Глава 12
Основи цивільного права України
463
9.2.
Загальні положення про договір
Договір — це домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків. Під ним також розуміють взаємне погодження волі двох або більше сторін, спрямоване на досягнення передбачуваного договором юридичного результату
Договори можуть бути як публічними, так і договорами приєднання. Публічними договорами вважаються договори, в яких підприємець не має права віддавати перевагу одній особі перед іншою. Всі умови договору повинні бути однаковими для всіх осіб, які бажають укласти публічний договір. У договорі при єднання обмежується воля споживача у погодженні змісту договору. Той, хто приєднується, може виразити свою волю лише на стадії укладення договору, тобто дати чи не дати згоду на його укладення.
Договори розрізняються за різними критеріями. Цих видів договорів залежно від критеріїв є безліч, але можна виділити кілька основних.
За розподілом прав і обов'язків договори можуть бути односторонніми та двосторонніми (такий поділ має ті самі ознаки, що й одностороннє та двостороннє зобов'язання). Поряд із ними існують також і багатосторонні договори, але на відміну від дво сторонніх, учасники в цьому випадку об'єднуються для досягнення спільної мети.
Договори можуть бути оплатними та безоплатними. Безоплатні договори не компенсують дії однієї сторони відповідними матеріальними діями іншої сторони. А оплатні мають таку матеріальну компенсацію.
Іноді договори укладаються за згодою на користь сторін або за згодою на користь третіх осіб.
Вони також поділяються на реальні та консенсуальні. Реальними вважаються договори, права і обов'язки в яких виникають з моменту вчинення певних дій, а якщо такі права та обов'язки виникають з моменту досягнення згоди - такі договори вважаються консенсуальними.
Договори можуть бути основними та попередніми. Основний договір може існувати самостійно. Попередній договір завжди передбачає інший договір, з яким він пов'язаний.
Нинішня економічна ситуація спричинює ситуацію, коли не всі договори є класичними представниками того чи іншого виду договорів. Багато з них за своєю юридичною природою є комплексними, які поєднують в собі ознаки кількох видів договорів. Такі договори називаються змішаними. До них застосовуються правила тих договорів, елементи яких містяться в даному договорі.
Змістом договору є право і обов'язки сторін, які визначаються в умовах договору Договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнута згода за всіма істотними умовами.
Істотними умовами є такі:
щодо предмета договору;
які мають обов'язковий характер внаслідок закону;
суттєві для цього виду договорів;
вносяться додатково за заявою однієї із сторін.
Предметом договору є те, з приводу чого укладається договір.
Укладення договору може складатися з двох стадій — пропозиції укласти договір (оферта) та згоди прийняти пропозицію (акцепт).
Оферта має місце тоді, коли вона адресується конкретній особі і має вказівки на всі основні умови договору і намір особи, яка надіслала оферту у разі позитивної відповіді, бути зобов'язаною договором з адресатом. Відповідь особи про прийняття умов оферти називається акцептом. Але оферта не завжди повністю задовольняє адресата, і він у відповіді може запропонувати свої умови для укладення договору. Такий акцепт з новими пропозиціями стає новою офертою і тепер інша сторона повинна відреагувати на пропозицію. Якщо нова оферта не отримала акцепту, це означає відмову в укладенні договору. Договір вважається укладеним з моменту одержання акцепту особою, яка надіслала оферту у визначений офертою строк для відповіді або протягом нормально необхідного для цього часу, зважаючи на засоби зв'язку, через які було передано пропозицію.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом. Договір може бути змінено або розірвано на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною, але лише за рішенням суду (істотним є таке порушення стороною дого-
464