суспільство в процесі розвитку прагне до упорядкованості.

Система - це сук-ть елементів, що знах. у відносинах і зв'язках між собою і які створюють певну цілісність, єдність.

Цілісність систем – внутр.єдність О, його від диференційованість від оточ.середивища.

Структура с-ми – будова, внутр.орг-ція сис-ми.

Д. Істон "Політична сис-ма". Політичну сис-му розглядав як сук-ть взаємодій, які здійснюють індивіди в межах призначених для них ролей і які спрямовані на авторитарний розподіл цінностей у сус-ві. Здійснюється такий розподіл завдяки владі, що є атрибутом великої сусп.-пол.сис-ми. Гол. призначення пол..сис-ми полягає у виконанні функції розподілу цінностей та примушенні більшості членів сус-ва погодитися на нього на тривалий час. Взаємодія пол..сис-ми з навк. середовищем і всередині самої сис-ми відбув. на вході, всередині й на виході. На вході - це вимоги й підтримка, які надходять з навк.середовища, а на виході - рішення і дії.

Г. Алмонд «Порівняльні пол..с-ми». Розглядав політику як цілісну сис-му зі складною структурою, кожний елемент якої має певне призначення і здійснює специ. ф-ції, спрямовані на задоволення потреб сис-ми.

2 підходи до визначення пол..с-ми:

- організаційно-інтитуціональний (Кирилюк,Шляхтун): це інтегрована сук-ть держ. і недерж. інс-тів, які здійснюють владу упр-ня справами сус-ва.

- структурно-функціональний: це певна цілісна структура. Р. Даль: це будь-який стійкий тип людс.відносин, який включає в себе як гол.компонент владу, керів-во та авторитет.

Структура пол.системи. Її підсистеми:

1) інституціональна – сук-сть інс-тів політики (держава, пол.партії, гром. орг-ції та рухи)

2) нормативна – сук-сть норм, які регулюють відносини в с-мі (формалізована (конституція, закони, норми) – неформал.(традиції, норми, етика взаємовідносин))

3) функціональна – форми і напрями пол..дія-ті або способи здійснення влади (пол.режим)

4) комунікативна–сис-ма комунікації

5) культурна – сук-сть традиції, стереотипів поведінки, уявлень, які визначають пол.. дія-сть.